- •Микола Руденко енерґія проґресу
- •Передмова.
- •1.2. Парадигма с. А. Подолинського і започаткування української наукової школи фізичної економії
- •1.3. Внесок м. Д. Руденка у розвиток національної економічної школи
- •2. Українська наукова школа фізичної економії і цивілізаційна перспектива
- •2.1. Можливості "розблокування" кризи економічної думки на засадах фізичної економії
- •2.2. Формування новітньої економічної парадигми і перспективи розвитку української наукової школи фізичної економії
- •2.3. Фізична економія як «ідеологія вписування» господарських систем у природну сферу
- •Від автора
- •Матерія як суб’єкт
- •Онтологія і гносеологія
- •Метафізика та діалектика
- •Субстанція додаткової вартості Помилка к. Маркса у визначенні субстанції та її наслідки
- •Що є субстанція вартості?
- •Необхідність виникнення життя Протиборство космічних сил
- •Додаткова енерґія земної кулі
- •Жива речовина і її знищення
- •Про формулу Дрейка
- •Світло й Пітьма
- •Енерґетичні джерела життя Космос і фотосинтез
- •Гумус — акумулятор сонячної енерґії
- •Три види сонячної енерґії на Землі
- •Сонце і людство
- •Природне і соціальне
- •Дещо про с. А. Подолинського
- •Вартість — міра енерґії праці
- •Абсолютна додаткова вартість Що таке абсолютна додаткова вартість?
- •За що ми критикуємо фізіократів?
- •Джерела фізичної економії Ґенератори та споживачі енерґії
- •Класи як економічні сфери
- •Зворотний зв’язок. Необхідність синтезу
- •Енерґія проґресу
- •«Економічна таблиця» ф. Кене
- •Пошуки формули енерґії проґресу
- •Основні закономірності формули енерґії проґресу п’ять хлібин Ісуса Христа
- •Чому виснажується земля?
- •Про першу одиницю енерґії проґресу
- •Мінімум і максимум енерґії проґресу
- •Деякі висновки
- •Економічні монологи передмова
- •Від автора
- •Прощавай, марксе! Біля пам’ятника святому Володимиру
- •Енерґія прогресу
- •Субстанція вартості
- •Маркс і фізіократи
- •Чи існує класова боротьба?
- •Політекономія соціалізму
- •Філософія, мораль і релігія
- •Рівність, братерство, свобода
- •Втрачений дім
- •Добридень, франсуа кене! з блокнота нічного сторожа.
- •Адам Сміт і Євгеній Онєґін Чи винен Євгеній Онєґін?
- •А чи це не містифікація?..
- •Підхід до «Економічної таблиці» Абсолютна земельна рента і класифікація суспільства за ф. Кене
- •Вихідні принципи «Економічної таблиці» ф. Кене
- •Сутність «Економічної таблиці» Короткий опис «Таблиці»
- •Економічна таблиця франсуа кене
- •Підробка на підробці
- •Складові частини капіталу
- •Але насамперед хлібом... Необхідність економічної реформи
- •Четверта п’ятирічка:
- •П’ята п’ятирічка:
- •Споріднення фізичної економії і релігії
- •Не заглядаючи в святці від автора
- •Передмова
- •Фізична економія – що це таке?..
- •Про четвертий том «капіталу»
- •Як же в цьому розібратися?..
- •Розмова різними мовами
- •Економічний ідеалізм
- •Види виробничої енерґії
- •Абсолютна виробнича енерґія
- •Відносна виробнича енерґія
- •Убуваюча виробнича енерґія
- •Енерґія проґресу
- •Хліб і гроші
- •«Економічна таблиця» ф. Кене – найґрандіозніший з усіх законів природи
- •Чому три і п’ять?..
- •Чому гинуть імперії?
- •Несміливі кроки
- •Шлях до хаосу битва економічних теорій Революція і гумус
- •Мотижне рільництво
- •З чого починалася битва економічних теорій?
- •Академічні парадокси
- •Теорії-суперниці
- •Мовчазний опонент а. Сміта
- •Чому комуністи несуть голод?
- •Земля і люди Зубожіння замість збагачення
- •Гроші й державні ціни
- •Правило, що зумовлює збагачення націй
- •Біоенерґетичні співвідношення і форма державності
- •Знов про відносне й абсолютне
- •Дещо на захист трудової теорії вартості
- •Причини неминучого хаосу
- •Фактор людський і фактор гумусний Коли відсутня абсолютна додаткова вартість
- •Чи можлива рентабельність без ренти?
