Мінімум і максимум енерґії проґресу

Тепер запишемо формулу енерґії проґресу так, щоб вона цілком відповідала нашим уявленням про безкласове суспіль­ство. Класи не просто адміністративно усуваються або якось перейменовуються — ні, вони відмирають через розвиток тех­ніки, кібернетики, наукового проґресу. Зрозуміло, що повна безкласовість припускає такий розвиток автоматики, коли на­віть праця робітника в сучасному розумінні стане зайвою. Робітники перетворяться на інженерів і вчених, і цей процес, по суті, вже починається. У виробництві буде зайнято так мало людей, що праця стане винагородою, як сьогодні є вина­городою безкоштовна путівка до санаторію.

Ми не будемо уточнювати, коли саме це станеться, — ми віримо, що такий час неминуче прийде. До речі, у це вірить навіть автор Апокаліпсису. Після усіх страждань, які дове­деться пережити людству, Іоанн Богослов обіцяє йому Місто Сонця:

«Брами його зачинятися не будуть удень; а ночі там не буде. І принесуть до нього славу й честь народів. І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту, але тільки ті, що записані в Агнця у книзі життя».

Під Агнцем, як відомо, мається на увазі Сонце.

І ось що знаменно:

«А храму ж я не бачив у ньому; бо Господь Бог Все­держитель — то храм його й Агнець».

Якщо врахувати, що під Богом розуміли Світло як суб­станцію, а під Агнцем — Сонце, то все це звучить зовсім не по-церковному. Швидше навпаки. Парадокс, звичайно, проте в ньому криється реалістичний підхід гностиків до далекого майбутнього.

Сучасною мовою цю думку можна висловити так: наш храм — Космос.

Зрештою, це справа добровільна — справа людської совісті. І тільки! Державі і її чиновникам — партійним і безпартійним — тут робити нічого. Досить відокремлення церкви від держави.

Вчення про комунізм як земний рай — на відміну від раю небесного — є основою антирелігійної пропаґанди у нашій країні. Але чи мають рацію наші пропаґандисти у цьому до­веденому до краю протиставленні?

Ось що таке рай у тлумаченні богословів XIX століття:

«Усі праведники оселяться в суспільстві радощів, де немає плачу й зітхань, а сама втіха. Тут вони сподобляться бачити мислене сонце, світлом якого осяявшись, насолоджувати­муться невичерпними дарами Божими»⁶⁹.

Це те саме Місто Сонця, куди праведники принесуть «славу і честь народів». За Іоанном дія відбувається на землі, хоча це буде нова земля і нове небо над нею.

Але чи можна назвати праведниками тих, хто проїдає май­бутнє свого народу?

Отже, є праця праведна і праця неправедна. Неправедною вона стає тоді, коли народ не вміє нарощувати енерґію проґресу. Тоді нащадки опиняються не в раю, а в пеклі. І чим тут допоможуть революції? Від них тільки наростає ходіння по муках...

...Мораль для нас: мури на кордонах споруджувати не можна! В усякому разі на західних...

Звернемо увагу на мислене сонце і дари Божі. Чи не про те тут мова, про що йшлося на всіх попередніх сторінках? Авжеж, — саме про це!..

Мислене сонце перед тобою, читачу, — формула енерґії проґресу. Її можна назвати Формулою Сонця. Іншого мисленого сонця ти ніде не знайдеш. Від тебе самого залежить, чи зумієш ти скористатися ним, щоб стати істинним правед­ником. І якщо ти сам не досягнеш раю, навчись думати про дітей. Адже вони — це і є ти сам...

Безумовно, не можна вимагати від давніх авторів ні сучас­ного стилю, ні сучасної термінології. Адже міг К. Маркс ска­зати про Дунса Скотта (1265—1308 рр. ), який проповідував Бога як Абсолютну Свободу, що він «...змушував саму теоло­гію проповідувати матеріалізм»⁷⁰.

І якщо ми дізнаємося, що Іоанн Богослов достоту так само, як і давні китайці, виходив у своїх пророцтвах з реальних законів природи, то навряд чи ці пророцтва відрізняються від проповідей Д. Скотта.

