Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
Параграф 5.1
1. Що відноситься до складу матеріальних активів?
2. Дайте визначення основним і оборотним фондам.
Параграф 5.2
3. Охарактеризуйте складові за якими оцінюють основні фонди.
4. Як обчислюється балансова вартість груп основних фондів?
5. Опишіть видову класифікацію основних фондів.
6. Опишіть укрупнену класифікацію основних фондів.
7. Що таке активні і пасивні складові основних фондів?
Параграф 5.3
8. Як Ви розумієте фізичне (матеріальне) спрацювання основних виробничих фондів? Якими методами воно визначається?
9. Що таке техніко-економічне старіння основних фондів, та які форми його усунення Ви знаєте?
10. Як Ви розумієте амортизацію основних фондів та амортизаційні відрахування?
11. З а якими критеріями обчислюють амортизаційні відрахування?
12. Назвіть методи амортизації.
13. Від чого залежить ефективність відтворювальних процесів?
14. Назвіть форми простого і розширеного відтворення основних фондів.
15. Охарактеризуйте суть ремонту засобів праці.
16. Надайте характеристику видам ремонту.
17. Назвіть напрямки покращення ремонтного виробництва.
18. Розкрийте суть модернізації діючого виробничого устаткування та заміни фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці.
19. Розкрийте суть технічного переозброєння діючого підприємства та реконструкції діючого підприємства.
20. Розкрийте суть розширення діючого підприємства та нового будівництва
Параграф 5.4
21. Охарактеризуйте складові основних фондів.
22. Що таке виробничо-технологічна структура?
23. Охарактеризуйте суть норм витрат та методів їх нарахування.
24. Назвіть складові системи техніко-економічних показників.
25. Назвіть джерела і способи економії матеріальних ресурсів на підприємствах. (рис. 5.4)
26. З чим пов'язаний ефект використання важливих видів матеріальних ресурсів?
Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи
План лекції
6.1. Нематеріальні ресурси
6.2. Нематеріальні активи
6.3. Оцінка вартості нематеріальних активів
6.1. Нематеріальні ресурси
За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. Відтак необхідною умовою успішного функціонування підприємства є ефективне використання його нематеріальних ресурсів.
Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання. Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики об’єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність – це юридична категорія, яка застосовується для:
– визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);
– позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб’єктам творчої діяльності;
– закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав, пов’язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.
У складі об’єктів інтелектуальної власності виокремлюють (рис. 6.1):
1) об’єкти промислової власності. Серед них окремо виділяють засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (товарні знаки, фірмове найменування);
2) об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;
3) інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності.
Рис. 6.1. Об’єкти інтелектуальної власності
Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883 р.) до об’єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування зазначення походження товарів, а також способи захисту від припинення недобросовісної конкуренції. Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелектуальна власність» права, що стосуються до літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.
Поняття «промислова власність» розуміють у найширшому значенні і застосовують не тільки щодо промисловості й торгівлі, але також і щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів промислового чи природного походження. Винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктами винаходу можуть бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин) і спосіб (процеси виконання дій над матеріальним об’єктом за допомогою інших об’єктів). Отже, винаходом може бути лише конкретний продукт або спосіб. Корисна модель – це результат творчої діяльності людини, об’єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його частин. Корисні моделі відрізняються від інших об’єктів промислової власності тим, що їх предметом є тільки конструктивне вирішення пристрою (просторова композиція, взаємне розташування елементів, форма). За законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною. Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об’ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим. За своєю сутністю промисловий зразок – це нове художньо-конструктивне вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей.
Товарними знаками вважаються оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших. Головне завдання товарного знака полягає в ідентифікації товару та його виробника на ринку. Товарний знак при цьому виконує одночасно дві функції: рекламування товару і гарантування якості.
Об’єктами знака для товарів і послуг можуть бути:
– словесними (слова, сполучення літер, лексичний образ);
– зображувальними (зображення живих істот, різноманітних предметів, фігур будь-яких форм, кольорових плям тощо);
– об’ємними (тривимірні об’єкти, фігури та комбінації ліній і фігур);
– з використанням інших позначень або їхніх комбінацій, виконаних у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.
Основними вимогами до знаків для товарів і послуг є: а) їхня новизна; б) оригінальність; в) охоронопридатність.
Зазначення походження товару як об’єкт промислової власності може бути двох видів: просте та кваліфіковане.
Просте зазначення походження товару – це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Метою реєстрації зазначення походження товару є захист такого найменування, запобігання його використанню для інших товарів.
Фірмове найменування – це стале позначення підприємства або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність, яке використовується для розпізнавання підприємств з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і послуг, які уможливлюють ідентифікацію конкретних товарів та послуг даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари і послуги, які воно постачає на ринок, та характеризує репутацію і становище підприємства.
Раціоналізаторська пропозиція – це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціоналізаторськими вважаються пропозиції щодо удосконалення використовуваної техніки (машин, агрегатів, пристроїв), продукції, що виготовляється, способів контролю, спостереження й дослідження, техніки безпеки, а також пропозиції, які сприяють підвищенню продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів. За своєю сутністю раціоналізаторські пропозиції, як і винаходи, є технічними рішеннями, але відрізняються від останніх мірою новизни. Раціоналізаторська пропозиція є новою щодо техніки і технології, яка використовується на даному підприємстві, незалежно від того, чи відоме технічне рішення деінде. Економічне значення раціоналізаторських пропозицій полягає в тому, що вони підвищують техніко-технологічний рівень виробництва на підприємстві. За умови швидких темпів науково-технічного прогресу все частіше з’являються нові технологічні процеси та більш досконале обладнання. У зв’язку з цим періодично виникає потреба модернізації діючого устаткування та вдосконалення технологічних процесів, що і є об’єктом раціоналізаторських пропозицій.
«Ноу-хау» («знати як зробити») – це захищені охоронними документами та не оприлюднені знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках, за виготовлення, реалізації, експлуатації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи переваги власнику. До «ноу-хау» належать також не запатентовані з різних причин винаходи. Об’єктами «ноу-хау» можуть бути різноманітні посібники, специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу, оформленні упаковки продукції тощо. Важливою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобування яких підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.
Комерційна таємниця – це відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями, і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства. У загальному розумінні комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може призвести до економічних збитків.