5. Міжнародні економічні організації.

Виділяють міжурядові й неурядові міжнародні економічні організації. Урядові організації, як правило, мають систему постійно діючих органів і володіють міжнародної правосуб’єктивністью. У відмінності від них, неурядові організації не є суб'єктами міжнародного права, але мають статус юридичної особи. Усього їх нараховується близько 7000 (Рис. 2.7.).

Класифікація міжнародних економічних організацій включає:

Глобальні міждержавні універсальні організації (ООН, її Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада по опіці, Міжнародний суд і Секретаріат), спеціалізовані установи ООН (МВФ, МБРР, СОТ, Конференція ООН із торгівлі й розвитку).

Міжнародні організації регіонального й міжрегіонального характеру (ЄБРР, ОЕСР, 1961 (Австралія, Австрія, Англія, Бельгія, Германія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Турція, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія)).

Міжнародні економічні організації, що функціонують на окремих сегментах світового ринку (ОПЕК, 1960 р. (Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія); Міжнародні угоди по олову, 1956 (6 країн, що виробляють та 19 країн, що споживають олово); по какао, 1970 (16 країн-експортерів, та 21 країна-імпортер); каві, 1960 (18 країн-експортерів, та 34 країни-імпортери); натуральному каучуку, 1980 (4 крани-експортери та 18 країн-імпортерів)).

Глобальні універсальні

Міжрегіона-льні та регіональні організації

Міжнародні економічні організації

Організації, що охаплю-ють окремі сегменти міжнародного ринку

Міжнародні напівформа-льні об’єднання

Спеціальні міжнародні організації

Рис. 2.7. Класифікація міжнародних економічних організацій

Міжнародні угоди, представлені напівформальними об'єднаннями, типу «сімки» (1974), Паризький клуб країн-кредиторів (міждержавний рівень), Лондонський клуб (міжбанківський рівень).

Різні торгово-економічні, валютно-фінансові, кредитні, галузеві або спеціалізовані економічні й науково-технічні організації.

5. Вплив чинників міжнародного економічного середовища на місце України у світовій економіці. .

Аналіз міжнародного економічного потенціалу України з погляду теорії Рендала Коллінза дозволяє по новому підійти до розуміння її економічного потенціалу. Чи маємо ми геопозиційні переваги? Не дивлячись на традиційне уявлення про Україну як окраїнну державу, насправді ми є серединною державою. І це визначає переваги та загрози для економічного розвитку. Особливого значення набуває ресурсний потенціал України, її територіальний, демографічний і економічний потенціал.

Особливість етногенезу Української нації складається в сполученні анти-стимулів «Занадто гарної землі» і постійно повторюваних із боку зовнішнього оточення ударів, тиску й обмежень. Аж ніяк не завжди вона могла дієво протистояти ворожому натискові. У значній мірі саме прагнення зберегти свою національну ідентичність було чинником, що стимулював збереження й розвиток національної культури.

Особливості історичного розвитку України перешкоджали формуванню і послідовному, поетапному розвиткові єдиної, цілісної культурної ментальності, як фактора економічного розвитку. У національному культурному менталітеті закріплена суперечлива, протиборча єдність елементів як Східної (ідеаціональної), так і Західної (чуттєвої) ментальності. Особливості православної ментальності, неповна конгруентність класичним ринковим і демократичним інститутам, відсутність відповідних моделей ринкової економіки ставить під сумнів можливість прямого запозичення Україною однієї з класичних моделей економіки. Зі змістовної точки зору найбільш прийнятна для України модель ринкових відносин на початковому етапі приєднання до ЄС могла б бути названа православно-католицьким капіталізмом. Вона в найбільшій мірі відповідає південно-європейській (італійській, португальській, іспанській, частково французькій) моделям ринкового господарства. З погляду форм організації бізнесу природна еволюція інститутів може привести до формування в Україні корпоративної або мережевої моделі ринку, характерної для Франції, Іспанії та Португалії 30-40-х рр., сучасним економічним моделям країн, сучасними економічними моделями країн ПСА.

Література: 1; 2; 3; 13; 14; 15; 23; 25; 26; 27