1. Сутність і передумови міжнародної економічної інтеграції. Теорії регіональної інтеграції.

Міжнародна інтеграція є результатом поглиблення міжнародного поділу праці. Розвиток міжнародного співробітництва у виробничій сфері веде до взаємної інтеграції економік різних країн.

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – утворення міжнародних інтеграційних об'єднань на рівні національних економік або окремих економічних суб'єктів із метою підвищення ефективності їхньої господарської діяльності, процес зближення та взаємопристосування національних господарських систем, в основі якого - економічний інтерес самостійних суб'єктів господарювання, міжнародний поділ праці, процеси інтернаціоналізації світової економіки.

Спеціалізуючись на виробництві певних товарів національні економіки доповнюють один одну в системі світового господарства. Уже сама етимологія слова інтернаціоналізація (integer – цілий) говорить про утворення єдиної, цілісної світової економічної системи.

Найбільш істотний вплив на процеси інтеграції справляють глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація має на увазі:

- взаємодію і сплетення економічних, політичних, культурних трансакцій на світовому рівні;

- поширення як безпосередніх так і опосередкованих зв'язків між суб'єктами економічних відносин різних країн;

- формування єдиної системи світогосподарських відносин;

- створення міжнародних організацій, що регулюють ці процеси;

- надбання інтеграціонними процесами загальносвітового характеру.

Регіоналізація (глокалізація) - поглиблення міжнародних зв'язків на компактному, регіональному просторі. Ключовими передумовами регіоналізації є як близьке розташування країн, так і спільність природних, історичних, економічних, політичних, культурних передумов об'єднання. Центральне значення мають економічні умови, але, у залежності від специфіки ситуації можуть актуалізуватися й інші передумови. На приклад РЕВ – була переважно політичною організацією, ЄЕС засновувався як економічний, зараз – політичний союз, регіональні об'єднання в Латинській Америці переважно ґрунтуються на культурній, мовній, регіональній спільності. Регіоналізація доповнює глобалізацію, на цьому рівні відпрацьовуються механізми, що закріплюються на глобальному рівні. Наприклад організація європейського економічного співробітництва (1948) переросла в глобальну Організацію Економічної Співпраці й Розвитку (ОЕСР, 1961).

Виділяють макрорегіональний (об'єднання держав великого регіону), мезорегіональний (співробітництво між прикордонними адміністративно - територіальними об'єднаннями, єврорегіонами), мікрорегіональний (спільні спеціальні економічні зони, СЕЗ) рівні інтеграції (Рис. 10.1).

2. Економічні та політичні теорії регіональної інтеграції

Проблема наукового обґрунтування процесів економічної інтеграції знайшла відображення в цілому ряді економічних і політичних теорій інтеграції (Рис. 10.2).

Рівні міжнародної інтеграції

Макрорегіо-нальний

Мезорегіо-нальний

Мікрорегіональний

Рис. 10.1. Рівні міжнародної інтеграції.

Ринкова школа інтеграції

Структурна школа

Комуніка-ційна теорія

Теорії міжнародної інтеграції

“Дири-жизм”

Функціона-лізм

Федералізм

Класичний

Неофедера-лізм

Рис. 10.2. Теорії міжнародної інтеграції

Представники ринкової школи інтеграції виступають за мінімізацію регулюючого втручання в процеси міжнародної інтеграції. Під інтеграцією розуміється «…Такий стан речей, коли між різними національними господарствами можливі настільки ж вільні й вигідні торговельні відносини, як ті, які існують усередині національного господарства».

Для представників структурної школи інтеграція більше ніж просто об'єднання декількох національних господарств. Вона служить справі формування держави загального добробуту. Інтеграція – це шлях реалізації рівності шансів для всіх громадян. Інтеграція – це структурні зміни у виробництві, ієрархії підприємств, розміщенні ресурсів і факторів виробництва. Ключові агенти проникають у більш складні міжнародні структури. Акцент на приватному бізнесі як суб'єкті міжнародної економіки.

Достоїнства – теорія звернула увагу на внутрішню суперечливість процесів інтеграції, нерівноправність агентів.

Недолік – її прихильники стверджували про вирівнювання економічного ландшафту в результаті інтеграції й одну з ключових ролей у цьому вирівнюванні відводили ТНК. Реалії сучасної економіки багато в чому спростували ці оптимістичні твердження.

Неокейнсіанський напрямок теорій міжнародної інтеграції – «дирижизм». Характерними особливостями є недовіра до ринкового в механізму, інтеграція розглядається як процес формування оптимальної ринкової структури. Наголос на інституціонально-політичний механізм формування такої структури. Головна проблема регіональної інтеграції полягає в оптимальному поєднанні національних програм господарської політик із забезпеченням вигод міжнародного співробітництва.

Серед політичних концепцій інтеграції виділимо федералізм, функціоналізм, комунікаційну школу.

Федералізм – ідея об'єднання самостійних держав у певну федеративну або конфедеративну державу. Вихідний постулат – правильно організована система влади здатна забезпечити мир і безпеку народам країн, що об’єднуються у федерацію, раціонально поєднати збереження самобутності і національних особливостей з чітко організованою системою їхніх взаємин. Виділяють класичний і неофедералізм.

Класичний федералізм зводить регіональну інтеграцію до свого роду «конституціональної революції» – одноразового перетворення міжнародної політичної системи у «внутрішню». Неофедералісти розглядають рух до федерації як процес, об'єктивно обумовлений «соціологічними перемінними» економічного й громадського життя.

Вихідною тезою функціоналізму є ідея про те, що розвиток сучасної економіки формує об'єктивну потребу в міжнародному співробітництві за посередництвом різного роду міжнародних організацій. Система позанаціональних функціональних органів бере на себе організаційно-управлінські функції, що виконувалися раніше національною державою.

Якщо федералісти фіксують увагу на перетворенні інститутів влади, функціоналісти на динаміку процесу прийняття рішень, то представники комунікаційної теорії головну увагу приділяють самому процесові міжнародного спілкування націй, у ході якого відбувається «соціальна асиміляція» населення країн, що інтегруються. Налагодження взаєморозуміння відбувається в ході повсякденного процесу спілкування народів різних країн і взаємодії самих держав. Економічними й соціально-психологічними умовами формування інтегрованого співтовариства є (Рис. 10.3):

Умови інтеграції

Близький спосіб життя

Позитивні очікування

Стабільність комунікацій

Взаємність комунікацій

Прискорення економіч-ного росту

Розширення політичної еліти

Висока мобільність населення

Інтенсив-ність комунікацій

Сімісність свогогдних установок і цінностей

Розширення можливос-тей суб’єктів інтеграції

Відносна стабільність стратифіка-ції суспільств

Передбачуваність поведінки

Рис. 10.3. Соціально-економічні умови інтеграції.

1. сумісність світоглядних установок і цінностей;

2. спосіб життя;

3. позитивні очікування від економічних зв'язків;

4. розширення політичних і соціальних можливостей значної частини економічних суб'єктів;

5. прискорення економічного росту хоча б частини суб'єктів інтеграції;

6. стабільність комунікацій між економічними суб'єктами;

7. розширення політичної еліти;

8. висока мобільність значної частини населення;

9. інтенсивні комунікації між країнами;

10. їхня взаємність;

11. відносна стабільність соціальної стратифікації суспільства;

12. передбачуваність поведінки партнерів.