4.2. Джерела фінансування розвитку корпорації

Кінцевою ціллю корпорації, як ми вже неодноразово відзначали, є ріст добробуту акціонерів. У фінансових планах визначаються темпи економічного росту, необхідні для досягнення цієї основної цілі.

Для визначення можливостей економічного росту розраховуються два коефіцієнти: коефіцієнт внутрішнього росту, коефіцієнт стійкого росту.

Коефіцієнт внутрішнього росту визначає можливості самофінансування, тобто забезпечення розвитку корпорації тільки за рахунок внутрішніх джерел, без залучення зовнішніх.

Коефіцієнт внутрішнього росту складний, тому що при його визначенні використані два коефіцієнти: прибутковості активів і реінвестування (капіталізації) чистого прибутку, формула для його розрахунку така:

.

Коефіцієнт прибутковості активів визначається за формулою:

.

Коефіцієнт реінвестування (капіталізації) чистого прибутку позначений у формулі коефіцієнта внутрішнього росту буквою в визначається за формулою:

,

або

1 – Коефіцієнт дивідендних виплат.

Крім коефіцієнта внутрішнього росту визначається також коефіцієнт стійкого росту, що показує максимально можливий темп економічного розвитку корпорації за рахунок внутрішніх джерел і зовнішніх (за винятком випуску нових акцій). У розділах 5 і 6 ми познайомили читача з причинами, по котрим корпорація при вишукуванні джерела фінансування ставить на останнє місце випуск нових акцій. Коефіцієнт стійкого росту також складний, оскільки для його визначення використовуються два коефіцієнти: прибутковості капіталу і реінвестування (капіталізації) — в. Він визначається за формулою:

.

Вищезгадані коефіцієнти залежать не тільки від прибутковості активів (або капіталу), але і коефіцієнта реінвестування, тобто від тієї частини чистого прибутку, що залишається в компанії після виплати дивідендів. Тому дивідендна політика є дуже важливим чинником у визначенні фінансування економічного росту корпорації.

Звернемося до даного по корпорації Кока-Кола. Протягом одинадцятирічного періоду коефіцієнт внутрішнього росту зростав. У 1997 р. корпорація досягла максимального показника, вона могла забезпечити економічний розвиток за рахунок внутрішніх джерел на 19,5%. У наступні кризові роки така можливість різко знизилася. У 2000 р. джерела самофінансування знизилася до 2,4%.

Той же самий тренд спостерігається і з коефіцієнтом стійкого росту. У 1997 р. коефіцієнт стійкого росту зріс у порівнянні з 1990 р. більш ніж у 2 рази, досягнувши 69,2%. З 1988 р. під впливом кризи коефіцієнт значно скорочується, у 2000 р. внутрішні джерела і можливе залучення позикових коштів могли забезпечити тільки 5,5% росту.

Рис. 4.1. Динаміка коефіцієнтів росту корпорації Кока-Кола

Проаналізуємо причину стійкості тренда в рості коефіцієнтів до 1998 р., тобто до економічної кризи. Насамперед, потрібно вивчити динаміку коефіцієнтів, використовуваних у показниках росту.

Рис. 4.2. Динаміка коефіцієнтів дивідендних виплат і реінвестування (капіталізації) чистого прибутку корпорації Кока-Кола

На рис. 4.2 зображено в динаміці співвідношення двох коефіцієнтів: виплати дивідендів і реінвестування. З 1990 по 1997 р. спостерігався стійкий тренд росту коефіцієнта капіталізації, що означало накопичення власного капіталу корпорації для розвитку. Криза обірвала цей тренд, корпорація змінила розподіл чистого прибутку на користь дивідендних виплат. Зміна дивідендної політики негативно вплинуло на коефіцієнти росту в 1998—2000 рр.

У фінансовому плануванні велике значення приділяється прибутковості корпорації. Обчислюються кілька показників прибутковості і кожний із них визначає ефективність використання фондів, що знаходяться в розпорядженні корпорації. Коефіцієнти маржу прибутку визначають прибутковість продажів. Фінансові аналітики корпорації Кока-Кола використовують два коефіцієнти. Перший коефіцієнт валового маржу прибутку (Gross Margin), що визначається за формулою:

.

У цьому коефіцієнті використовується показник валового прибутку як різниця між нетто виторгом від реалізації (Net operating revenues) і вартістю проданих товарів (Cost pf goods sold). Другий показник — коефіцієнт операційного маржу (Operating margin). На відміну від першого показника в чисельнику використовується операційний прибуток як різниця між валовим прибутком і операційними витратами, у які входять адміністративні, загальні, а також витрати по продажі зробленої продукції. Обидва показники маржу прибутку (табл. 4.1) протягом одинадцятирічного періоду змінювалися: валовий — у межах 5,9—70,4%, операційний — у межах 18,0—26,5%. Максимальні показники були напередодні економічної кризи, мінімальні в 2000 р. як наслідок кризи.

При визначенні коефіцієнта внутрішнього росту ми використовували показник прибутковості активів. Він визначається за формулою:

.

В роки економічного підйому в корпорації Кока-Кола збільшувалася ефективність використання активів. Показник зріс із 14,9% у 1990 р. до 24,5% у 1997 р., із 1998 р. починається його значне зниження, у 2000 р. він склав тільки 10,6%. Зниження коефіцієнтів реінвестування і прибутковості активів призвело до істотного зниження коефіцієнта внутрішнього росту, тобто внутрішні джерела вичерпані. У 2000 р. вони могли забезпечити тільки 2,4% росту корпорації.

Таблиця 4.1