Формула енерґії проґресу для безкласового майбутнього повинна мати такий вигляд:

Безкласове суспільство

Три одиниці використовуються в землеробстві.

Тут доречно навести рядки з «Книги Великої Таємниці»:

Світло й Пітьма стоять поруч,

Як два і три.

Слід зауважити таке: інтерес до метафізики у сучасному світі схожий на платонічне кохання. Люди інстинктивно тяг­нуться до неї, усвідомлюючи, що вона, наче божественна красуня, несе в собі найвеличніші таємниці природи. Але як до неї підступитися — з якого боку? Дуже багато сказано й написано про її незбагненну таємничість. Дуже високо поша-новуються імена посвячених — Піфагора, Платона, Будди, Христа.

Та настав час кожному із земних людей стати боголюди­ною. Або ми досягнемо всесвітніх знань, зробивши їх для себе простими, доступними, або загинемо.

Особливо це стосується тих, хто сьогодні керує країнами і народами. Настав час великих випробувань. Нам треба знати все!..

«Книга Великої Таємниці» — це найтаємничіша із книжок, відомих земним людям. Вона абсолютно безстороння, беземоційна — тільки формули у вигляді загадкових чисел. Але це ті самі числа, які ми знаходимо в усіх релігійних джерелах, у тому числі й християнських.

Вчені протягом сторіч намагалися підібрати ключ до роз­гадки «Книги», але його не було і немає. З цього приводу видатний радянський учений професор Ю. К. Щуцький, який «таємничо» пішов від нас у 1937 році, сказав, що це «вельми важкий і досі не розгаданий текст»⁷¹.

Спробуємо розшифрувати «Книгу Великої Таємниці» за допомогою формули енерґії проґресу. Частково ми це вже зробили. Проте зосередимо увагу на деяких деталях.

Дві одиниці енерґії проґресу — це такий достаток, що не­можливо навіть уявити. І все ж він цілком можливий!

Безумовно, Трійця належить Світлу. Пітьма — це, в основ­ному, тяжіння. Ми неминуче повинні витрачати на його подо­лання дві одиниці енергії. І ми постійно їх витрачаємо.

Фізики, звичайно, зобов’язані працювати над розв’язанням таємничих проблем ґравітації. Та ось питання: а що коли закони ґравітації взагалі не з галузі фізики? Йдеться не про ґравітацію у ньютоновскому розумінні, а про ті її заповітні таємниці, що ведуть у глибину субстанції. Може, це проблема філософії, фізичної економії, релігії?..

Ми справді переконані, що практичний сенс вивчення суб­станціональних властивостей ґравітації для людського сус­пільства розкривається саме через фізичну економію. А ду­ховний — через філософію й релігію.

Людині важко пов’язати всі розрізнені явища земної дійс­ності в єдиний вузол, щоб у ньому побачити відображення субстанції, а в її глибині — свої власні шляхи. Ось чому Гносис оперував таємничими числами:

Світло — це 3. Пітьма — це 2.

Звичайно, це більше, значно більше за те, що можна усві­домити, вивчаючи енерґетичні властивості злаків, де енерґія розподіляється за цією формулою. Чому, наприклад, двійка належить траві й соломі? Чому в нашій діяльності двійка — Пітьма?..

Якщо й не все тут зрозуміло, то принаймні ясно одне: не будь у нашому розпорядженні Трійці в зерні, людство ніколи не піднялося б вище розвитку кочових народів; без землероб­ства — тобто без злаків — розвинена держава неможлива. Неможливі навіть й перші кроки...

Риболовля — також тільки дві одиниці. Дві рибини. На них не прожити...

Найбільш зримо ґравітація та Світло-Творець виявляються в бюджеті будь-якої держави. Але бюджет капіталістичної держави не охоплює всіх галузей економіки, тому в ньому не можна побачити того, що добре спостерігається в радянсько­му бюджеті.

