Сутність «Економічної таблиці» Короткий опис «Таблиці»

Усі ці процеси годі вивчити і пояснити, доки ми незнайомі з «Економічною таблицею» Ф. Кене.

Щоб упевнитися, якою мірою в нашій країні байдужі до справжнього економічного знання, пропонуємо читачеві відкрити БСЭ т. 20, с. 529—530, видання друге. Читач знайде на цих сторінках короткий опис «Економічної таблиці». Але от яка дивина: хоч би скільки ви докладали зусиль, аби щось зрозуміти з енциклопедичних описів «Таблиці», — однак нічого не зрозумієте! Не зрозумієте тому, що на сторінках БСЭ описується те, чого взагалі немає в «Таблиці», — обіг якихось таємничих 5 мільярдів ліврів. Звідки вони з’яв­ляються? Чому їх 5 мільярдів — не більше й не менше?..

Ви знову вдивляєтеся в «Таблицю», але знаходите там зов­сім інше — не 5 мільярдів, а всього лише... 1500 ліврів. Різниця ж яка! Ніби вам показали муху, а розповідають про слона. Хоч і хто ви були б — лірик чи фізик, — різниця між тим, що ви бачите, і тим, про що розповідають, робить вас безсилим перед цією «науковою» таємницею. Запідозривши себе в цілковитій бездарності, закриваєте БСЭ, щоб ніколи більше до цих сторі­нок не повертатися. На цьому й кінчається ваше знайомство з батьком фізичної економії — але далеко не політичної, як урочисто називає Ф. Кене творець «Капіталу».

І все ж належить процитувати опис «Таблиці» з БСЭ, бо зрозумілішого опису за всі роки існування Радянської влади в нашій країні не було видано. Спочатку те, що сяк-так можна зрозуміти:

«Кене ділив суспільство на три класи: 1) продуктивний клас, в якому він помилково об’єднував фермерів-капіталіс­тів і сільських найманих робітників; 2) безплідний клас, до якого він, крім експлуататорів-промисловців і купців, залучав також ремісників і найманих робітників у промисловості;

3) клас власників, до якого він зараховував землевласників і короля».

Звичайно, цього ви також у «Таблиці» не знайдете. У ній ви бачите тільки рух вартості, а не класи. Одначе це не повинно бентежити: ліва частина «Таблиці» (виробничі видатки – це продуктивний клас; середня частина (річний доход) – клас власників; права частина (непродуктивні видатки) — без­плідний клас. Для Ф. Кене це само собою зрозуміло. До того ж відсутність класів у їхніх старих назвах робить «Таблицю» ін­струментом для кожної економічної формації.

Така класифікація ще раз свідчить, що класи, за Кене, – це економічні процеси, а не відповідні категорії людей, які об’єднуються за цензовими ознаками: багаті до багатих, бідні до бідних. Кене не слід дорікати тим, що він, мовляв, не співчував бідним: не про це мова в «Таблиці» і взагалі в його теорії! З таким самим успіхом можна закидати подібний гріх В. Гершелеві, який вивчав зірки.

Автори статті в БСЭ, критикуючи Ф. Кене, ідуть цілковито за Марксом. Він же, Маркс, бачив капітал як процес, а класи – як категорії людей, що відрізняються одна від одної способом життя (буржуазія і пролетаріат).

Навіть цього вистачає, щоб заплутати справу. У Ф. Кене сувора логіка: якщо капітал – процес, то й клас – процес, бо його класи – фізичні органи капіталу. Одначе, Маркс, ви­знаючи капітал фізичним процесом (виробництво додаткової вартості), вводить морально-цензову класовість. Природно що бідні городяни (пролетаріат) – вже не процес, а живі люди. Так само й буржуазія. І тут руйнується економія як наука: у ній з’являються різнорідні, незіставні поняття, які розривають єдиний логічний ланцюг. Процеси не беруть до рук зброї. Люди, підбурені демагогічною політекономією, ха­паються за зброю – і тим самим руйнують природні еконо­мічні процеси. Потім, опинившись у кривавому хаосі, вони неспроможні зрозуміти, що, власне, з ними сталося: хотіли зробити краще, а вийшло гірше...

У «Таблиці» Ф. Кене: