- •Тема 1 поняття, предмет, система і завдання кримінології
- •1.1 Поняття кримінології
- •1.2 Предмет кримінології
- •1.3 Система кримінології
- •1.4 Місце кримінології в системі наук, її зв'язок з юридичними і іншими науками
- •Тема 2 історія кримінології та її сучасний стан в україні
- •2.1 Джерела ідей кримінології і зародження кримінології як науки
- •2.2 Антропологічний і соціологічний напрям досліджень в історії кримінології
- •2.3 Становлення і розвиток кримінології в Україні
- •2.4 Роль наукової традиції в розвитку кримінології на сучасному етапі історії
- •Тема 3 методика кримінологічних досліджень
- •3.1 Поняття, межі і рівні досліджень кримінології, їх практична значущість
- •3.2 Методологія і методика досліджень кримінології
- •3.3 Методи досліджень кримінології
- •Тема 4 злочинність
- •4.1 Історія вчення про злочинність
- •4.2 Поняття злочинності, її кількісно-якісні-показники, латентна злочинність
- •Тема 5 злочинність за кордоном і сучасна зарубіжна кримінологія у боротьбі з нею
- •5.1 Класичний та антропологічний напрями кримінологічних теорій
- •5.2 Соціологічний напрям кримінологічної теорії
- •Тема 6 особа злочинця
- •6.1 Поняття особи злочинця
- •6.2 Структура особи злочинця
- •6.3 Типологія особи злочинця
- •6.4 Основні чинники, що сприяють формуванню особи злочинця
- •Тема 7 причини та умови конкретного злочину
- •7.1 Поняття причин вчинення конкретного злочину
- •7.2 Умови вчинення конкретного злочину
- •7.3 Ситуація в механізмі вчинення конкретного злочину
- •Тема 8 причини та умови злочинності
- •8.1 Поняття причин і умов злочинності. Види детермінації
- •8.2 Класифікація причин і умов злочинності
- •8.3 Причинний комплекс злочинності
- •Тема 9 попередження злочинності
- •9.1 Поняття, цілі і принципи попередження злочинності
- •9.2 Види попередження злочинів
- •9.3 Об’єкт попередження злочинності
- •9.4 Суб’єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності
- •9.5 Організація та управління процесом запобігання злочинності
- •Тема 10 кримінологічне прогнозування та планування боротьби із злочинністю
- •10.1 Поняття, завдання, види і методи прогнозування в кримінології
- •10.2 Поняття, завдання, види та етапи кримінологічного планування
- •Тема 11 злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження
- •11.1 Кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх
- •11.2 Кримінологічна характеристика особливостей особи неповнолітніх злочинців
- •11.3 Причини і умови злочинності неповнолітніх
- •11.4 Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 12 насильницька чи агресивна злочинність і хуліганство та її попередження
- •12.1 Поняття і кримінологічна характеристика насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.2 Основні детермінанти насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.3 Основні напрями попередження насильницьких злочинів і хуліганства
- •Тема 13 корислива злочинність та її попередження
- •13.1 Поняття корисливої злочинності
- •13.2 Заходи попередження корисливої злочинності
- •Тема 14 організована злочинність та її попередження
- •14.1 Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •14.2 Причини та умови існування та розвитку організованої злочинності
- •14.3 Загальні напрямки попередження організованої злочинності
- •Тема 15 професійна злочинність та її попередження
- •15.1 Поняття і характеристика професійної злочинності
- •15.2 Особа професійного злочинця
- •15.3 Причини і умови професійної злочинності та її попередження
- •Тема 16 рецидивна злочинність та її попередження
- •16.1 Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •16.2 Причини та умови рецидивної злочинності
- •16.3 Особа злочинця-рецидивіста
- •16.4 Попередження рецидивної злочинності
- •Тема 17 необережна злочинність та її попередження
- •17.1 Поняття необережної злочинності
- •17.2 Причини та умови необережної злочинності
- •17.3 Запобігання злочинам, вчиненим з необережності
- •Тема 18 злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотиків, та її попередження
- •18.1 Суспільна небезпека незаконного обігу наркотиків
- •18.2 Причини злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків
- •18.3 Попередження злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків
- •Тема 19 злочинність в армії та її попередження
- •19.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності військовослужбовців
- •19.2 Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців
- •19.3 Причини і умови злочинності військовослужбовців
- •19.4 Попередження злочинності військовослужбовців
- •Тема 20 пенітенціарна злочинність та її попередження
- •20.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •20.2 Причина та умови пенітенціарної злочинності
- •20.3 Кримінальна субкультура в системі причин та умов рецидиву злочинів з боку засуджених
- •20.4 Попередження пенітенціарної злочинності
- •Тема 21 екологічна злочинність і її попередження
- •21.1 Кримінологічна характеристика екологічної злочинності
- •21.2 Причини та умови екологічної злочинності
- •21.3 Запобігання екологічній злочинності
- •Тема 22 жіноча злочинність і її попередження
- •22.1 Поняття і кримінологічна характеристика жіночої злочинності
- •22.2 Особливості причин і умов жіночої злочинності
- •22.3 Попередження жіночої злочинності
- •Список рекомендованої літератури
2.3 Становлення і розвиток кримінології в Україні
До жовтневого перевороту 1917 р. вітчизняна кримінологія розвивалась у межах кримінального права. Науковцями, яких можна із сьогоднішніх позицій назвати кримінологами, були М.П. Чубинський, І.Я. Фойницький, М.М. Гернет, А.Н. Трайнін, Д.А. Дриль, М.О. Неклюдов, С.В. Познишев.
