2. Сутність і характер міжнародних інвестицій.
Міжнародні інвестиції – довгострокові вкладення іноземного капіталу в підприємства різних галузей, підприємницькі й інноваційні проекти, соціально-економічні програми.
Виділяють державні й приватні, довгострокові (прямі й портфельні) та короткострокові (торговельні кредити на один рік) міжнародні інвестиції (рис. 4.2).
Причини переміщення капіталу, як і міжнародної торгівлі, зв'язані з істотними відмінностями в забезпеченості різних країн факторами виробництва. Переміщення капіталів дозволяє розширити число альтернатив використання наявних ресурсів.
Прямі закордонні інвестиції (ПЗІ) – вкладення капіталу за кордон шляхом створення власного підприємства або придбання більш ніж 10 % частки його вартості. У міжнародній практиці зустрічаються різні значення цього показника. Так, міжнародні стандарти пропонують як необхідний мінімум 25 %, американська статистика відштовхується від 10 %, австралійська і канадська – 50 %. Значення має здатність інвестора реально впливати на діяльність підприємства.
Міжнародні
інвестиції
За кредитуючим
суб’єктом
За строком вкладення
Державні
За формою
вкладеня
Довгострокові
Прямі
Приватні
Портфельні
Короткострокові
Торговельні
кредити на один рік
Рис. 4.2. Міжнародні інвестиції
Портфельні інвестиції (ПІ) - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування.
Причини переміщення капіталу, як і МТ, пов'язані з істотними відмінностями в забезпеченості різних країн факторами виробництва. Переміщення капіталів дозволяє розширити число альтернатив використання наявних ресурсів:
У випадку надлишку трудових ресурсів можна як імпортувати трудомісткі товари, так і запозичаючи капітал за кордоном, інтенсифікувати його використання або сприяти еміграції надмірної робочої сили.
Надлишок капіталу може стимулювати не тільки виробництво капіталомісткої продукції, але і заохочувати імміграцію робочої сили та експорт національного капіталу.
У випадку неможливості забезпечити ефективний обсяг виробництва можна як імпортувати товари, так і дозволити відкрити філії ТНК. Усе залежить від конкретних обставин.
Показники участі країни в міжнародній інвестиційній діяльності характеризують інвестиційні потоки за формами, напрямками інвестування, країнами й регіонами-інвесторами та одержувачами. Як інтегрований індикатор рівня міжнародної інвестиційної активності використовується індекс транснаціоналізації. Цей показник розраховується як средньоарифметична відношення потоку ПЗІ до валових капіталовкладень, частки ПЗІ у ВВП, частки добавленої вартості, створеної іноземними кампаніями у ВВП, частки працівників ТНК у сукупній чисельності зайнятих у народному господарстві країни. У розвинутих країнах значення цього показника коливається навколо 15 % (від 35 % у Новій Зеландії, Бельгії та Люксембурзі до 7 % у США й 1 % у Японії). На його рівень впливають багато факторів, серед яких варто виділити такі, як масштаб економіки й особливості національного менталітету. Для країн, що розвиваються значення цього показника трохи вище (17 %). Ширше і спектр розбіжності його значень по окремим країнам (від 53,9 % у Гонконгу і 44,4 % у Малайзії до 2,5 % в Індії), Середнє значення індексу транснаціоналізації для країн Східної Європи становить 10 %.
Індекс фактичного положення в області ввозу ПЗІ – показник, що характеризує ситуацію в області ПЗІ в країні в порівнянні з іншими країнами світу й розраховується як співвідношення між часткою країни у світовому припливі ПЗІ та її часткою в обсязі світового ВВП. Країнами – світовими лідерами по цьому показнику виступають Бельгія й Люксембург – 13,8. Сукупна частка цих двох країн у світовому обсязі отриманих інвестицій майже в 14 разів більше їхньої частки у світовому ВВП. У десятку світових лідерів ввійшли Ангола (5,9), Гонконг, Ірландія (5,1), Мальта (4,6), Сінгапур (4,1), Швеція, Нідерланди (3,3), Данія (3,1), Бруней (3,0).
Індекс потенціалу в області ввозу ПЗІ визначається на основі аналізу значення наступних перемінних:
темпи росту ВВП;
ВВП на душу населення;
частка експорту у ВВП;
кількість телефонних ліній на тисячу жителів;
комерційне энерговикористання на душу населення;
частка витрат на НДДКР у ВВП;
частка студентів вузів у загальній чисельності населення;
політичний та комерційний ризики;
кількість мобільних телефонів на тисячу жителів;
експорт природних ресурсів;
експорт послуг;
імпорт електронних компонентів і напівфабрикатів для автомобільної промисловості.
Набір використовуваних показників фактично характеризує інвестиційний клімат приймаючої країни. У десятку країн-світових лідерів по цьому показнику входять США, Сінгапур, Норвегія, Великобританія, Канада, Німеччина, Швеція, Бельгія й Люксембург, Нідерланди, Фінляндія.
Обґрунтування причин і можливих варіантів міжнародного руху факторів виробництва міститься в теоріях міжнародних інвестицій.