Надамо можливість читачеві перевірити на практиці повну справедливість формули енерґії проґресу. Тут він також має пересвідчитися, що «Книга Великої Таємниці», яка досі нау­ково не розшифрована, тлумачиться нами зовсім не довільно.

Наведемо для прикладу бюджет третьої довоєнної п’ятирічки (1938-1940)⁷²

Загальні витрати 452 млрд. крб.

З них:

а) вкладено у народне господарство 170 млрд. крб.(2)

б) інші витрати 282 млрд. крб. (3)

Передусім слід сказати, що тут ми маємо чіткий розподіл 5-ти одиниць: 2 і 3. Що стосується Пітьми і Світла, то нам доведеться пристосуватися до тієї моделі світу, яку пропові­дували древні.

Необхідно ще одне уточнення: чому і 6 — це Пітьма, і 2 — це Пітьма?..

Найкраще на це питання відповідає Данте. Ось що він каже про Беатріче, ототожнюючи її з дев’яткою:

«Якщо мислити витонченіше і в дусі непохитної істини, то це число було нею самою; я стверджую цю подібність і пояс­нюю її так: число три є корінь дев’ятки, тому що без будь-якого іншого числа саме по собі стає дев’яткою, як ми це наочно бачимо: тричі по три — дев’ять. Таким чином, якщо три саме по собі дає дев’ять, а творець чудес сам по собі трійця, то цій пані число дев’ять сприяло в тому, щоб пока­зати, що вона була дев’яткою, тобто дивом, коріння якого знаходимо в чудесній трійці.»⁷³

Словом: 6—це також двійка, тобто дві трійці, а не три трійці в Єдиному. Ми вже казали: там, де діють парні числа, нічого додаткового виробити не можна.

Народне господарство в довоєнному бюджеті — це в основ­ному промисловість. Колгоспи — це кооперативи, про них слід говорити окремо. Тут важливо врахувати, що в бюджеті вони участі не беруть.

Заводи, верстати, машини — це не жива речовина, а речо­вина мінеральна, перероблена людськими руками. Промисловість обслуговує нашу боротьбу з силами ґравітації — тобто з силами Пітьми в їхньому фізичному розумінні. Ми вже казали: всі машини — всі без винятку! — існують заради того, щоб усунути тварин і людей від тяжкої фізичної праці. Але з чого ж складається фізична праця, якщо не з нашої боротьби з силою тяжіння? Тут треба від звичайного, повсякденного переходити до космічного — і все набуває стрункого порядку.

І ось ми бачимо, що Пітьмі справді не можна віддати менше, ніж 2 одиниці енергії.

Нам можуть закинути, що ми, мовляв, навмисно підібрали роки, особливо вигідні для підтвердження давньої формули. Аж ніяк, усі наступні роки також досить точно вписуються в неї. Виняток складають лише ті роки, які є переломними — наприклад, роки війни. Тут економічне життя нагадує море в штормову погоду. І як тільки шторм вщухає — бюджет знову повертається до описаної нами закономірності. Принаймні двадцять післявоєнних років мало чим відрізня­ються від довоєнних співвідношень.

Але навіть у мирний час цей природний лад інколи пору­шують. Коли, з якої причини?..

Простежимо за п’ятирічками.

Друга п’ятирічка (1933-1937)⁷⁴:

а) вкладено в народне господарство 184 млрд. крб. (2)

б) інші витрати 186 млрд. крб. (2)

Згадаємо, які це були роки — скільки мільйонів радянських людей закопано в землю! Навряд чи можна не погодитися, що це була п’ятирічка Пітьми. І, як бачимо, вона виражена двій­кою. Трійця тут цілком відсутня: світовий лад порушено, на Землі панує Пітьма. Згадаємо також, коли прийшов до влади Гітлер. Отже, «Книга Великої Таємниці» описує нам найпотаємнішу Істину — Істину Посвячених.

Якщо говорити без метафізики, то в промисловість було вкладено більше, ніж спроможний віддати народ. Люди помирали, перетворюючись на машини. Але без метафізики прочитати це неможливо — для обліку подібних явищ необ­хідний метафізичний ключ.

