Тема 12. Міжнародна економічна політика України

12.1. Місце України у світовому економічному співтоваристві. Проблеми трансформації й необхідність інтеграції України в міжнародну економічну систему. Модернізація економіки в умовах глобалізації. Природно-ресурсний потенціал економічного зростання.

12.2. Внутрішні й міжнародні чинники інтеграції у світову економічну систему. Підсумки перших років незалежності та тенденції інтеграції України у світову економіку. Промисловий та аграрний сектор України в системі міжнародних відносин. Перспективи розвитку транзитного сектора. Інтеграція валютно-фінансової системи у світове фінансове середовище.

12.3. Зміна структури пріоритетів зовнішньоекономічних зв’язків у процесі переходу до нових умов господарювання. Місце України на світовому ринку товарів, послуг, інвестицій та технологій. Географічна та товарна диверсифікація. Український контекст міжнародної міграції робочої сили.

12.4. Стратегічні напрями інтернаціоналізації національної економіки та перспективні форми інтеграції України у міжнародну економічну систему. Проблеми подолання технологічного відставання, відновлення науково-технічного, соціоекономічного, культурного потенціалу. Геостратегічні напрями розвитку міжнародного співробітництва. ЄС, СНД, ГУУАМ, ЧЕС, Північна Америка, Латинська Америка, країни АТР, Африка. Співробітництво з міжнародними економічними організаціями. СОТ, МВФ, Світовий банк, ЄБРР. Розрахунок перш за все на власні економічні ресурси – основа динамічного розвитку України, гідної інтеграції у світове економічне співтовариство.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ДИСЦИПЛІНИ “МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА”

3.1. ЛЕКЦІЇ

Модуль I.

Світова система господарювання та міжнародний поділ праці

Тема 1. Інтернаціоналізація економічного розвитку

Мета вивчення теми: засвоєння студентами знань про місце міжнародної економіки в системі економічних наук, структуру, предмет та суб’єкти міжнародної економіки, еволюції міжнародної економічної системи, сучасні тенденцій світогосподарських зв’язків, єдність економічного розвитку у межах усієї міжнародної економіки, місце України в системі міжнародного розподілу праці.

Основні поняття: відкрита національна економіка, глобалізація, економічне зростання, економічний розвиток, інтернаціоналізація економіки, інтернаціоналізація економічного розвитку, міжнародна економіка, міжнародна інтеграція, міжнародна конвергенція, міжнародні економічні відносини (світогосподарські зв'язки), міжнародний поділ праці, світове господарство, стійкий розвиток.

1. Інтеграція України у міжнародну економіку та актуальність вивчення міжнародних економічних відносин.

Початок нового тисячоріччя знаменується активним входженням України у світове економічне співтовариство. Активізація участі України у світовому поділі праці обумовлюється як внутрішніми, специфічними для національної економіки, так і зовнішніми, характерними для усього світового співтовариства факторами.

Насамперед, коли ми говоримо про внутрішні фактори, мова йде про отримання Україною на початку 90-х рр. національної незалежності. Національні економічні суб'єкти одержали можливість безпосередньо встановлювати зв'язки з іноземними партнерами.

Другим фактором, що має не менше значення, є перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки. Ліквідація монополії держави на зовнішньоекономічну діяльність обумовлює як можливість, так і необхідність мікроекономічним суб'єктам шукати шляхи виходу на зовнішні ринки. Якщо в умовах радянської економіки практично всі зовнішньоекономічні операції концентрувалися в Москві, як столиці, та здійснювалися або спеціалізованими зовнішньоторговельними установами або центральними галузевими експортно-імпортними організаціями, то в сучасних умовах самі підприємства-виробники товарів і послуг мають можливість виходити на зовнішні ринки. Ми відзначили внутрішні фактори, що обумовлюють актуалізацію зовнішньоекономічної діяльності, але її розвиток має також істотні міжнародні передумови.

Розвиток науково-технічного прогресу, удосконалювання транспортних систем, засобів зв'язку забезпечують можливість формування єдиного світового економічного простору. Більш інтенсивні контакти між представниками різних народів сприяють виділенню універсальних мов міжособистісного спілкування. Такою новою універсальною мовою стає мова науки й техніки. Стандартизація освіти веде до формування у світовому масштабі універсальної, зрозумілої більшості ділової культури.

Україна прагне зайняти гідне місце у світовому господарстві. Це зумовлює необхідність визначення головних орієнтирів, пріоритетів зовнішньоекономічної політики, її цілей, задач, засобів реалізації, потенційних можливостей, найбільш ефективну модель міжнародних економічних відносин.

Якими факторами зумовлюються відповіді на ці питання? Як знайти необхідний баланс, гідне місце в безмежному просторі ігор інтересів суб'єктів світового господарства? Відповідь на ці і багато інших подібних питань і покликана дати теорія міжнародної економіки.

Перехід до ринкових методів господарювання, надання економічним агентам свободи діяльності, лібералізація зовнішньоекономічних відносин значно розширили коло суб'єктів міжнародних економічних відносин. Від того наскільки швидко, квалифицированно й ефективно українські виробники скористаються новими можливостями, значною мірою залежить успіх трансформаційних перетворень, наближення часу виходу України на шлях стійкого випереджаючого розвитку. Глобалізація світового економічного простору, динамічний розвиток сучасних технологій призводять до посилення конкурентних основ господарської діяльності. Зовнішньоекономічне оточення активно впливає на стан економіки країни. Тому актуалізується потреба у відповідних знаннях не тільки в професійних дипломатів, державних чиновників, службовців зовнішньоекономічних відомств, а й у широкого кола фахівців вищої та середньої ланки підприємств - виробників. Саме від їхньої кваліфікації й наполегливості у визначальній мірі залежить успіх у просуванні вітчизняних товарів на міжнародні ринки, ефективне використання ресурсів світового господарства для забезпечення економічного розвитку.

