Залежність вартості фінансових витрат, пов’язаних з банкрутством (реальним і прогнозованим) від розміру боргів корпорації1

Очікувані фінансові витрати	Сума боргу, млн дол.
	0	5	10	20	30
Імовірність	0,0	0,05	0,15	0,50	0,95
Теперішня вартість очікуваних витрат (5 млн помножити на вказану ймовірність)	0	0,25	0,75	2,5	4,75

Збільшення можливості фінансових труднощів знижує поточну вартість корпорації, тоді як очікувані фінансові витрати на подолання можливого банкрутства зростають. Припустимо, що поточна вартість корпорації становить 5 млн дол. Чим вищий борг, тим вища можливість банкрутства. Якщо борг становить 5 млн дол., вона дорівнює 0,05, за боргу в 30 млн дол. вона зростає до 0,95. Тому в першому випадку витрати на подолання фінансових труднощів становитимуть 0,75 млн дол., у другому вони зростуть до 4,75 млн дол., тобто наближаються до поточної вартості корпорацій.

Витрати банкрутства поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати пов’язані з оплатою юридичних й адміністративних видатків. Банкрутство не тільки економічний, а й юридичний процес. Передавання активів корпорації особам чи об’єднанням кредиторів оформляють юристи, які працюють “за великі гроші”, в американській літературі зазначається, що “банкрутство для юристів, як кров для акул… Деяка частина активів “зникає” у юридичному процесі банкрутства”². Прямі витрати банкрутства називають також “податком” на банкрутство. Перед менеджерами корпорацій завжди стоїть питання: випускати облігації і цим знижувати податки з прибутку, або в перспективі при кепських справах готуватися до платежу “податків на банкрутство”.

Непрямими витратами називають витрати, пов’язані з ухилянням від подання офіційного повідомлення про банкрутство у разі настання фінансового виснаження. Термін “фінансове виснаження”, введений у науковий обіг у книзі американських економістів С. Росса, Р. Вестерфілда і Б. Джорданом, влучно характеризує становище корпорації, яка ще не є банкрутом, але відчайдушно бореться за збереження контролю над своїми активами. Практично не всі корпорації дозволяють себе визнати офіційними банкрутами, а вдаються до усіляких заходів, часто марних, щоб утриматися.

Напередодні банкрутства загострюється боротьба між двома групами утримувачів активів: акціонерами і кредиторами. Менеджери корпорацій докладають зусиль, спрямованих на стримування активності кредиторів, які вимагають повернення своїх коштів і послаблюють загальне управління корпорацією, що знижує реалізацію продукції, прибуток, виплати за дивідендами, вартість активів. Отже, структура капіталу з високою часткою позикових коштів є більш небезпечною у випадку фінансового виснаження корпорації. Тому, прогнозуючи структуру капіталу, менеджери повинні враховувати можливі витрати на подолання фінансового виснаження.

Р. Бредлі і С. Майєрс запропонували теорію компромісу (Tradeoff Theory) для формування структури капіталу. Її сутність полягає в тому, що під час визначення вартості фірми враховуються не тільки податковий захист, а й витрати, які несе корпорація у зв’язку з подоланням фінансових труднощів. Виходячи із сутності теорії визначається вартість корпорації за формулою:

Вартість корпорації = Вартість корпорації фінансується за рахунок власного капіталу + Приведена вартість податкового захисту – Приведена вартість фінансових труднощів.

.

Приведена вартість податкового захисту:

.

де Т_С — ставка корпоративного податку;

R_DD — очікувані виплати відсотків за капітал;

R_D — очікувана дохідність боргових зобов’язань.

Для визначення приведеної вартості витрат банкрутства варто визначити ці витрати за формулою:

Очікувані витрати = Ймовірності банкрутства × Витрати банкрутства як борг поточної ринкової вартості корпорації.

.

Результат показує певний відсоток вартості корпорації, котрий піде на покриття витрат. Після цього визначаємо приведену, тобто дисконтовану вартість витрат банкрутства:

.

Автори концепції компромісу аналізують таку ситуацію. Передбачається, що залізнична корпорація має 20-відсоткову можливість стати банкрутом протягом п’яти років, очікувана дисконтна ставка — 8 %. Витрати банкрутства становлять 1,4 % відносно ринкової вартості корпорації за п’ять років до банкрутства. Використовуємо формулу визначення очікуваних витрат:

.

.

Для великих фірм витрати банкрутства можуть бути незначними, у даній ситуації — 1,9 % вартості корпорації. Проте в малих і середніх корпораціях вони набагато вищі. Особливо це стосується фірм із більшою часткою нематеріальних активів.