Повоєнні п’ятирічки знову повертають нас до тієї ж зако­номірності, що спостерігається в третій. А це означає: життя почало наближатися до норми.

Четверта п’ятирічка:

а) вкладено в народне господарство 710 млрд. крб. (2)

б) інші витрати 1155 млрд. крб. (3)

П’ята п’ятирічка:

а) вкладено в народне господарство 988 млрд. крб. (2)

б) інші витрати 1523 млрд. крб. (3)

Повного збігу, звичайно, немає, але відступи від формули незначні, їх можна просто заокруглити. Проте загальна зако­номірність зберігається вельми точно. Крім того слід врахо­вувати, що інколи статті бюджету несуть інше навантаження, ніж про це сказано. Насправді ж (якщо можна було б враху­вати все до дрібниць) метафізичне співвідношення 2 до 3 має збігатися повністю.

Немає сумніву, що те саме ми знайдемо і в наступних п’ятирічках. Питається: хто вище – Держплан чи Свята Трій­ця?..

Ключ, який ми тут даємо, не залишає жодних державних таємниць — таємне відразу ж стає явним. Покажемо це на надзвичайно трагічному прикладі — на прикладі виснаження землі. Чи можна підрахувати, скільки енерґії (в карбованцях) було знищено за сорок років у гумусному шарі нашої країни через хибно спрямований економічний процес? Виявляється, можна!..

Але якщо це можна зробити, то можна з повною науковою вірогідністю судити також про те, скільки пального зали­шилося в цій сліпій машині і коли вона повинна зупинитися.

Боляче тільки за наш народ — чим він заслужив цю кару?!..

У нашому бюджеті закономірності «Таблиці» Ф. Кене ви­ступають у такому вигляді.

Землеробство надає 5 рівновеликих одиниць біологічної енерґії. Крім того, у нашому розпорядженні є дві одиниці у вигляді акумульованої енерґії предків — діюча промисловість з живими людьми. Вони енерґії проґресу безпосередньо не виробляють, але сприяють її виробництву.

Землеробство продовжує існувати — отже, всі 5 одиниць ми в нього забрати не можемо. Ми забираємо 3 одиниці — ті, що зосереджені в зерні. Але, звичайно, це не обов’язково зерно — це і молоко, і м’ясо, і яйця.

По суті наше народне господарство існує за рахунок енерґетичних ресурсів виснаження землі та енерґії соломи.

Зерно (тобто відповідна кількість енерґії) повністю пуска­ється на вітер бюрократичним апаратом.

Через це в землеробство потрапляє не 3/5, як це необхідно, а тільки 2/5 загальнонародних коштів, отриманих від нового врожаю. Така частка не дозволяє відшкодовувати енерґетичні витрати землі.

У будь-якому разі по одиниці енерґії припадає на машину і на людину. Колишня праця акумульована в машинах, їх потрібно ремонтувати, живити енерґією і т. ін. Фактично спра­ва стоїть так, ніби ми годуємо наших предків.

Але що ж від нас одержує земля? Ми постійно забираємо у неї одиницю енерґії. Тому наш загальний підсумок виступає у вигляді одиниці з мінусом. Людських предків у машинах ми годуємо, а рослинних предків у гумусному шарі годувати не маємо можливості.

Фермерське населення Америки складає настільки незнач­ний відсоток, що воно, звичайно, продуктів сільського госпо­дарства споживає вкрай мало. Те, що в Америці є капіталісти, справи людські. І тут справді суспільні явища не можна плутати з явищами природи. Гумусному шару невідомо, як розподіляються багатства серед людей. Але він відчуває, висна­жують його люди чи збагачують.

Ось у чому була помилка Маркса: енерґетичне він замінив політичним. Слідом за ним і ми вже півстоліття робимо те ж саме. Й при цьому цілком впевнені, що наша політекономія — це наука, а не схоластика.

Прикро писати ці рядки. Прикро тому, що Гносис так дозволяє бачити нашу майбутню дорогу, як сучасний кос­мічний апарат дозволяє оглянути Місяць. Дорога ця для на­роду нашого аж ніяк не всипана трояндами. Він цього ще не знає — тільки відчуває. Й ці відчуття його не обманюють.

