Модуль III. Валютний ринок і платіжний баланс

ТЕМА 8. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА

Мета вивчення теми: засвоєння студентами понять щодо міжнародних валютних відносин, теорій валютного курсу, засад валютної політики та практики валютного регулювання в Україні.

Основні поняття: валюта, валюта платежу, валюта угоди, валютна блокада, валютна інтервенція, валютна політика, валютний арбітраж, валютний демпінг, валютний курс на основі ПКС, валютні відносини, вільно використовувані валюти, девальвація, закон однієї ціни, іноземна валюта, конвертована валюта, національна валюта, неконвертована валюта, неторгуїмі товари, паритет купівельної спроможності, ревальвація, резервні валюти, світова валютна система, своп, тверді валюти, теорія абсолютного ПКС, теорія відносного ПКС, форвардні валютні операції, ф'ючерсні угоди, частково конвертовані валюти.

1. Поняття «валюта», «валютні відносини» і «світова валютна система».

Одним із символів, незмінних атрибутів існування самостійної незалежної держави є наявність національної грошової одиниці. Природно, що національна грошова система виконує аж ніяк не символічну, а цілком конкретну функцію по забезпеченню сфери обігу. Установлення й розвиток міжнародних зв'язків веде до необхідності обміну грошових одиниць різних країн. Гроші беруть на себе функцію забезпечення міжнародних розрахунків.

У випадках, коли ми говоримо про міжнародні аспекти функціонування національної грошової системи, ми говоримо про валюту.

Валюта – грошова одиниця, застосовувана для виміру величини вартості товару в міжнародний розрахунках. Поняття валюта означає: 1. грошову одиницю, що становить основу національної грошової системи; 2. тип грошової системи країни (золота, біметалічна, паперова); 3. іноземні гроші (грошові знаки і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках).

Класифікацію валют у залежності від місця та функцій у СВС подано на Рис. 8.1.

У залежності від позиції на валютному ринку виділяють:

резервні валюти – валюти, у яких країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, використовувані для покриття негативного сальдо платіжного балансу (долари, євро);

Вільно використовувані

Резервні

Тверді

За позицією на міжнародних ринках

Національна

Угоди

Класифіка-ції валют

За роллю у міжнарод-них контрактах

За приналежністю

Колективна

За ступенем втручання держави

Платежу

Іноземна

Неконверто-вані

Конвертовані

Частковоконвертовані

Рис. 8.1. Класифікації валют.

У залежності від приналежності говорять про:

національну валюту – законні гроші, які емітує відповідна держава (долари, гривні, карбованці в країні походження);

іноземну валюту – платіжний засіб інших країн, що законно або незаконно використовується на території даної країни (долари в Україні, карбованці в Білорусії, євро в Латвії).

вільно використовувані валюти – валюти, широко використовувані для здійснення платежів за міжнародними угодами, що активно купуються й продаються на головних валютних ринках.

тверді валюти – валюти, що характеризуються стабільним валютним курсом, рух якого є передбачуваним і підкоряється фундаментальним макроекономічним закономірностям.

У залежності від ступеня втручання держави в процес валютного обміну виділяють:

конвертовані валюти – валюти, без обмежень уряду обмінювані на інші валюти;

частково конвертовані валюти – валюти, при обміні яких зберігаються певні обмеження (регулювання приватних переказів, вивіз капіталів, золота, грошових знаків, ЦБ за кордон; заборона на вільний обмін, обов'язковий обмін валютного виторгу за офіційним курсом; контроль за поточними валютними операціями й операціями нерезидентів). З погляду типів міжнародних операцій виділяють валюти, конвертовані за поточними операціями і за капітальними операціями;

неконвертовані валюти – валюти, по яких зберігаються обмеження по всіх операціях як резидентів, так і нерезидентів.

У міжнародних договорах виділяють:

валюту платежу – валюта, у якій обговорена оплата товару за зовнішньоторговельною згодою або погашення кредиту;

валюту угоди – валюта, у якій виражена ціна товару або сума наданого кредиту.

Валютні відносини – сукупність грошових відносин, що опосередковують платіжно-розрахункові операції між суб'єктами світового господарства.

Міжнародні валютні відносини – форма міжнародних економічних відносин, які виникають в процесі проведення різноманітних обмінних операцій з грішми різних країн, а також під час міжнародних розрахунків за продукцію та послуги. Об’єктом МВВ виступають валюти різних країн.

Валютні відносини, є специфічним елементом економічних відносин. Методологічною основою їхнього вивчення є ідеї про: 1. цільову раціональність економічної поведінки. Економічні суб'єкти прагнуть до максимізації своєї вигоди й мінімізації витрат у рамках поставленої мети. 2. Вони прагнуть до максимізації граничної корисності доступних благ. 3. Відповідно, аналіз відносин на валютних ринках здійснюється на основі теорії співвідношення ринкового попиту та пропозиції. 4. Характер поведінки суб'єктів визначається ступенем розвиненості конкурентних відносин на валютному ринку.

Формою організації валютних відносин є світова валютна система (СВС). СВС – сукупність способів, інструментів і органів, що забезпечують грошові розрахунки у межах світового господарства.

Елементами СВС є грошові системи окремих держав, колективні валютні одиниці (євро, спеціальні права запозичення (СДР), система співвіднесення валют (валютні курси), валютні ринки, міждержавні органи, що регулюють валютно-фінансові відносини (Рис. 8.2).

Міжнародні регулюючі органи

Колективні валютні системи

Національні грошові системи