- •Людський фактор
- •Всенародна апатія
- •Печальні прогнози
- •Іще раз про м’язи і шлунок
- •2. Монетарне й енерґетичне
- •3. Виправлення помилок
- •4. Що належить робити?
- •5. Коріння формули енерґії проґресу
- •6. Є відкриття чи немає?
- •Формула енерґії проґресу
- •7. Модифікація формули енерґії проґресу
- •Максимум енергії проґресу
- •Тоталітарна держава
- •Рівновага багатства абсолютного й багатства відносного
- •Сила і слабкість адама сміта
- •Ґлобалізація і україна
- •Віктор Ющенко
- •Не загубити ліхтарика
- •На шляху до світової монади
- •Архітектура Всесвіту
- •Примітки енерґія проґресу
- •Економічні монологи
- •Не заглядаючи в святці
- •Шлях до хаосу
- •Формула енергії проґресу як світова константа
- •Руденко Микола Данилович
Джерела фізичної економії Ґенератори та споживачі енерґії
Про фізіократів у нас звичайно кажуть: «Вони механічно переносили закони природи на суспільне життя».
Фізіократи розглядали суспільство як складову частину природи і в цьому справа! Звичайно, слід мати на увазі природу космічну, а не земну фауну, щоб не сплутати людей з мурашками. Саме розуміння природи виключно в земному значенні породжує так багато непорозумінь.
Франсуа Кене був королівським лікарем. Він дивився на суспільство як на один живий організм. Чудово знаючи фізіологію людського організму, Ф. Кене почав замислюватися над фізіологією суспільства. На його думку, десь у цьому організмі-суспільстві повинен бути орган, який постачає енерґією весь організм. Ф. Кене знаходить цей орган у хліборобстві.
Підхід, звичайно, справедливий і строго науковий, оскільки суспільство не може бути нічим іншим, крім трансформатора сонячної енерґії. Цей висновок Вернадського сьогодні не викликає сумнівів.
Однак наші соціологи саме за це і критикують Ф. Кене.
«К. Маркс назвав Кене батьком політичної економії. Головна заслуга Ф. Кене полягає в тому, що джерело додаткової вартості він вбачав не у сфері обігу (див. Меркантилізм), а у сфері виробництва. Одначе він помилявся, вважаючи сільське господарство єдиною галуззю матеріального виробництва, яка створює додаткову вартість»55.
Але хто ж помиляється? — ось питання. Створюється враження, що люди, які писали цю статтю, нічого не чули ані про К. А. Тімірязєва, ані про В. І. Вернадського, ані про В. В. Докучаева. Про С. Подолинського ми вже згадували — його просто постаралися забути.
Ми вже говорили про психологію сучасної людини, яка постійно має справу з речовиною неживою, штучною. Тільки їжею вона прив’язана до Сонця. І тому їй властиво забувати, звідки прибуває біологічна енерґія. На жаль, не уникнув цього непорозуміння й сам К. Маркс. Остання обставина свідчить про те, як складно виглядає цей психологічний процес і який він небезпечний.
Це ж бо не жарт, величезна країна — а з нею й інші країни! — на півстоліття впадає в оману, яка породжує нечувані кошмари. Де ж ґарантія, що цього не може статися з усім земним людством?!..
Тому не боятимемося повторень — вони необхідні. У кожній енерґетичній системі є ґенератор енерґії, її провідник, і, нарешті, споживач. Якщо трохи спростити схему, то ґенератором в економіці є хліборобство. Спрощення полягає в тому, що ми не згадуємо про Сонце.
Промисловість не ґенерує біологічну енерґію — вона тільки її споживає і витрачає на виробництво форми — тієї нової форми, яку одержують при цьому земні мінерали: залізо, алюміній, глина й т. ін.
Йдеться, звичайно, про вироблення енерґії по-справжньому нової, воістину додаткової, а не про енерґію вугілля й нафти, яка накопичена Сонцем на Землі у колишні геологічні епохи. Втім, жодної додаткової енерґії промисловість не виробляє взагалі — адже енерґія вугілля й нафти не виробляється, а тільки винищується.
Але якщо не виробляється нова, додаткова енерґія, тоді що ж виробляється? Нічого! Лише неживі мінеральні об’єкти міняють форму під впливом біологічної енерґії. Так, це, звичайно, праця, діяльність, економічний процес. Але заберіть з цього процесу біологічну енерґію — і він негайно припиниться.