Прикро тому, що все ще триває барабанний бій у нашій пропаґанді. Так шамани проганяють злих духів. А пора б переходити на іншу мову.

Ні, посипати попелом голову не варто: ми рухалися так, як нас спрямували Маркс і Сталін. У чому ж ми винні? Шляхи нові, неходжені. Тільки б сили вистачило усвідомити це без паніки. І без тупих жорстокостей. Вони, ці жорстокості, схожі на провокації. Доки бюрократія буде зловживати нашим тер­пінням? Хіба ми діти, щоб не розуміти, хто ми й звідки?..

Тривалий час ми майже не вкладали у сільське господар­ство бюджетних коштів. Це означає, що ми щорічно винищували енерґетичні можливості землі на 1/5 нашого бюджету. Отож, лише за три передвоєнних роки ми відібрали в гумусного шару біологічної енерґії на 90 мільярдів карбо­ванців. Якщо врахувати, що нам допомагали повені і вивіт­рювання, то можна уявити, як виглядають наші втрати.

Земля перестає виснажуватись тільки тоді, коли через зем­леробство пропускається 3/5 загальнодержавних коштів. На це вказував ще Ф. Кене, закликаючи монарха врахувати дану закономірність. Але закликами тут допомогти не можна, як не можна допомогти жодними декретами: це процес енерґетичний, а не політичний.

Чим більше розвивалася наша промисловість, тим швидше виснажувалася земля. Як це уявити конкретно? Можна у землі попросити, і можна у неї відібрати силою. Так само, як і в самого хлібороба. Селянин злитий із землею значно біль­ше, ніж робітник із верстатом. Тому що він є кіномеханіком того космічного дійства, яке розвивається на планеті.

Ми просимо у землі тоді, коли оремо її сохою. І ми від­бираємо у неї силою тоді, коли мільйони тракторів перегор­тають увесь гумусний шар — до решти, — примушуючи землю віддавати всі органічні речовини, геть усі! Природно, що земля при такій оранці дасть вищі врожаї, але значно швидше виснажиться. І якщо не відшкодовувати її втрати, то настане час, коли оранка лише завершить винищення родючості, оскільки вона сприяє вивітрюванню.

Так розвиток промисловості призводить до переробки жи­вої речовини на засоби виробництва іншого виду — мінераль­ні, неорганічні.

За приблизними підрахунками протягом сорока років ми відібрали у нашої землі стільки енерґії, що її вистачило б для того, аби закип’ятити Чорне море. Це все одно що кип’ятити море хлібом...

Та схема, за якою ми так довго жили (та й зараз живемо!), накреслена нами у першому записі формули енерґії проґресу. З неї явно виходить, що одиниця енерґії у даному записі має виступати з мінусом. Так це і відбувалося насправді: тоталі­тарна держава не може створити інших енерґетичних співвід­ношень.

Лише за останні роки наше сільське господарство почало одержувати трохи більше коштів. Ми вже казали, чим це пояснюється: кількість селян зменшилася, почався поворот у бік вироблення енерґії проґресу.

Але бюрократичний апарат, що фантастично збільшився (ось вона, «суспільна субстанція»!), за допомогою якого ми намагаємося змінити саму природу, повністю з’їдає енерґію проґресу. Це пухлина, від якої нас може вилікувати тільки хірургічне втручання. Будемо сподіватися, що вона ще не перетворилася на злоякісну. Або принаймні не встигла пусти­ти метастази, від яких нема порятунку.

Треба також пам’ятати, що, окрім усього іншого, відбу­вається духовне розтління народу: бажання керувати (водити за руку сліпців!) охоплює старих і малих, чоловіків і жінок. Але чи певні вони, що самі зрячі?..

Якщо так піде далі, то в недалекому майбутньому керів­ників буде більше, ніж підлеглих.

