Тема 11. Глобалізація та економічний розвиток Мета вивчення теми: набуття студентами знань із проблеми сучасного стану й перспектив розвитку економічної глобалізації.

Основні поняття: глобалізація, глобальна економічна рівновага, глобальне село, дематеріалізація економічних ресурсів, економічна рівновага, послідовна стадія глобалізації, соціалізація власності, структурна глобалізація

1. Сутність, зміст і основні етапи глобалізації як фактора розвитку.

Коли мова йде про міжнародну економіку, один із найбільш уживаних термінів - глобалізація. Проте поняття це відносно нове. Уперше до словника Вебстера воно було включене у 1961 р. З того часу не вщухають суперечки про зміст, сутність, наслідки глобалізаційних процесів. Глобалізація безпосередньо стосується міжнародного економічного співробітництва. Тому не дивно, що глобалізаційні процеси перебувають у центрі уваги економістів.

Перш за все слід визначитись із співвідношенням глобалізації та міжнародної інтеграції. Ці явища розвиваються одночасно, завдяки спільним передумовам, під впливом однакових чинників. Вони є проявом подальшого розвитку інтернаціоналізації господарчого, політичного та культурного життя. Різниця у тому, що інтеграція є проявом регіональної інтернаціоналізації на засадах комплексної, цілеспрямованої інтенсифікації та поглиблення взаємовідносин перш за усе між найбільш розвиненими країнами світу. Інтеграція є результатом спланованої та скоординованої діяльності урядових, міжнародних та наднаціональних структур. Глобалізація ж, як нова якість інтернаціоналізації, передбачає її розвиток на надрегіональному, всесвітньому, глобальному рівні. Окрім економічних суб'єктів, покликаних управляти господарчою взаємодією, її носіями виявляються безпосередні виробники економічних благ.

То що ж таке глобалізація?

Глобалізація – процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталу на основі подолання перепон між економіками окремих країн. Глобалізація – це якісно новий етап розвитку процесу інтернаціоналізації економічних, політичних, культурних, правових та інших аспектів суспільного життя, коли взаємозалежність національних соціумів досягла такого рівня, який зумовлює кардинальні зміни усього світового суспільства, перетворення його в єдиний суспільний організм. Глобалізація виступає продуктом епохи постмодерна, переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку, кардинальної зміни якісних засад інтернаціоналізації.

В чому полягає якісний характер змін, що відбуваються?

1. Національні господарчі комплекси перетворюються у складову частину єдиного всесвітнього господарчого організму. Зростає взаємозалежність національних економік. Майже половина товарів та послуг, що споживаються у сучасному світі виробляється за межами країни споживання. Такі невід’ємні елементи сучасної економіки як фінансові ринки та Інтернет набувають наднаціональних, глобальних властивостей.

2. Міжнародні, всесвітні економічні відносини поступово набувають провідної ролі. Вони підпорядковують собі економічні відносини в межах окремих, навіть високорозвинених країн. З одного боку, незначні мікроекономічні суб’єкти орієнтуються на ті сигнали, що подають провідні фондові біржі світу. З другого боку ТНК і ТНБ у своїй діяльності орієнтуються на свої наддержавні можливості та інтереси.

3. Держава втрачає можливості повного регулювання та контролю над господарчими процесами на своїй території, швидко зменшується її здатність до ефективного захисту національних інтересів від негативних зовнішніх впливів.

В основі процесів посилення єдності світової економіки знаходиться:

1. ріст відкритості національних ринків;

2. поглиблення міжнародного поділу й кооперації праці;

3. перетворення у світовій транспортній інфраструктурі;

4. п’ята інформаційна революція, пов’язана з розвитком електроніки (перша була пов’язана з розвитком мовного спілкування, друга – із становленням піктографічних, ієрографічних та фонографічних систем письма, третя – винаходом книгодрукарства за допомогою набірних літер, четверта – передачею інформації на далеку відстань).

У науковій літературі прийнято два підходи до визначення етапів глобалізації.

Відповідно до першого глобалізація зв'язується з останньою чвертю ХХ ст., моментом, коли вона перетворюється у визначальний, домінуючий фактор, тенденцію світогосподарських процесів.

Другий підхід розглядає глобалізацію як історично обумовлену тенденцію формування економічної єдності світу.

Початкова стадія відноситься ще до періоду Великих географічних відкриттів.

З ХУ1 ст. до середини Х1Х ст. глобалізація знаходиться в стадії повільного прогресу.

Середина Х1Х ст. – 80 – і рр. ХХ ст. зв'язуються зі стадією структурної глобалізації.

Формування єдиного світового господарства, новий виток НТР характеризують початок послідовної стадії глобалізації як об'єктивного процесу й важливої якісної характеристики постіндустріальної цивілізації.

Еволюція стадій глобалізаційного процесу безпосередньо пов’язана з розвитком технічного прогресу, удосконалюванням форм виробничої діяльності, знарядь праці.

З одного боку, глобалізація є продуктом економічного й технологічного розвитку. З іншого, вона перетворюється в його рушійну силу.

Глобалізація забезпечує (Рис. 11.1):

- універсалізацію соціоекономічного і культурно простору;

5. можливість концентрації значних економічних ресурсів на рішенні ключових проблем розвитку;

- прискорення економічного прогресу шляхом формуванню передумов для швидкого обміну й засвоєння досягнень НТП, нових знань, технологій;

- стимулює пошук нових, більш ефективних економічних рішень завдяки глобальному характерові конкурентних процесів;

- ефект масштабу, що досягається в результаті використання можливостей глобального рішення проблем, сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів.

Універсалізація соціоеконочічного та культурного ростору

Більш ефективне використан-ня ресурсів

Прискорення економіч-ного прогресу

Наслідки глобалізації

Можливість більш ефективних економічних рішень

Концентрація значних ресурсів на вирішенні проблем розвитку

Рис. 11.1. Наслідки глобалізації

Особливості формування світової економічної системи на початку нового тисячоріччя

Особливості формування світової економічної системи на початку нового тисячоріччя (Рис. 11.2):

1. зростання економічної єдності світу;

2. подальша інтернаціоналізація світового господарства;

3. вплив технологічного розвитку на становлення міжнародних виробничих систем;

4. глобалізація економіки;

5. зростання значення світової економічної рівноваги;

6. динамічні зміни в основних пропорціях світової економіки;

7. удосконалення механізм регулювання світової економічної рівноваги.

Зростання економічної єдності світу

Інтернаціоналізація світового господарства

Глобалізація економіки