Отже, та додаткова вартість, про яку говорили фізіократи, є абсолютною, а не відносною. Виявляється, їм нема за що докоряти. Докори базуються на тому, що деякі соціологи не вміють відрізнити абсолютне, сонячне, живе від земних мінералів, які під впливом праці набувають інших, зручних для нас форм.
Але не будемо поспішати з висновком, що це, мовляв, знижує роль промисловості — це не так! Далі ми покажемо, у чім тут річ.
Однак ще раз повернемося до критики фізіократів — на цей раз в УРЕ:
«Разом з тим Ф. не розуміли грошової форми капіталу, вбачали у грошах тільки засіб обігу».
Ось куди ми повернулися — на найнижчий щабель економічної думки. Туди, де вона ледве зароджувалася, — тобто безпосередньо до меркантилістів. Не дивно, що ми сьогодні боготворимо золото та будь-що намагаємось придбати іноземну валюту. Це, звичайно, не докір. Але коли ми збуваємо сировину — нафту, дорогоцінні метали, ліс і т. ін., — щоб купити хліб, то це не збагачення, а шлях до зубожіння. Хліб — це додаток багатства в чистому вигляді. Він приходить від Сонця. Все інше — це земні ресурси, що не відновлюються.
Виявляється, деякі критики фізіократів вважають, що гроші також здатні виробляти додаткову вартість. Добре, нехай ви будете мільйонером, але за фантастичним збігом обставин доля закинула вас у ленінградську блокаду, де сотні тисяч людей помирали від голоду. Чим же ви наповните свій шлунок — золотом, міддю, асигнаціями?
Далі. Уявімо, що пророцтво Дрейка збувається, життя цивілізації згасає. То невже воно згасає саме тому, що суспільство не має грошей? Навряд чи до того часу на Землі зменшиться золотий запас. Адже, зрештою, золото з земних надр переміщується в сейфи і там залишається. Але якщо люди виснажать родючість землі і Сонце не зможе більше надсилати свою енерґію у збіжжі, те золото їм уже не допоможе.
І в подальшій фразі УРЕ суперечить попередньому висловлюванню: «Видатною заслугою фізіократів було те, що вони перенесли дослідження про походження додаткової вартості («чистого продукту») з сфери обігу в сферу виробництва».
Це абсолютно правильно! Одначе як же узгодити це висловлювання зі спробою зобразити грошову форму капіталу як джерело додаткової вартості?
Рантьє вкладає гроші в цінні папери й живе на відсотки. Прибуток американських рантьє, наприклад, у 1960 році склав 40,8 млрд. доларів, що перевищує національний доход Індії. То невже цей прибуток зріс у самому банку, а не там, де містяться енерґетичні джерела? Рантьє може так думати — йому байдуже, звідки прибувають гроші і чому вони ростуть. Але серйозний вчений за грошовою мішурою зобов’язаний бачити працю людини й енерґію природи, бо в накопичуванні капіталу бере участь не тільки людина.
Саме тому, що деякі люди не збагнуть, що гроші — тільки умовні символи, математичні знаки, а не сама енерґія, і відбувається відрив соціального від природного. Разом з тим ми позбавлені можливості сказати грошовим магнатам, що вони в банківських сейфах ховають від людей сонце: адже вони виявляються «виробниками»! А Кене, бачте, цього й не помітив.
Дивне відкриття, чи не так?..
Звичайно, люди, які обслуговують виробництво в банківських операціях, у торгівлі, на транспорті і т. ін., далеко не завжди є експлуататорами. Тисячі тисяч банківських службовців, кондукторів, продавців у будь-якому суспільстві (і в капіталістичному також) виконують корисну роботу. Однак вони не є й не можуть бути виробниками додаткової вартості — вони тільки провідники енерґії, але не її ґенератори.
Ось чому несправедлива критика фізіократів і в тій частині, де їм ставиться в провину невизнання продуктивних функцій за торговим капіталом. Соромно в наше століття до такої міри не знатися на найпростіших енерґетичних зв’язках! Треба навчатися у власних дітей — це ажніяк не ганебно. І не слід з власних дітей виготовляти «класових ворогів».
Суспільство — дуже складний організм і, як усякий організм, має свою фізіологію. Які органи ґенерують енерґію, які є її провідниками і де перебувають споживачі — це питання конкретної науки. І при цьому не менш конкретної, ніж медицина.
