Елементи свс

Валютні ринки

Системи співвіднесе-ння валют

Рис. 8.2. Елементи СВС.

Розвиток сучасної СВС носить системний характер. Її становлення відбувалося в кілька етапів.

1. Система «золотого стандарту». 1823 (1880) –1914, 1925 – 1931 р. Провідна роль англійського фунта. Основними характеристиками є (Рис. 8.3):

а. підтримка співвідношення між запасами золота й кількістю грошей в обігу;

б. національні валюти мають фіксований вміст золота;

в. вільний, гарантований обмін національним банком грошових знаків на золото.

Система “Золотого стандарта”

Рівність між кількістю грошей та запасами золота

Гарантова-ний обмін грошей на золото

Фіксований вміст золота

Рис. 8.3. Основні принципи “Золотого стандарту”

2. Система золотодевізного стандарту 1944 р. (м. Бреттон-Вудс) (Рис. 8.4):

Курс валюти встановлюється до золота або іншої валюти

Валютний курс може змінюватися у межах 1 %

Система золото-девізного стандарту

Резервні валюти конвертуються у золото за офіційним курсом

Відхилення від паритету більш ніж на 10 % потребує згоди МВФ

Рис. 8.4. Основні принципи золотодевізного стандарту.

а. уніфікована система валютних курсів відповідно до встановленого паритету – курсу валюти до золота або іншої валюти;

б. забезпечення конвертованості двох резервних валют (долар США і фунт стерлінгів) у золото за офіційним курсом;

в. підтримка ринкового валютного курсу усіх валют у межах 1 % відхилення в будь-яку сторону від пріоритету;

г. отримання згоди МВФ на будь-яку зміну курсу, що перевищує 10 % відхилення від паритету.

У 1971 р. США офіційно припинили конвертувати долари в золото за офіційним курсом.

3. У 1972 р. був створений комітет із реформи міжнародної валютної системи. У 1978 р. в дію було введено Ямайську валютну систему.

Основні принципи нової системи полягають у наступному (Рис. 8.5):

а. країни можуть використовувати будь-яку систему валютного курсу за своїм вибором (фіксовану або змінну, встановлювану в однобічному порядку або на основі багатосторонніх угод);

б. МВФ уповноважений спостерігати за рухом валютних курсів і дотриманням угод про їхнє встановлення;

в. скасована офіційна ціна золота, і воно перестало відігравати роль офіційного засобу міжнародних розрахунків;

г. у якості додаткового резервного активу в міжнародних розрахунках між членами МВФ уведені спеціальні права запозичення (СДР).

Свобода вибору валютної політики

МВФ спостерігає за дотриман-ням валют-них угод

Засади Ямайської системи

Скасовано офіційну ціну золота

Спеціальні права запозиченн (СДР) – додатковий актив

Рис. 8.5. Основні принципи Ямайської системи

Міжнародний валютний фонд (МВФ) (1945) – міжурядова валютно-кредитна організація покликана сприяти розвиткові міжнародних економічних відносин, насамперед у фінансово-кредитній і торговельній сферах.

Основні функції МВФ:

- розробка правил регулювання валютных курсів і контроль за їхнім дотриманням;

- надання державам – членам кредитів для вирівнювання платіжних балансів та підтримки національних валют.

Капітал МВФ, що є джерелом кредитних ресурсів фонду створений із членських внесків країн – учасниць. Квоти кожної з країн визначаються на підставі національного економічного потенціалу й місця країни у світовій економіці. У залежності від розміру квоти визначається кількість голосів країн світу в керуючих органах МВФ.

У 1970 р. МВФ ввів у дію спеціальні права запозичення (СДР) – штучно створені гроші, міжнародні резервні засоби, які емітуються в безготівковій формі та розподіляються у відповідності з внеском кожної з країн – участниць МВФ та призначені для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків із МВФ. СДР не використовуються як засоби платежу і не використовуються в розрахунках між країнами. Наявність у країни ліміту СДР дає їй право придбати в разі потреби в іншої країни конвертовану валюту в обмін на СДР.

