Чому три і п’ять?..

Троїстість розвитку (тріада, трійця) — заповіт усіх філософ­ських систем та всіх релігій світу. Є своя тріада і в марксизмі (закон заперечення заперечень): теза, антитеза, синтез.

Г. Галілей бачив сутність тріади у тривимірності простору. При цьому він посилався на Арістотеля, який вважав Світо­будову досконалою саме тому, що вона тривимірна.

Причини фізичної трикласовості, на мою думку, коріняться у глибинах тієї ж субстанції. Чи краще сказати просто: в субстанції. Коли ми намагаємося створити модель світу, суб­станція може бути тільки одна. І вона, звичайно, з погляду наших чуттів є не що інше, як сам простір (вакуум). І похідне від нього — ґравітація. Справді, хіба не в двобій з ґравіта­ційними силами щороку вступає людина, витрачаючи соняч­ну енерґію, отриману з їжі? Хіба не ґравітація стоїть в основі ентропії? Ми навіть маємо право сказати так: життя — процес антиґравітаційний. Так само, як казали антиентропійний...

До першої половини двадцятого сторіччя земна цивілізація лишалася двовимірною — люди пересувалися тільки по поверхні планети, висоти атмосфери та космосу їм були недосяж­ні. Третім виміром простору (висотою) ми оволоділи завдяки промисловості — мабуть, саме в цьому її вселенський сенс.

Що ж стосується держави...

Якщо держава розумна, Влада і Логос виступають в єди­ному образі. З точки зору матеріальної це є сфера, що спожи­ває, — вона не виробляє навіть форми, як це робить промисловість. Природою їй призначено виробляти правопо­рядок, наукову думку та духовні цінності. Тобто саме те, що давні називали Логосом. На жаль, далеко не завжди дер­жавний устрій буває розумним. І тоді п’яти каналів не виста­чає — шоста куля (Звір-Люцифер) починає свердлити для себе особливий канал. З П’яти Хлібин люди намагаються виготовити шість. Хліба стає дедалі менше, хліборобство за­непадає. Починається перманентний голод... Решту можна не пояснювати.

Чому ж рівновеликих одиниць абсолютної суспільної енерґії ми маємо п’ять — не більше і не менше?..

Звернемо увагу на такий історичний факт. Кочові народи створювали нестійкі держави. Міст було мало або взагалі не було — міська культура почала розвиватися разом із розвит­ком хліборобства. Щоб могло існувати кочове плем’я, на кож­ного його члена повинно припадати близько десятка голів худоби — інакше відчуватиметься недостача в їжі. Так, на­приклад, 1913 року в Монголії налічувалося близько мільйо­на жителів і 10 мільйонів голів худоби.

(Принагідно слід зауважити: з погляду природи є своя необхідність у кочовому скотарстві. Далеко не всі землі можна орати — немало таких земель, які легко перетворити на пустелі. Коли етнос гармонійно співіснує з ландшафтом, виробники самі вирішують, як провадити господарство — орати землю чи використовувати її як пасовища. Там, де орати не можна, сивоголові мудреці передають з покоління в покоління: не смійте, правовірні, ворушити землю навіть нос­ками свого взуття. І як символ цього заповіту нащадки з віку у вік носять взуття із загнутими догори носками.

Та коли в незахищений від ерозії степ вривається наддер­жава, яка діє способом проб і помилок...

Не критимусь: я натякаю на Казахстан. Боюся, що немала небезпека підстерігає також Монголію, яка вже піднімає свою цілину. І, можливо, цим небезпечним шляхом вирушать деякі африканські країни. Але це вже інша тема).

У будь-якому випадку ми існуємо коштом сонячної енерґії, зв’язаної у фотосинтезі. В кочовому господарстві це відбувається таким чином: десяток жуйних істот день і ніч пере­робляють малокалорійний корм, щоб забезпечити їжею одну людину. Прошу зауважити: тут людина будує своє господар­ство на дуже низькій енерґетичній основі — на траві, у якої є лише хирляві стебла і немає колосся з зерном. Саме тому кочові народи не мають можливості створювати розвинуті міста: їх додатковий продукт занадто слабкий. Або його немає взагалі.

У порівнянні з кочовим скотарством хліборобство, зви­чайно, незмірно багатше енерґією. Засіяна злаками нива має стебла (солому) і зерно. Енерґетичне співвідношення між зер­ном та соломою таке:

солома — 2;

зерно — 3.

Звичайно, йдеться про усереднене співвідношення. Воно тут виражене в абстрактних одиницях — достоту за «Книгою Великої Таємниці», де сказано:

Світло й Пітьма стоять поряд,

Як два і три.

Пітьма, звичайно, зафіксована у соломі, придатній лише для худоби як грубий корм. Якщо навіть вона не викорис­товується в корм (вистачає зерна та сіна), а стає підстилкою, ми все одно повинні її враховувати: солома допомагає наро­щувати кількість гною.

У зерні ми бачимо відображення Єдиного Світла, що у християнстві виступає як Єдиний Бог у трьох особах — Свята Трійця. Не випадково Церква оголошує хліб тілом Бога, а вино — Його кров’ю. Л. Толстой у «Воскресінні» марно повстав проти обряду, що виник на даній основі, — у ньому приховано великий зміст. Наші предки передають нам тривожну інформацію з давніх часів. Вони зрозуміли, чому загинула Римська імперія. Вони не бажають, щоб це сталося і з нами.

Цікавий факт: автор передмови до книги Щуцького «Ки­тайська класична “Книга Змін”» зазначає: як радянські, так і зарубіжні сходознавці зовсім не розуміють «Книгу Великої Таємниці» — її цифрова символіка не піддається розшифру­ванню. Чи не дивно: займаючись цілком іншою проблемою, ми водночас розшифрували «Книгу Великої Таємниці». Але чи зрозуміють нас учені-сходознавці? А втім, на мій погляд, прихована у «Книзі» воістину Велика Таємниця належить до іншої галузі знань — до фізичної економїї. І ще раз: який же ґрандіозний цей Закон!..