5. Валютна політика України.

Проголошення незалежності України й вихід із рублевої зони зумовили необхідність створення національної валюти й формування відповідної політики.

Специфічні соціально-економічні умови початку її формування:

• скорочення обсягів виробництва;

• розрив економічних зв'язків із республіками СРСР і країнами РЕВ;

• гіперінфляція;

• хаотичний характер процесів в економіці й суспільстві.

Процес формування національної валютної політики охоплює кілька взаємозалежних і взаємообумовлених етапів.

1. 1993 (квітень-липень). Спроба встановлення плаваючого курсу національної валюти. Прагнення уникати твердих параметрів валютного ринку. Система декількох курсів:

А. курс, що встановлювався на валютних аукціонах;

Б. офіційний курс, установлюваний НБУ;

В. курс міжбанківського валютного ринку.

Недолік – нерівні умови для різних економічних суб'єктів, можливість спекуляції. Як результат – відтік капіталів за межі України, бартеризація зовнішньої торгівлі.

Причини:

- нерозвиненість ринкової інфраструктури економічного середовища, її нездатність забезпечити функціонування режиму плаваючої національної валюти;

- диспаритет у торговельних і платіжних відносинах (асиметрія в цінах експорту й імпорту, погіршення умов торгівлі);

1. інфляційний процес (10000 % у рік).

2. Із серпня 1993 р. фіксація курсу карбованця стосовно долара США, марки й рубля. Обов'язковий продаж 50 % валюти.

3. Із січня 1994 р. курс фіксовано-регульований, уведення валютних коридорів, адміністративно встановлюваних меж зміни курсу національної валюти. 40 % обов'язковий продаж урядові за офіційним курсом (у два рази дешевше) – НБУ за адміністративним курсом 10 %. 50 % можуть зберігатися на рахунках підприємств і продаватися НБУ за адміністративним курсом.

4. З жовтня 1994 р. установлений єдиний обмінний курс, він визначався за результатами торгів на УМВБ. Під впливом економічної кризи девальвація національної валюти в 1994 і 1995 рр. склала відповідно 240 % і 72,5 %.

5. У 1996. уведення гривні. Досягнуто стабілізацію курсу національної валюти 5,5 % у 1996 р. і 0,3 % у 1997 р.

6. 1998 – 1999 рр. політика плавної девальвації. Тверде адміністративне регулювання валютного ринку. У 1998 р. девальвація 80 % і в 1999 р. - 52 % Її причини:

2. значна зовнішня заборгованість, диспаритет платіжного балансу;

3. неефективна валютна політика НБУ;

4. політичні фактори.

Міри НБУ:

5. обмеження банківських валютних операцій, концентрація валютних торгів на Українській і Кримській валютних біржах, заборона передоплати по валютних контрактах;

6. уведення обов'язкового продажу 75 %, а пізніше 50 % валютного виторгу експортерів;

7. жорсткість правил продажу валюти, обмеження різниці між офіційним курсом і курсом в обмінних пунктах 5 %.

5. У результаті стабілізації валютного ринку з кінця 1999 р. лібералізація валютного регулювання:

8. знято регламентацію відхилення міжбанківського й офіційного курсів, розміру маржі за операціями купівлі – продажу валюти;

9. відмінено заборону на відхилення курсу наявного продажу від офіційного.

8. Заява уряду від 22.02.00 про введення в Україні змінного валютного курсу. Протягом року спостерігалися процеси, як девальвації, так і ревальвації гривні. Гривня перетворюється в стабільну валюту. Політика підтримки курсу націлена на підтримку інтересів імпортерів і експортерів. Стабільність гривні підтримується значними надходженнями валюти від експортерів.

Завдання уряду та НБУ у сфері лібералізації валютного ринку й посилення внутрішньої стабільності гривні (Рис. 8.13):

Найважливішим елементом валютної політики є валютне регулювання. Його ключовою складовою є регламентація режиму здійснення валютних операцій.

Основні документи: Декрет КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Закон України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті». Законодавство визначає поняття резидент і нерезидент, суб'єкт валютного ринку, їхні права, перелік об'єктів, які відносяться до валютних цінностей (валюта України, іноземна валюта, платіжні документи і ЦБ, банківські метали), поняття валютної операції (перехід права власності на валютні цінності, їхнє використання в міжнародних операціях, і переміщення через границю). Регламентується порядок розрахунків із нерезидентами.

Дотримання валютних правил підлягає контролеві.

Стимулю-вання експорту

Стимулювання надход-жень та скорочення відпливу валюти

Орієнтація валютниої політики на альтерна-тивні валюти

Напрямки лібералізаціївалютного ринку

Підтримка сбалансо-ваності платіжного балансу

Удосконале-ння структури внутрішньо-го валютно-го ринку

Гармонізація інтересів експортерів та імпортерів

Рис. 8.13. Напрямки лібералізації валютного ринку.

Валютний контроль – комплекс адміністративних заходів, спрямованих на дотримання порядку ввозу й вивозу валютних цінностей у країну.

Література: 3; 5; 7; 9; 10; 11; 16; 21; 22; 23; 27; 30; 33.

ТЕМА 9. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

Мета вивчення теми: надбання студентами знань щодо балансів міжнародний розрахунків, значення та структури балансу міжнародних платіжних розрахунків країни, стану та перспектив удосконалення платіжного балансу України та його впливу на конвертованість національної валюти, набуття навичок аналізу балансу міжнародних платіжних розрахунків.

Основні поняття: активне сальдо балансу (активний баланс), баланс міжнародної заборгованості, доходи, економічна територія країни, пасивне сальдо балансу (пасивний баланс), платіжний баланс, поточні трансферти, прогнозний баланс, рахунок операцій з капіталом і фінансовими активами, рахунок резервних активів, резидент, ринкові ціни, розрахункова одиниця, розрахунковий баланс, торговельний баланс.