Коефіцієнти прибутковості корпорації Кока-кола, 1990—2000 рр., %1

Рік	Коефіцієнт маржу прибутку		Коефіцієнт прибутковості капіталу		Коефіцієнт прибутковості активів
	валового	операційного	акціонерного	усього капіталу корпорації
1990	59,0 [min]	19,0	41,4	26,8	14,9
1991	59,9	19,1	41,3	27,5	15,9
1992	61,5	20,9	46,4	29,4	15,1
1993	63,2	22,1	51,8	31,2	18,1
1994	62,1	22,4	52,1	32,8	18,4
1995	61,7	22,2	56,4	34,9	19,9
1996	63,9	21,0	60,8	36,8	21,7
1997	68,1	26,5 [max]	61,6 [max]	39,5 [max]	24,5 [max]
1998	70,4 [max]	26,4	45,1	30,2	18,5
1999	69,7	20,1	27,1	18,2	12,3
2000	69,7	18,0 [min]	23,1 [min]	16,2 [min]	10,6 [min]

Коефіцієнти прибутковості капіталу були досліджені у розділі 7 у зв’язку з аналізом дивідендної політики корпорації Кока-Кола. При визначенні коефіцієнта стійкого росту використовується один із показників, як-от, прибутковість капіталу корпорації. З 1990 р. по 1997 р. проявилася стійка тенденція його росту, із 1998 р. як і інші коефіцієнти прибутковості, він знижується до мінімальної оцінки — 16,2%. Тому коефіцієнт стійкого росту впав із 69,2% у 1997 р. до 5,5% у 2000 р. Отже, коефіцієнти росту визначаються ефективністю використання активів і капіталу.

Фінансування розвитку, розширення виробництва здійснюється не тільки за рахунок внутрішніх, але і зовнішніх джерела. До них входять емісія зобов’язань різної форми і термінів, випуск акцій. Розрахунок визначення зовнішніх джерел на планований фінансовий рік здійснюється за наступною формулою.

,

де А — активи базового року;

L — зобов’язання (борги) базового року;

S₁ — продажі базового року;

(S) — плановий приріст продажів;

S₂ — прогноз продажів на планований рік;

Р — дохідність продажів (%);

D — коефіцієнт дивідендних виплат.

Формула складається з 3-х блоків. Перший — визначає суму необхідних активів у планованому році. Другий — приріст внутрішніх джерел за рахунок приросту кредиторської заборгованості. Третій — приріст нерозподіленого прибутку. З суми необхідних активів відраховуються плановані внутрішні джерела. Сума, що залишилася, являє собою зовнішні джерела. З цього варто зробити висновок, що при визначенні нових емісій корпоративних цінних паперів, фінансовий відділ корпорації повинний старанно визначити свої можливі внутрішні ресурси.

Розглянемо ситуацію щодо визначення зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування.

Ситуація 1. Менеджерам корпорації N дане завдання визначити джерела фінансування на планований рік. Корпорація планує збільшити обсяг продажів із 100 до 150 тис. дол. Передбачено також дістати прибуток у розмірі 5% від суми продажів, із котрої 40% буде виплачено акціонерам у вигляді дивідендів. Нижче призводимо баланс корпорації Сміт на початок планованого року. При плануванні джерела фінансування враховується довгострокова політика корпорації за структурою капіталу. З цією метою уводяться певні обмеження. Зокрема в корпорації N впроваджені граничні коефіцієнти боргового навантаження на капітал:

1) коефіцієнт зобов’язання / (зобов’язання + капітал), тобто коефіцієнт загального боргового навантаження на загальну суму капіталу що знаходиться в розпорядженні корпорації не повинний перевищувати 55%;

2) коефіцієнт довгострокові зобов’язання / капітал, тобто довгострокове боргове навантаження на власний капітал корпорації не повинен перевищувати 25%.

Таблиця 4.2