Особливо багато бажаючих керувати інтеліґенцією, яка трудиться на духовному терені. Все тут здається простим і зрозумілим — не те, що в математиці чи фізиці. Там тяжко — треба навчатися. А тут вистачить ознайомитися з останнім номером газети — і рушай керувати.

Логос розіп’ятий на хресті, йому ще далеко до воскресіння. Він інколи являє нам дива, але ми їх поважати не вміємо.

В енерґетичних дослідженнях наука не поділяється на бур­жуазну й соціалістичну — вона поділяється тільки на істинну й фальшиву. І прикро, дуже прикро, що кожного разу для виправдання власної неграмотності дехто використовує так званий «класовий підхід». Скільки занапастили великих ідей через такі безвідповідальні висновки! Скільки істинних учених постраждало від цієї «пильності» навиворіт! А мате­ріальні збитки, завдані нашому народові, навіть підрахувати неможливо.

Тому ми й дивимося спідлоба: хто там із сучасних книж­ників уже націлився, щоб винищити нашу працю? А їх нема­ло, навіть дуже багато! Але будемо все ж сподіватися, що нас зрозуміють правильно. Тому єдине, що нам лишається, — це перехреститися наостанку і взятися до завершення нашого дослідження.

Перехреститися? Чи не соромно? Адже ми комуністи... Спочатку повторимо молитву давньокитайских матеріалістів:

Світло і Пітьма стоять поряд,

Як два і три...

Про те, що то були матеріалісти, говориться в будь-якому філософському словнику.

А нас чого навчали діди й прадіди наші?

Ми вже згадували про це, але не грішно повторити те, що не стомлюються повторювати віруючі. Два пальці загинають­ся — це і є те, що ми маємо право віддати Пітьмі. Три пальці, складені разом, — Трійця в Єдиному, Світло-Творець, Бог. Трійцю в Єдиному символізувало хлібне зерно. Саме хліб є тілом Божим.

Якщо привести термінологію у відповідність із сучасною наукою, то зерно, звичайно, є базисом безкласового суспіль­ства. Ви як — «за» чи «проти»? Чи «Бог» — це погано, а «комунізм» — добре?..

Але виявляється, одне без другого не існує. Бог дійсно виглядає так, як про нього казав Д. Скотт. Він є Абсолютна Свобода. Царство Свободи на землі. Царство Господнє. Повна перемога Світла-Творця над шестилапим звіром...

Дві одиниці, що в майбутньому увіллються до енерґії проґресу, — це такий додаток біологічної енерґії, що на Землі її практично неможливо використати. Певно, в майбутньому Земля стане житницею Сонячної системи, а люди будуть жити не тільки на Землі — вони розселяться по інших пла­нетах. Усе необхідне вони зможуть знайти на Місяці та Марсі — все, крім одного: енерґію проґресу здатне вироб­ляти тільки хліборобство. Йому належить 3 одиниці з 5-ти.

Навряд чи можна говорити про розвиток хліборобства десь поза межами Землі. На Місяці може існувати промисловість, заснована на атомній енерґії, а Земля, вичерпавши запаси вугілля і нафти, можливо, взагалі відмовиться від подальшого розвитку промисловості. Однак вона була й залишиться єдиним виробником біологічної енерґії.

Можливо, люди в космічному масштабі повторять те, що відбувалося на Землі: виникнувши із землеробства, промисло­вість відтягла людей до міст. Потім міста перемістяться в космос, а на Землі залишаться тільки хлібороби.

З енерґетичного погляду такий процес цілком можливий. А те, що можливо з енерґетичного погляду, природа завжди виконує. І навпаки: немає жодної надії розселитися в космосі, якщо ми знищимо родючість землі. Тоді життя в Сонячній системі припиниться. Переможе 666.

...Комуністе! Чи може залишити тебе байдужим те, що ти дізнався сьогодні про релігію своїх дідів і прадідів? Якщо може, то справи твої безнадійні, дорогий товаришу.

Подумай про Бога. Серйозно подумай! Не квапся з виснов­ками.