Міжнародна економіка, міжнародні економічні відносини й економічний розвиток.

Забезпечення динамічного економічного розвитку перетворюється в головне завдання економічної політики держави на сучасному етапі. Однією з основних передумов успішного розвитку української економіки є її активне входження у світове господарство, систему міжнародних економічних відносин. Після десятиліть закритості, однобокої інтеграції в економіку СРСР Україна дістала можливість й постала перед необхідністю інтеграції у систему світового поділу праці.

У літературі часто зустрічаються поняття світове господарство, міжнародна економіка, світова економіка, міжнародні економічні відносини.

Що таке світове господарство? Світове господарство – по широкому визначенню – сума всіх національних господарств світу, по вузькому визначенню – сукупність тільки тих частин національних господарств, що взаємодіють із зовнішнім світом, виявляються задіяними у світових господарських зв’язках. Щоб простежити відмінність між поняттями світове господарство і міжнародна економіка слід акцентувати увагу на поняттях господарство й економіка. Господарювання – це цілеспрямована діяльність людини по відтворенню свого існування. Людина може хазяювати як на економічних принципах – економічний спосіб господарювання, так і на доекономічних, архаїчних (натуральне господарство), на постекономічних принципах (постекономічний спосіб господарювання). Відповідно, коли ми говоримо про світове господарство, ми маємо на увазі, що в рамках світової господарської системи люди можуть вести свою діяльність як на економічних, так і на до- і постекономічних принципах. Коли ми говоримо про міжнародну економіку, ми акцентуємо увагу на економічних принципах відносин між суб'єктами, що хазяюють, на міжнародному рівні. Світова економіка – це сукупність «національних економічних систем», об'єднаних між собою міжнародними економічними відносинами, міжнародною економікою.

Ключовим моментом еволюції світового господарства є інтернаціоналізація виробництва і господарського життя. Під інтернаціоналізацією економіки розуміється активізація участі країни у світовому господарстві. Виділяють наступні фази інтернаціоналізації:

міжнародний поділ праці;

міжнародна економічна кооперація;

міжнародна економічна інтеграція;

глобалізація.

На початку нового тисячоріччя ми є свідками формування, у результаті поглиблення міжнародного поділу праці, світової господарської цілісності. Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг у межах світової системи господарювання.

Основними формами МПП виступають міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталів (міжнародні інвестиції та міжнародний кредит, підприємницькі здібності, знання. технології), міжнародна міграція робочої сили. Формування світового ринку забезпечує механізм функціонування МПП. Світовий ринок – система відносин, що виникають із приводу обміну ресурсами, товарами послугами, інформацією, що історично склалися на основі МПП і МЕВ. Елементами світового ринку є (Рис. 1.1.):

світовий валютний ринок;

світовий ринок капіталів;

світовий ринок трудових ресурсів;

світовий ринок товарів;

світовий ринок послуг;

світовий ринок технологій;

світовий інформаційний ринок.

За рівнем відкритості національних ринків виділяють закриті, частково відкриті й вільні для міжнародного обміну ринки.

Інтеграційні процеси в сучасній світовій економіці набувають усе більш динамічний характер. Міжнародна інтеграція – утворення міжнародних інтеграційних об'єднань на рівні національних економік або окремих економічних суб'єктів із метою підвищення ефективності їхньої господарської діяльності, процес зближення і взаємопристосування національних господарських систем, в основі якого - економічний інтерес самостійних суб'єктів господарювання, міжнародний поділ праці, процеси інтернаціоналізації світової економіки.

Світовий валютний ринок

Світовий ринок трудових ресурсів

Світовий ринок капіталів

Світовий ринок

Світовий ринок товарів

Світовий ринок послуг

Свіовий ринок технологій

Світовий інформацій-нми ринок

Рис. 1.1. Елементи світового ринку

Міжнародна інтеграція впливає на прискорення трансформаційних перетворень в Україні. Інтеграція національної економіки в міжнародний економічний простір, участь у міжнародному поділі праці, спеціалізація створюють передумови для більш ефективного використання ресурсів країни. Вона становить потенційне джерело прибутків за рахунок реалізації власної продукції по більш високих цінах і придбання іноземної продукції з меншими витратами. Розширюються можливості запозичення інвестицій, іноземних технологій, як фактора росту продуктивності праці. Джерелом додаткових прибутків стає продаж ліцензій за власні науково-технічні розробки. Створюються умови для більш активного розвитку ефективних форм ринкових відносин, інститутів господарювання. У процесі зближення національних економік відбувається конвергенція, ріст економічної однорідності країн світу.

Міжнародна конвергенція - тенденція до формування єдиного, взаємозалежного, більш розвинутого й соціально-справедливого світу, що забезпечує зближення рівнів розвитку різних країн.

Вищою формою інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин є глобалізація. Глобалізація – процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталу на основі подолання перешкод, що існують між окремими економіками.