11.2 Кримінологічна характеристика особливостей особи неповнолітніх злочинців

Щодо кримінологічної характеристики особи неповнолітнього злочинця, то у межах даної проблеми розглянемо ті якості та риси характеру, які відрізняють у своїй більшості неповнолітнього злочинця від законослухняних однолітків. У цьому зв'язку потрібно мати уяв­лення про загальновікові особливості дітей та підлітків, обумовлені процесами фізіологічного і внутрішнього становлення особи.

За соціально-демографічною структурою співвідношення хлопців і дівчат серед злочинів є приблизно 15 до 1. Як і серед дорослих злочин­ців, більшість неповнолітніх на момент вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися.

Для неповнолітніх правопорушників характерними є такі риси морально-психологічної та емоційно-вольової сфери: скептичність і байдужість щодо інших, відсутність інтелектуальних інтересів, емоційна нестійкість, дуже низький рівень законослухняної поведінки, жорстокість, підозрілість, тривожність, депресивність, низький само­контроль, гіперзбудженість (гіпер – префікс, що означає підвищення, надмірність), фрустрація (від лат. frustratio – обман, марне очікування – негативний психічний стан, обумовлений неможливістю задоволення тих чи інших потреб. Цей стан виявляється у переживаннях розчарування, тривоги, роздратування, нарешті, відчаю) і низька самооцінка.

Дуже поширеними є орієнтація на зовнішню підтримку і тенденція перекласти відповідальність за вчинки на інших. Це обумовлює домінування таких особистісних рис, як емоційна напруга, невпевненість у собі, підвищена чутливість до думок оточуючих, а також залежність від їх впливу.

На жаль, більшість дітей, які вчинили злочини, не засвоїли у роди­ні уроків моралі, а тому, як правило, неспроможні передбачати нега­тивні наслідки своїх вчинків.

Емпіричні дослідження психологів свідчать про те, що, наприклад, вбивцям властивий високий рівень фізичної агресії, крадіям – непря­мої агресії, хуліганам – дратівливості й вербальної агресії, а ґвалтів­никам – підозрілості.

Щороку збільшується питома вага підлітків із розладами психіки і поведінки. Доволі розповсюдженою є поведінка, характерна для соціопатів – агресивних, вельми імпульсивних осіб, які мають незначну чи не мають жодної поваги до суспільних цінностей, їм притаманне супер-его: неспроможність до відчуття провини та каяття. Соціопати зростають у сім'ях, де батьки виявляли насилля, не визначали норми поведінки, були непослідовними у своїх діях. Єдиним авторитетом для таких дітей є сила.

Однак відомі і клінічне описані випадки появи соціопатів у практично ідеальних соціальних умовах, їх патологія полягає у невмінні себе поводити – виконувати прийняті у даному суспільстві норми поведінки, відповідати за свої вчинки і поважати чужі права. Це свідчить про важливу роль біологічних чинників, які визначають поведін­ку людини.

Часто говорять про те, що до ЗО % підлітків є вихідцями із неповних сімей, однак половина або більшість неповнолітніх злочинців мали повну сім'ю. Тому казати про підвищену криміногенність даної об­ставини видається не зовсім правильним. Інша річ – так звані неблагополучні сім'ї, де відбуваються постійні сварки, конфлікти, бійки, де батьки зловживають алкоголем, аморально себе поводять, мають досвід вчинення правопорушень або навіть злочинів. Для таких батьків є ха­рактерною повна відсутність педагогічних навичок до виховання. За даними вибіркових досліджень, 40‑45 % неповнолітніх правопоруш­ників були вихідцями саме з таких родин.

Згідно з кримінологічною типологією злочинців можна відокреми­ти такі типи неповнолітніх злочинців:

1) випадкові;

2) ситуаційні;

3) нестійкі;

4) злісні.

Більшість неповнолітніх, що вчинили злочини, належать до перших двох типів.