Сучасна валютна система це девізна система з комбінацією фіксованих і плаваючих валютних курсів, регульованих на двосторонній і багатосторонній основі.

Обумовлено виникнення СВС процесами інтернаціоналізації й інтеграції. Валютні відносини опосредковують ці процеси й у значній мірі забезпечують ефективність взаємодії національних економік у цілому й окремих країн, їхню економічну незалежність і безпеку.

Теорії валютного курсу.

Теорія загальної макроекономічної рівноваги як основу визначення рівноваги реального валютного курсу припускає курс, обумовлений перетинанням кривих внутрішнього й зовнішнього балансів попиту на діаграмі, що відбиває залежність попиту на національну валюту від змін її курсу (Рис. 8.6.). При цьому внутрішній баланс відбиває рівень виробництва, що забезпечує повну зайнятість і мінімальну інфляцію. Зовнішній баланс – чистий приплив іноземного капіталу, що забезпечує баланс національних заощаджень та інвестицій.

Крива внутрішнього балансу (YY) показує зворотну залежність між реальним попитом і валютним курсом. Ріст курсу веде до переключення попиту на імпортні товари. Крива зовнішнього балансу (BP) відбиває пряму залежність росту валютного курсу й розширення попиту на товари національного виробництва як усередині країни, так і для експорту.

E_r YY II BP

Інфляція,

позитивне

I сальдо III

E_q Безробіття, Інфляція,

дефіцит

позитивне

сальдо IV

Безробіття,

дефіцит

D_d

Рис. 8.6. Макроекономічний баланс як основа валютного курсу. (Див.:

Див: Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.2. – М.: Междунар. отношения, 2000. – С. 81)

Окремим випадком цієї теорії є підхід із погляду платіжного балансу. Попит на валюту вважається приблизно рівним імпортові товарів і послуг, а пропозиція – їхньому експортові.

Достоїнство – прагне врахувати максимальний спектр факторів, що визначають як внутрішній, так і зовнішньоекономічний баланси.

Недолік - надмірне ускладнення економічних моделей.

Теорія паритету купівельної спроможності запропонована в 1918 р. шведським економістом Г. Касселем. Ґрунтується на ідеї про те, що валютні курси пов’язані з внутрішніми цінами на товари. Розходження в обмінних курсах валют прагнуть до рівня, що відповідає розходженню середніх цін на товари в цих країнах. Вихідна гіпотеза – в умовах вільної конкуренції ціни на товари повинні вирівнюватися за рахунок перетікання їх між країнами.

Паритет купівельної спроможності – рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін у кожній із країн.

Закон однієї ціни – в умовах досконалої конкуренції один і той же товар у різних країнах має однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій же валюті.

Теорія абсолютного ПКС – обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівня цін у цих країнах.

Валютний курс на основі ПКС – курс, що зрівнює ціну кошика однакових товарів у двох країнах.

Достоїнство теорії абсолютного ПКС – вона вказує спосіб зміцнення курсу національної валюти – зниження внутрішньої інфляції й зміцнення купівельної спроможності національної валюти усередині країни.

Недолік – важко підібрати кошик абсолютно однакових товарів у різних країнах, недосконалість міжнародної конкуренції, наявність неторгуїмих товарів, ціна яких впливає на рівень внутрішніх цін, але які на зовнішній ринок не потрапляють.

Теорія відносного ПКС – зміна обмінного курсу між валютами двох країн пропорційна відносній зміні рівня цін у цих країнах.

Переоцінена/недооцінена валюта – валюта, реальний курс якої росте швидше/повільніше, ніж курс, що розраховується на основі ПКС.

Достоїнства - може бути використана при прогнозуванні в умовах високої інфляції, при розрахунку орієнтованого валютного курсу, для визначення реальної міжнародної вартості національних товарів і послуг.

Недоліки -

- не враховує вплив факторів конкуренції, торговельних бар'єрів і транспортних витрат;

- наявність неторгуїмих на міжнародному ринку товарів;

- можливість зміни внутрішніх і зовнішніх умов торгівлі окремими товарами;

низька короткострокова еластичність заміщення товарів.

Таблиця 8.1