10.5. Управління товароматеріальними запасами Класифікація запасів. Чинники, що визначають їхній обсяг

Корпорації в середньому вкладають 20—25 % своїх активів у товароматеріальні запаси, торговельні корпорації, які організовують роздрібний товарообіг — біля 40 %. Товароматеріальні запаси класифікуються на три основні групи:

1) запаси, що накопичуються до виробничого процесу — сировина, напівфабрикати (pre-production inventory);

2) незавершене виробництво (in-progress inventory);

3) запаси готової продукції (finished goods inventory).

Структура товароматеріальних запасів визначається особливостями галузі господарства. У роздрібній торгівлі накопичуються великі запаси готової продукції, невелика частка сировини, напівфабрикатів, ще менша — незавершеного виробництва.

Сума коштів, вкладених у товароматеріальні запаси, визначається найрізноманітнішими чинниками: обсягом планованої реалізації, особливостями виробленого продукту, сезонністю, портфелем замовлень та ін. Управляючі фінансами корпорації звичайно намагаються знизити до можливого мінімуму вкладення в сировину і напівфабрикати, деякі фірми працюють “із коліс”. Необхідний денний обсяг сировини і напівфабрикатів доставляється до початку робочого дня. У цьому випадку корпорація заощаджує кошти, необхідні для зберігання. Незавершене виробництво скорочується під впливом застосування нових технологій. Особлива увага приділяється статті “готова продукція”. Товари, що користуються низьким попитом, корпорація може реалізувати за нижчими цінами. Корпорація також враховує можливі ризики, пов’язані з труднощами збуту товарів модних, таких, що швидко псуються, вогненебезпечних, технічно застарілих.

Модель економічно обгрунтованого обсягу замовлення

На практиці застосовуються різноманітні моделі економічно обгрунтованих розмірів товароматеріальних цінностей. Класична модель, яка описується в усіх підручниках, виданих у західних країнах, називається “економічно обгрунтований обсяг замовлення” (ЕООЗ — The Economic ordering quantity — EOQ)¹. Модель пропонує такі умови: 1) усі параметри відомі і постійні, очікувану вартість можна прогнозувати; 2) попит постійний і добре вивчений; 3) замовлення здійснюються без затримок; 4) ніяких кількісних знижок замовнику не дається.

Рис. 7.5. Графічний розрахунок точки вибору економічно обгрунтованого обсягу замовлення

Мінімальна точка на кривій Q* — загальна вартість економічно обгрунтованого замовлення — визначається за формулою:

.

де S — щомісячні продажі одиниць виробу, дол.;

О — вартість розміщення замовлення, дол.;

С — поточні витрати на збереження одиниці виробу на місяць, дол.

За даними Міністерства торгівлі США річні витрати на поточні запаси товароматеріальних цінностей у промислових корпорацій становлять 25 % від їх вартості. Відсотки розподіляються в такий спосіб: моральний знос — 10 %, фізичний знос — 5—6 %, податки на власність — 0,5 %, вантажно-розвантажувальні витрати — 2,5 %, страхування — 0,25 %, зберігання — 0,75 %¹.

Приклад.

Припустимо, що корпорація N дала згоду на поставку 2000 одиниць виробу. Розміщення замовлення обходиться корпорації у 8 дол. за кожне замовлення. Ціна одиниці виробу — 1 дол. за умови 20 % поточних витратах на збереження запасу виробів, тобто поточні витрати на одиницю виробу становлять 0,2 дол.

Підставляємо значення у формулу:

Таким чином, оптимальне замовлення виробів складає 400 одиниць.

Припустимо, що фірма буде використовувати товаро-матеріальні запаси рівномірно протягом року, тоді середній рівень запасу становитиме 200 одиниць (середній рівень запасу визначається за формулою — ЕООЗ / 2).

400

Економічно обгрунтований обсяг замовлення

Середній запас

200

Рис. 7.6. Використання товаро-грошових запасів¹

У нашому прикладі обчислення загальної вартості товароматеріальних запасів (рис. 7.5 — крива А) зведеться до таких розрахунків:

1) ;

2) вартість розміщення замовлень = 5 · 8 = 400 дол.;

3) поточні витрати = середнє число одиниць виробу  поточні витрати на зберігання на одиницю виробу = 200 · 0,2 = 40 дол.;

4) усього витрати = вартість розміщення 40 + поточні витрати 40 = 80 дол.

Точка М (на графіку ЕООЗ), яка показує оптимальне замовлення в 400 одиниць, відповідає 80 дол. загальних витрат за замовленнями, які складаються з 40 дол. вартості збереження плюс 40 дол. вартості розміщення.