Тема 19 злочинність в армії та її попередження

19.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності військовослужбовців

Навряд чи можна не погодитися з тим, що представники військової сфери, захисники Вітчизни, мають бути прикладом мужності, чеснос­ті та відповідальності. Однак вчинення злочинів проти встановленого порядку несення або проходження військової служби істотно підриває авторитет Збройних Сил у суспільстві, породжує неповагу до військо­вослужбовців, державної влади тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 401 КК України, військовими злочинами визна­ються передбачені розділом XIX злочини проти встановленого поряд­ку несення або проходження військової служби, вчинені військово­службовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Поняття військового злочину засновано на загальному визначенні суспільно небезпечного діяння, має низку специфічних ознак, серед яких:

1) спе­ціальний об'єкт злочину;

2) спеціальний суб'єкт злочину;

3) військова протиправність, тобто визнання діяння як злочинного тільки у тому разі, якщо воно прямо передбачене у відповідних статтях КК України.

При наданні кримінологічної характеристики військовим злочинам особливо необхідно зважати на першу та другу особливості, оскільки третя – презумується.

Розділ XIX КК України містить 35 статей, перша з яких висвітлює вже надане визначення військових злочинів (ст. 401). Решта ж статей (402–435) містять відповідні склади злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, які можна поділити на групи. Най­частіше за все як правило, за змістом основного, безпосереднього об'єкта, вони класифікуються на 9 груп:

1) злочини проти порядку під­леглості та військової честі (статті 402–406);

2) злочини проти прохо­дження військової служби (статті 407–409);

3) злочини проти порядку користування військовим майном та його збереження (статті 410–414);

4) злочини проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415–417);

5) злочини проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418–421);

6) злочини проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422);

7) військові посадові злочини (статті 423-426);

8) злочини проти порядку несення служби на полі бою та в районі військових дій (статті 424–433);

9) злочини, відпо­відальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434–435).

При складанні кримінологічної характеристики військових зло­чинів, як і будь-якої іншої групи суспільне небезпечних діянь, необ­хідно особливо звернути увагу на їх кількісно-якісні показники. Хоча мають місце складнощі з обліком військових злочинів через існуючі традиції, закритість системи, особливості відносин у Збройних Силах. У зв'язку з цим далеко не всі кримінальне карані порушення відбива­ються в офіційній статистиці (лишаються латентними). А дані, які вдається отримати для аналізу, за словами І.М. Даньшина, мають до­статньо уривчастий характер і частіше стосуються рівня судимості, а не рівня злочинності.

Динаміка злочинів проти встановленого порядку несення військової служби має тенденцію до зниження. Так, у 2005 р. мало місце 605 злочинів, у 2006 р. – 523, у 2007 р. – 508. З 1997 по 2007 р. кіль­кість злочинів, вчинених військовослужбовцями, знизилася з 1354 до 1036, тобто на 23,5 %. Однак це навряд може свідчити про поліпшен­ня криміногенної ситуації, бо паралельно відбувалося зниження кіль­кості контингенту Збройних Сил приблизно такими самими темпами в рамках їх реформування. І цілком можна припустити, що коефіцієн­ти злочинної інтенсивності та активності є майже незмінними.

Серед усіх статей розділу XIX КК України, природно, деякі склади або їх групи є вчинюваними частіше за інші. Серед таких сус­пільно небезпечних діянь: ухилення від військової служби (ст. 409); порушення уставних правил взаємодії між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406); викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеці­альної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410) та деякі інші.

Як ілюстрацію вказаного можна навести такі показники. Так, за даними, наведеними І. М. Даньшиним, за період з 1997 по 2002 р. за ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом об­ману (ст. 409) було засуджено 1 564 особи (динаміка при порівнянні вказаних років склала мінус 30 %); за порушення уставних правил вза­ємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин під­леглості (ст. 406) – 1508 (динаміка зниження на 29%); викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціалізованої техніки та іншого військового майна, а також заволо­діння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим станови­щем (ст. 410) – 1237 (динаміка зниження на 23,8 %) та ін.

При кримінологічній характеристиці інтерес становлять не лише показники суспільно небезпечних діянь та загальна картина військових злочинів, а і характеристика їх складових частин, підгруп. Майже кожна з них має особливості: характерні умови чи сфера вчинення злочину та звання військовослужбовця – злочинця.

Зупинимося на деяких групах злочинів за їх суспільною небезпечністю та ступенем негативності наслідків. Навряд чи можна не погодитися з тим, що Збройні Сили мають бути взірцем сили духу, поваги до власної честі, гідності, підтримання іміджу держави, підняття патріотичного духу в ній тощо. А вчинення саме військових службових злочинів завдає непоправної шкоди вказаним цінностям. Згідно з проведеним узагальненням, рівень судимості за військові службові зло­чини залишається небезпечно високим, а у відносних показниках – зростає. Так, у 1998 р. за ці злочини було засуджено 290 осіб (13,6 % від загальної кількості), у 1999 р. – 354 (18,2 %), а у 2000 р. – 287 (майже 20 %).

За злочини, пов'язані з корупцією, у 2005 р. засуджено 176 військовослужбовців, у 2006 – 187, у 2007 – 205.

Разом з тим, за даними держслужбовців, ухилень від військової служби стало менше на третину.

Ще однією важливою групою військових злочинів є суспільно небезпечні діяння, вчинені із загальнокримінальних мотивів. Найбільш небезпечними серед них небезпідставно можна назвати так звані насильницькі військові злочини. Хоча загальна динаміка цієї групи суспільно небезпечних діянь має тенденцію до зниження, кількість зазна­ченої групи зростає. До того ж вони постійно змінюються та набувають все більш цинічного характеру, що призводить до збільшення небойових втрат особового складу. Найбільш небезпечним серед цієї групи є злочин, який офіційно називається у КК України як порушення статут­них правил взаємодії між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406), більш відомий як «дідівщина». На жаль, її реальної офіційної статистики не існує, а латентизація нерідко призводить до поглиблення традиції неповаги до прав та свобод іншої людини, вкорі­нюється у свідомості особи, яка перебуває на військовій службі, може стати у подальшому криміногенним фактором. А також іноді завдає жертвам вказаних дій непоправної фізичної та моральної шкоди.

Вище наведено доволі скорочену кримінологічну характеристику деяких частин військових злочинів; навмисно не використовувалися дані останніх років, оскільки саме сьогодні йдеться про радикальну трансформацію армії, про перехід Збройних Сил на професійну осно­ву. Це може викликати чи, не викликати певні негативні про­цеси в особовому складі військовослужбовців, у зв'язку з чим ми на­вряд чи можемо надати достовірний прогноз криміногенної ситуації у Збройних Силах України за умови їх формування на контрактній основі та при переході до неї.