Тема 13 корислива злочинність та її попередження

13.1 Поняття корисливої злочинності

Право на власність становить основу реалізації всього комплексу прав і свобод людини. Злочини проти власності передбачені VI розді­лом КК України, що включає 16 складів злочинів. Ця категорія зло­чинів належить до типу «корислива злочинність», в основі виділення якої лежить «корисливий мотив» – прагнення задовольнити матері­альні потреби, отримати майнову вигоду злочинним шляхом.

Характерними ознаками даної групи злочинів є родовий об'єкт – пласкість, предмет – майно (майнові права), корисливі мотиви та мета, умисна форма вини. Ці злочини вирізняються за способами злочинно­го посягання, що дозволяє їх класифікувати на дві групи: корисливі ненасильницькі та корисливі насильницькі. Поза межами названих груп частково залишаються злочини, пов'язані зі знищенням майна, мотиви та способи вчинення яких можуть бути різними.

Злочини проти власності становлять майже 60 % від усієї злочинності. Найбільш поширеними корисливими ненасильницькими злочинами є крадіжки, а корисливими насильницькими – грабежі і розбої, що й спонукає докладно розглянути кримінологічну характеристику саме цих посягань проти власності.

Крадіжки посідають 60 % у структурі злочинів проти власності, їх рівень за останні роки становить: 2005 р. – 186659 зареєстрованих злочинів і 70716 виявлених осіб; 2006 р. – у тому ж порядку 132159 і 47324; 2007 р. – 114665 і 41729. Суттєве зниження динаміки кра­діжок пояснюється їх частковою декриміналізацією (2005 р.) та низь­ким відсотком їх виявлення.

Структурними показниками є такі.

За місцем посягання домінують крадіжки із житла та іншого приміщення (квартири, будинки, дачі, склади, магазини тощо); за ними йдуть крадіжки із транспортних засобів та крадіжки у натовпі («кишенькові»), які є найбільш латентними і переважно вчиняються злодіями-професіоналами.

Предметами посягання частіше (понад 60 %) є цінні речі: гроші, валюта, вироби із дорогоцінних металів, мобільні телефони, оргтехні­ка, аудіо-, відеотехніка; дещо рідше – вироби із чорних та кольорових металів, одяг, худоба, продукти харчування, спиртні напої, предмети домашньої обстановки тощо.

Способи і засоби крадіжок: проникнення через двері (підбір ключів, використання спеціальних пристроїв, пошкодження дверей); проник­нення через вікно (кватирку, балкон); проникнення через дах; дуже рідко підкоп.

За стійкістю умислу крадіжки поділяються на завчасно підготов­лені і ситуативно обумовлені. Завчасно підготовлені крадіжки, як правило, вчиняються групою осіб за попередньою змовою та органі­зованою групою. Найбільшу небезпеку становлять стійкі групи, орга­нізовані досвідченими злочинцями 35-50 років, до складу яких входять і злодії-професіонали. Злочинна діяльність таких об'єднань може три­вати роками, нараховувати десятки чи навіть сотні епізодів і спричи­няти багатотисячні збитки. Ситуативні крадіжки вчиняються як не­стійкими групами, так і злодіями-одинаками, до них частіше вдаються алкогольне- та наркозалежні особи, підлітки, деградовані елементи.

Насильницькі грабежі і розбої є найбільш поширеними корисли­вими насильницькими злочинами проти власності, їх рівень становить: грабежі – 2005 р.: 47054 зареєстрованих злочинів і 16817 виявлених осіб; розбої – 6708 злочинів і 5763 осіб; 2006 р.: грабежі – 41663 і 17808; розбої – 6465 і 6019 відповідно; 2007 р.: грабежі – 32268 і 16577; розбої – 5716 і 5750 відповідно.

На загал слід сказати, що корисливі насильницькі злочини пере­важно мають молодіжний і груповий характер. Непоодинокими є випадки входження до складу злочинних груп жінок, які виступають у ролі пособників. Утім, слід зазначити, що близько 3 % грабежів і розбоїв вчиняються організованими групами, злочинна діяльність яких часом набуває більш суспільне небезпечних форм: бандитизм, вбив­ства на замовлення, викрадення людей та ін. Подібні злочинні об'єднання очолюються завзятими злочинцями, досвідченими реци­дивістами, які щонайменше половину свого життя провели в колоніях.

За місцем вчинення грабежі і розбої можна поділити на вчинені у громадських місцях, із проникненням у житло та вчинені на тран­спорті.

У громадських місцях (вулиці, парки, сквери, зупинки транспорту, злочини здебільшого вчинюються підлітковими (14–17 років) та молодіжними (18–24 роки) групами проти поодиноких перехожих, які привертають увагу злочинців своїм нетверезим станом, дорогим вбранням, роз­тринькуванням грошей, виставленими на показ мобільними телефонами, ювелірними виробами тощо.