У період між 1918 і до початку 1930-х рр. у СРСР спостерігався бурхливий розвиток кримінології. Створювалися кабінети з вивчення злочинності та особи злочинця, проводилися цікаві дослідження мотивації злочинної поведінки, узагальнювалися дані соціологічних і психологічних спостережень стосовно різних категорій злочинців, видавалися збірники статей і монографії. Для наукових праць того часу характерною була відносна незалежність від ідеологічних догм. Однак на початку 1930-х рр., у зв'язку з перетворенням країни у диктаторський комуністичний режим на чолі з Й. Сталіним, кримінологію було знищено.
Її відродження почалось із кінця 1950 – початку 1960-х рр. З 1963 р. кримінологію почали викладати в юридичних вузах.
У кримінології часів СРСР домінував марксистський класовий підхід до вивчення злочинності, що розглядав це явище як наслідок в основному класових і суспільних суперечностей. Злочинність визнавалася обов'язковим атрибутом лише капіталістичного суспільства. Незважаючи на це, в Україні проводились ґрунтовні прикладні дослідження таких українських кримінологів, як І.М. Даньшин, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, І.П. Лановенко, І.К. Туркевич.
Найбільш розробленими в теоретичному плані були розділи про особу злочинця, детермінацію та запобігання як злочинності в цілому, так і її окремим видам: розкраданню державного і суспільного майна, злочинам проти особи, крадіжкам, грабежам, розбоям; хуліганству; злочинам, пов'язаним з порушенням правил безпеки руху на автотранспорті; злочинам неповнолітніх і молоді; також досліджувалися проблеми взаємозв'язку алкоголізму, наркоманії із злочинною поведінкою.
Із набуттям незалежності українська кримінологія почала активно розвиватися. У працях вищеназваних учених, а також професорів В.В. Голіни, О.Г. Кальмана, О.М. Костенка, О.М. Литвака, В.М. Поповича, В.О. Тулякова, В.І. Шакуна та ін. набули розвитку актуальні проблеми сьогодення: загальнотеоретичні і прикладні проблеми запобігання злочинності, економічній злочинності, методологічні проблеми пізнання злочинної поведінки на основі принципу натуралізму, зв'язку злочинності й урбанізації, тіньової економіки, віктимології.
Відомим в Україні та за її межами став створений у Харкові в 1995 р. Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.
На початку XXI ст. вітчизняна кримінологія мала значну базу нових знань та нових спеціалістів, вийшла на новий етап свого розвитку.
Стосовно розвитку світової кримінології, то наприкінці XX – початку XXI ст. увагу вчених було зосереджено на дослідженні таких проблем, як організована, у тому числі транскордонна злочинність та її основні види – наркобізнес, торгівля людьми, нелегальна міграція, підмивання брудних грошей, корпоративна злочинність, злочини проти оточуючого середовища, сімейна кримінологія, злочини у сфері високих технологій, запобігання злочинності на основі оцінки ризику злочинних дій, пенітенціарна кримінологія, відновлювальна юстиція, зменшення можливостей вчинення злочинів, кримінологічні підходи до функціонування системи кримінальної юстиції, порівняльна кримінологія. Кримінології новітнього часу притаманні міждисциплінарний підхід, розмаїття кримінологічних теорій.
Єдину антизлочинну політику в усьому світі проводить ООН. Наукові розробки кримінологів знаходять своє втілення у роботі Комісії ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції, що кожні 5 років проводить Конгреси ООН, на яких розробляються загальносвітові стратегії протидії злочинності та її окремим видам. Останній 11-й Конгрес пройшов у Бангкоку (Таїланд) у 2005 р.
Функціонує мережа кримінологічних науково-дослідних інститутів. Серед них слід назвати Центр ООН з міжнародного попередження злочинності (СІСР, Відень), Міжрегіональний інститут ООН із досліджень злочинності і юстиції (UNIKRI, Турин), Європейський інститут з попередження злочинності і контролю над нею (НЕUNI, Гельсінкі). Серед європейських інституцій вагому роль відіграє Європейський комітет з проблем злочинності (ЕССР), який розробляє проекти конвенцій або кримінально-політичні рекомендації. Рішенням Ради Європи у 2001 р. було засновано Європейську мережу запобігання злочинності (ЕUСРN). Ця структура сприяє державам в обміні інформацією, розповсюдженні даних щодо впровадження апробованих і ефективних стратегій запобігання окремим видам злочинності.
Важливу роль у дослідженні злочинності виконує створене у 2000 р. Європейське товариство кримінологів, яке об'єднує осіб, що займаються вивченням, викладанням, практикою у царині кримінології, та підтримує науковий обмін і співробітництво кримінологів Європи задля поширення кримінологічних знань на європейському рівні. Було проведено шість щорічних конференцій цього товариства.