У тебе є душа — неправильно, що її немає! І вона, зви­чайно, безсмертна. Хіба Світло помирає? Як ти уявляєш його смерть? Відмирає речовинна форма (тільки земний образ, а не матерія!), але субстанція твоєї особи залишається нетлін­ною. Це і є те, що релігія називає душею, — твоє «Я», ти як безсмертна сутність.

Для того, щоб «спростувати» Бога, треба спочатку зробити такі «філософські» підтасовки:

а) підмінити поняття «матерія» поняттям «речовина»;

б) на цій основі абсолютизувати зовнішню видимість (те, що підвладне органам чуттів) як єдиносущу, тобто об’єктивну реальність;

в) заборонити онтологію (метафізику), проголосивши її «буржуазною» наукою, — інших доказів проти неї висунути не можна;

г) абсолютизувати неіснуючу в природі «суспільну суб­станцію», щоб замінити нею істинну субстанцію — тобто Світ­ло-Творця;

д) всякі спроби прорватися через ці «філософські» рогатки придушувати силою.

Чому треба забороняти онтологію? Тому, що онтологія так чи інакше веде до визнання Бога. Навіть матеріалістична онтологія! Ось у чому річ, дорогий товаришу. Це нашим філософам добре відомо: «Метафізичне тлумачення розвитку веде до визнання Бога, розуму, духу».

І далі: «Ідеологи буржуазії використовують її (метафізи­ку. — М. Р. ) як зброю у боротьбі проти соціалізму»⁷⁵.

Отже, тебе роблять атеїстом не тому, що Бога дійсно нема, а тільки тому, що не можна піддавати сумнівові «суспільну субстанцію». Як тільки ти відкинеш її, негайно виявиться, що існування Бога спростувати неможливо.

Тебе роблять атеїстом з політичних міркувань, а не тому, що природа за межами твоєї особи не має розуму, духу. Але чи можна Бога проміняти на політику? Політика змінюється, Бог лишається. Та й що це таке — політика? Адже це не матерія, а тільки дух. Який саме? Чий він — від зла чи від добра?..

Розберись у цьому, комуністе! Не розберешся сьогодні — завтра буде пізно...

На арену Колізею виводили нас, комуністів. Леви розди­рали наші тіла. Римська знать ревла від захоплення: розіпни його, розіпни! Кого ж вони розпинали? Хіба не нас з тобою, дорогий товаришу?

Два тисячоліття люди молилися, очікуючи свого Месію. Вони бачили його в образі Боголюдини. І не зрозумів ти, комуністе, що земні люди чекали на тебе...

Не став ти Боголюдиною. Почав виготовляти цератові пор­тфелі, їх знадобилося так багато, що всієї худоби в нашій країні не вистачило б на шкіряні. Але ти був радий і церато­вому: слава Богу, вже не треба вставати за гудком. Керівники не запізнюються, а затримуються...

Ти навчився обдурювати й лицемірити. Бога, мовляв, усе одно немає. І душі безсмертної немає. Все кінчається горби­ком над головою. Так навіщо сушити мозок високими мате­ріями? Жити стало легше, жити стало веселіше. Так сказав товариш Сталін...

І ти повірив йому. Ти відвертався від усього, що не відпо­відало його формулі. Це, мовляв, неістотно. Все одно жити стало...

Тобі сподобалися ці слова: вони звільняли від усіх гріхів. Які можуть бути гріхи? Тільки б прожити веселіше. А чи пам’ятаєш ти, коли він це сказав? Повернися до бюджету другої сталінської п’ятирічки. Визволи душу від сліпоти. Сьогодні, і завтра, і кожного дня дивись на страшні двійки. Дивись вранці та ввечері. Дивись перед сном і встаючи з постелі. І пальці свої складай так, як навчала тебе мати в дитинстві. І пиши знак «плюс» на собі — всюди пиши його! Це знак Бога і знак комунізму...

І душа твоя нехай сповниться стогонами тих, хто загинув на арені Колізею. І в ГУЛАҐу, і в українських селах.

І тільки тоді, коли ти відмолиш страшні гріхи, над головою твоєю засяє Свята Трійця. Це і є комунізм.