Злочини із проникненням у житло, як правило, завчасно готуються, збирається інформація про матеріальні статки майбутньої жертви, склад сім'ї, наявні в приміщені засоби самозахисту. Ці злочини вчиня­ються особами 25–35 років і старшими, близько 40 % з яких мають колонійське минуле. При пограбуваннях і розбійних нападах на пунк­ти обміну валют, банки, комп'ютерні клуби, магазини, квартири за­можних громадян злочинці використовують зброю, спеціально пристосовані предмети, засоби маскування, транспорт. На транспорті злочини даної групи вчиняються проти водіїв таксі, водіїв вантажних перевезень, у тому числі транзитних, інкасаторів, комерційних туристів, власників щойно придбаних авто, контрабан­дистів. Значна частина подібних посягань (окрім нападів на таксистів) вчиняється організованими групами протягом тривалого часу.

Предмети посягання – «вуличні» злочини орієнтовані на заволодіння особистими носильними речами (кишенькові гроші, мобільні телефони, ювелірні прикраси, одяг); із проникненням у житло – гро­ші, валюта, цінне і малогабаритне майно, товарно-матеріальні ціннос­ті; на транспорті – грошова виручка, значні суми цільового призна­чення, партії високоліквідного товару та ін.

Способи і засоби посягання – удари руками і ногами у життєво важливі органи, погрози і застосування зброї смертельної та несмертельної дії, удари спеціально пристосованими предметами, викорис­тання предметів широкого господарського вжитку, зв'язування і тор­тури та ін.

Що стосується основних кримінологічних рис особи злочинця, то характерними для них є:

• стать: 90 % злодіїв і 96 % грабіжників і розбійників – чоловіки;

• вік: неповнолітні до 15 % за всіма видами злочинів; 18–24 роки – до 30% злодіїв, до 45 % грабіжників і розбійників; 25–39 років – близько 40% злодіїв і 30–35 % грабіжників і розбійників; решта злочинців – це більш старша вікова категорія;

• освіта: у 60 % злочинців – повна загальна середня та базова за­гальна середня; у 20 % – професійно-технічна і початкова та без освіти; у 3% – вища освіта;

• рід занять: 70 % не працювали і не навчалися; до 10 % – безро­бітні; до 7% – учні та студенти навчальних закладів;

• судимість мали: близько 30 % злодіїв та майже 40 % грабіжників і розбійників;

• психічний стан на момент вчинення злочину: до 10 % злодіїв, 20% грабіжників і 30 % розбійників перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Серед головних причин та умов вчинення злочинів проти власності слід назвати такі: демонстрація можновладцями всіх рівнів численних прикладів розкрадання бюджетних коштів, сенсаційні корупційні викриття високопосадовців, оприлюднені факти «світського життя» політиків і держслужбовців та ін.; неефективна економічна політика держави, що в умовах ринку призвела до постійного дефіциту бюджету, хронічного недофінансування найбільш соціально значущих сфер економіки, безробіття, соціальної незахищеності, зубожіння значної частини громадян України; стійка недовіра народу до політиків, комерційних установ, органів влади, які маніпулюють суспільною свідомістю, обманом і переконаннями перманентно наживаються за рахунок чеснот; хижацька політика великого бізнесу, кабальні кредити, економічно необґрунтовані зростання цін на товари та послуги, рейдерські захоплення підприємств, монополізація найприбутковіших секторів економіки, відсутність чесної конкуренції, прагнення до державного регулювання економіки в ручному режимі; несформованість середнього класу, поляризація суспільства на сумнівну бізнес-еліту (3-5 %) та малозаможних і злиденних грома­дян; низька платоспроможність більшості населення, стрімка інфляція до 17% (2007 р.), хронічне відставання мінімального прожиткового рівня від розміру мінімальної заробітної плати, недоступне житло, зростання цін на комунальні послуги та ін.; комерціалізація суспільної свідомості, побудова міжособистісних взаємин на основі матеріальної вигоди, вузькоегоїстичних інтересів; різка зміна системи суспільних цінностей у бік виправдовування громадською мораллю збагачення будь-якими засобами, культивуван­ня споживацько-розважального способу життя, стрімке поширення індустрії розваг, азартних ігор, гламурної розбещеності; інтенсифікація процесу життя, дисонанс між уявленнями молоді про безтурботне і заможне життя вже сьогодні та реальним трудовим неладом у його забезпечення. Молодь не готова до тривалої клопіткої праці, поступового професійного зростання, схильна перекладати труднощі і негаразди реального життя на інших, вимагати негайного забезпечення високих споживацьких стандартів, побутової облаштованості, відпочинку; перманентне тиражування мас-медіа, інтернет провайдерами інформації корисливого штибу, героїзація криміналітету, сенсаційність фактів виняткової жорстокості, буденність насильницької та сексуаль­ної тематики, що вкрай негативно впливають на неповнолітніх та молодь, осіб з кримінальним минулим, деморалізовану частину насе­лення; разючий контраст між рівнем та якістю життя міського і сільсько­го населення, неконтрольована міграція сільської молоді до міста, де на неї чекають жорстока боротьба за повсякденне фізичне виживання та спокуси міського життя; злиденне становище окремих верств населення породжує при­мітивність потреб життєдіяльності і посилює привабливість насиль­ницьких засобів заволодіння навіть побутово-дріб'язковим майном, не говорячи про кошти будь-якого номіналу; прорахунки і відсутність системності в запобіжній діяльності правоохоронних органів, низька професійність кадрового складу, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, корупція та ін.