3. Виправлення помилок

І тут належить авторові цих рядків самокритикуватися. Я вже згадував, у яких умовах мені доводилося працювати, — особливо це стосується «Економічних монологів» (1974—1975 роки). Моє листування перлюструвалося, багато листів до мене взагалі не доходило — їх просто крали гебісти. Крім того, вони часто навідувалися з обшуками й вигрібали з помешкання все написане мною, ба навіть не мною. Ось чому я не отримав від московських друзів розділу із книги Кене, де мовиться про те, що він створив два варіанти «Таблиці» — один у 1758 і другий 1766 роках. При цьому другий варіант значно відрізняється від першого, хоч Маркс і його послі­довники цього не визнавали. Маркс користувався другим ва­ріантом — в першому не можна було приписати дві неіснуючі продуктивні одиниці безплідному класові. В другому варіанті він мав змогу це зробити й справді зробив: з його тлумачень виходить, що в «Таблиці» діють не п’ять рівновеликих одиниць сукупного продукту, а сім — п’ять на боці про­дуктивного класу й дві на боці безплідного. З цього, мовляв, треба виснувати: безплідний клас не є безплідним, він має право стати гегемоном. Саме на цьому й вибудувана теорія пролетарської диктатури.

Все це доволі широко висвітлено в другій частині «Еконо­мічних монологів», де я детально викладаю своє розуміння «Таблиці» Кене. (Ж. «Вітчизна», 1992. – №№ 11—12).

Нині я старанно вивчив написане понад два десятиліття тому й дійшов висновку, що мені нічого додати до цих сторі­нок. Краще я вже не напишу — це було б лише сіреньке повторення.

Я не раз чув, що вони, ці розділи (як і сама «Таблиця») вельми важко піддаються розумінню. Але це, на мій погляд, залежить від причин світоглядного характеру — не від склад­ності самої «Таблиці». За нею стоїть таємниця П’яти Пальців Космосу, а її розгадати не просто. Я вже не раз писав: вона спільна і для фізичної економії, і для релігії.

У чому ж полягає моя помилка? В тому, що другий варіант «Таблиці» разом з двома по-шахрайському приписаними про­дуктивними одиницями я також додав до провини Маркса. Насправді ж цей варіант створив сам Кене, а Маркс лише спритно ним скористався.

Отже, у Ф. Кене є два варіанти «Таблиці». Хто уважно читав «Економічні монологи», той бачив: про перший варіант я писав з непідробним захопленням, а другим, який я помил­ково приписав К. Марксові, був надзвичайно невдоволений. То що ж тепер, коли я побачив помилку, — бити відбій і переглядати свою оцінку? Скажу чесно: я був би радий це зробити, якби другий варіант своєю помилковістю не містив у собі великої загрози для людства.

Справа ось у чому. Перший варіант надзвичайно гармо­нійний і вельми близький до істини, проте в ньому криється загадка: кому дістається п’ята одиниця, котру земля повертає (попередні вкладення землеробів)? Її в «Таблиці» ніде не видно — про неї лишень є згадка під «Таблицею». Було б добре, якби вона лишалася в землеробів: тоді за її рахунок змогла б нарощуватися енерґія проґресу. Та як свідчить сама історія Франції, ця продуктивна одиниця діставалася не зем­леробам — і через те енерґія гумусу грабувалася, земля зане­падала. Є свідчення, що наприкінці XVIII століття у Франції не могли отримати більших урожаїв, ніж по 9 центнерів з гектара, — народ голодував. Зрозуміла річ, саме це й стало причиною революції.

З усього видно: Ф. Кене був невдоволений невизначеністю щодо п’ятої одиниці — він прагнув якось усунути цю неузго­дженість. Так у 1766 році з’явився другий варіант «Таблиці», де долю п’ятої одиниці було вирішено: її оголошено сиро­виною, що надходить безплідному класові. Отже, безплідний клас отримав від виробників дві продуктивні одиниці: одна у вигляді харчів і друга у вигляді сировини. Якщо згадати, що одна продуктивна одиниця дісталася власникам у вигляді продуктів харчування, то підсумок

ЕКОНОМІЧНА ТАБЛИЦЯ ФРАНСУА КЕНЕ

такий: у виробників ли­шилися натурою дві продуктивні одиниці, а три перейшли до власників землі й промисловців⁷. Отже, склалася та катастро­фічна ситуація, проти якої повставав сам Ф. Кене, що всюди повчав: якщо виробники отримуватимуть менше, ніж 3/5 су­купного продукту, земля проґресивно виснажуватиметься. Таким чином, бажаючи захистити землю, Кене узаконив її руйнування.

А проте сам Кене цього не бачив: він оперував лише гро­шима (мільярдами ліврів), а не енерґетичними одиницями, якими володіють злаки. Що саме ховається під машкарою отих мільярдів, для Кене лишалося таємницею. Саме так і сталася ця помилка, котрої досі ніхто не помічав. Та її й не можна помітити, якщо тобі властивий монетарний, а не енерґетичний погляд на економіку.

Слід сказати кілька слів на користь Ф. Кене: формули, за якою 3/5 сукупного продукту має належати виробникам, він буцімто й не зрадив. Але справа в тому, що виробники в нього отримують 3 мільярди грошима та промисловими виробами, і лише 2 мільярди натурою. Грошей не їдять ні тварини, ні люди. Отже, тут запрограмована ситуація, коли селяни та їхні родини мають їздити по харчі до міста — як це відбувалося в Радянському Союзі. Та й досі не перевелося. А ще гірше те, що в такій програмі немає змоги розвивати тваринництво — отже, й промисловість не отримуватиме сировини у вигляді шкіри, вовни тощо.

А проте я, здається, поквапився заявити, що ніхто не помі­чав помилки Ф. Кене: в 1968 році цю помилку було помічено у відділі кібернетики економічного факультету Московсько­го університету І. І. Коваленком. Дослідивши математично другий варіант «Таблиці», І. І. Коваленко написав: «На внут­рішні потреби цього класу (виробників. — М. Р. ) сільськогос­подарських продуктів не лишається»⁸. Щоправда, І. І. Ковален­ко вслід за Марксом продовжує вихваляти цей варіант, але ми не схильні до нього приєднуватися: ми, на жаль, тут бачи­мо пастку.