Розділ 10. Управління оборотним капіталом

10.1. Сутність оборотного (працюючого) капіталу Поняття оборотного (працюючого) капіталу

У західній літературі і практиці немає категорії, яка застосовується у вітчизняній, — оборотні засоби чи оборотні фонди. Близькою за економічним змістом є категорія “працюючий капітал” (working capital). У роботі американських економістів Е. Брігхема і Г. Гапенского “Фінансовий менеджмент” наведені дві дефініції працюючого капіталу: 1) валовий працюючий капітал (gross working capital), під яким розуміють поточні активи; 2) чистий працюючий капітал, під яким розуміють різницю між поточними активами і поточними пасивами¹.

У працях інших англійських і американських авторів працюючий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності. Перевищення поточних активів над короткостроковими зобов’язаннями розглядається як капітал, що перебуває в обігу. Така думка виражена в працях Г. Арнольда, К. Уолша, С. Росса й інших².

Управління працюючим капіталом передбачає прийняття рішень як за поточними активами, так і за поточними пасивами. У середньому 50—55 % капіталу корпорації вкладається у валовий працюючий капітал. Управляючі фінансами корпорації до 60 % свого ділового часу присвячують вирішенню питань, пов’язаних із формуванням і фінансуванням працюючого капіталу.

До поточних активів відносять статті: грошові кошти (cash); вкладення в цінні папери (marketable securities; рахунки до одержання, тобто дебітори (accounts receivable); товарно-матеріальні запаси (inventories). Поточні пасиви, тобто джерела фінансування можна розділити на дві частини: перша короткострокові пасиви, друга — довгострокові позики, що погашаються в цьому році. До першої належать статті: рахунки до оплати, тобто кредити (accounts payable); нараховані, але не оплачені витрати (accrued expenses); нараховані податки (accrued taxes); короткостроковий борг (notes payable). Друга частина являє собою довгостроковий борг, що за термінами погашається в даному фінансовому році (Current maturities of long-term debt).

Поточні активи за своєю природою дуже мобільні. Вони можуть змінюватися щодня і навіть щогодини. У кожному випадку мають бути вирішені питання їх фінансування, тобто визначені поточні пасиви. Перед управляючим постійно виникають питання: на яку суму існує потреба в товарно-матеріальних запасах і як знайти кошти для їх фінансування?

Ефективність оборотного капіталу

Оборотний капітал, як зазначається у фінансовій літературі, являє собою “рухливу область — грошовий круговорот, у якому гроші на якийсь період перетворюються в матеріали, робочу силу і накладні витрати, а потім знаходять первісну форму. Це означає, що управління цим капіталом, по суті, є управління часом” (курсив наш. — В. С.)¹. Отже, принцип “час — це гроші” присутній в управлінні оборотним капіталом. Практично фінансові менеджери, визначаючи завдання в управлінні часом обороту капіталу, прагнуть реалізувати головну мету підприємництва: підвищення економічної віддачі від вкладень, тобто підвищення прибутку. Завдання менеджера полягає в скороченні сум, інвестованих у короткострокові (поточні) активи, та її зв’язку з рішеннями в маркетингу й організації збуту виробленої продукції.

У фінансовій літературі наводиться класичний приклад підвищення ефективності оборотного капіталу. Генрі Форд, запустивши у виробництво модель Т, вирішив фарбувати її тільки в чорний колір і продавати торговельним агентам за готівку, тобто не в кредит, як тільки вона сходить із конвеєра. Ці прийоми дали змогу йому скоротити вкладення в оборотний капітал і сприяли розширенню виробництва продукції¹.

На ефективність працюючого капіталу впливають різні чинники. Контроль над ефективністю використання працюючого капіталу здійснюється різними методами, у тому числі методом коефіцієнтів (див. табл. 7.6).

Таблиця показує основні умови, які впливають на окремі статті працюючого капіталу.

Таблиця 7.1