1.3. Класифікація підприємств

Для забезпечення ефективного господарювання за ринкових умов, кваліфікованого управління підприємствами винятково важливою є їхня чітка й повна класифікація за певними ознаками. Достатньо повну класифікацію підприємств можна забезпечити, користуючись ознаками, які знайшли своє відображення в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація підприємств (фірм) за певними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види підприємств (фірм)
Мета й характер діяльності	 Комерційні  Некомерційні
Форма власності майна	 Приватні  Колективні  Комунальні  Державні (в т. ч. казенні)  Змішані
Національна належність капіталу	 Національні  Закордонні  Змішані (спільні)
Правовий статус і форма господарювання	 Одноосібні  Кооперативні  Орендні  Господарські товариства
Галузево-функціональний вид діяльності	 Промислові  Сільськогосподарські  Будівельні  Транспортні  Торгові  Виробничо-торгові  Торгово-посередницькі  Інноваційно-впроваджувальні  Банківські  Страхові  Туристичні тощо
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування	 Головні (материнські)  Дочірні  Асоційовані  Філії
Розмір за кількістю працівників	 Великі  Середні  Малі
Залежно від частки іноземних інвестицій	 З іноземними інвестиціями  Іноземні
Залежно від способу заснування і формування статутного капіталу	 Унітарні  Корпоративні
Особливі види підприємницької діяльності	 Лізингові  Факторингові  Інкубатори  Венчурні

В залежності від мети і характеру діяльності підприємства бувають комерційними і некомерційними. Діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з одержанням прибутку. До некомерційних належать доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.

За формою власності майна підприємства бувають.

Приватними – що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також ті індивідуальні та сімейні підприємства, але тільки на особистій праці (праці членів сім’ї).

Колективне – це таке підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації.

Комунальне – підприємство, яке засноване на засадах власності відповідної територіальної громади.

Державними є підприємства, засновані на державній власності. До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймає Кабінет міністрів України за однією з таких умов: а) підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до чинного законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством; б) головним споживачем продукції підприємства (понад як 50 відсотків) є держава; в) підприємство є суб’єктом природних монополій.

Існують також підприємства, засновані на змішаній формі власності, тобто на базі об'єднання майна різних форм власності.

За національною належністю капіталу заведено розрізняти підприємства: національні – капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні – капітал є власністю іноземних підпри­ємців повністю або у тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства створюються у формі філій або дочірніх фірм і реєструються в країні місцезнаходження; змішані – капітал належить підприємцям двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого підприємства; якщо метою створення змішаного підприємства є спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним.

Найбільш важливою є класифікація підприємств за правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини. Воно несе відповідальність за свої зобов’язання всім майном і капіталом, і може бути зареєстроване як самостійне або як філіал іншого підприємства. Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми.

Кооперативні підприємства (кооперативи) – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного у спільній діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці України функціонують два основні типи кооперативів: виробничі й споживчі.

У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні підприємства. Оренда полягає в тимчасовому на договірних засадах володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Виокремлювані за цією ознакою господарські товариства є об’єднаннями підприємців. У більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов’язаннями (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном. Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску. Командитним є товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція – цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах; закритого типу, акції котрого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками.

Технологічну і територіальну цілісність мають так звані материнські (головні) підприємства або фірми. Особливістю їхньої діяльності є те, що вони контролюють інші фірми. Залежно від розміру капіталу, що належить материнській фірмі, а також правового статусу і ступеня підпорядкованості, підприємства, які перебувають у сфері впливу головної фірми, можна підрозділити на дочірні, асоційовані та філії. Дочірнє підприємство – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій. Асоційоване підприємство є формально самостійним, але в силу різних причин воно залежить від головної фірми і мусить підпорядкуватися її стратегічним цілям. На відміну від дочірніх та асоційованих підприємств філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 мільйонів гривень. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.

У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Класифікація підприємств за галузево-функціональним видом діяльності є зрозумілою із самої назви окремих їхніх груп (видів).

Однак існують особливі форми підприємницької діяльності, а отже і види підприємств – лізингові, франчайзингові, інкубатори і венчурні.

Лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

_{Франчайзинг – це особлива форма організації підприємництва, що базується на довгострокових відносинах між великою компанією (франчайзером), що надає виключне право на створення та збут під її торговою маркою на визначеній території певних видів товарів та послуг малій самостійній фірмі. Розрізняють три типи франчайзингу: 1) торговий (товарний) франчайзинг – торгова фірма отримує лише право використовувати назву іншої фірми та її товарний знак; 2) франчайзинг розповсюдження продукції (виробничий) – придбання ліцензії на продаж (виробництво) в межах суворо обмеженої території певних видів продукції під товарним знаком виробника; 3) чистий (діловий) франчайзинг – передбачає комплексне забезпечення бізнесу франчайзоотримувача, що охоплює право на використання імені франчайзера, ліцензію на продаж товарів (надання послуг), навчання методів управління фірмою.}

_{Прикладом товарного франчайзингу є дилерські мережі з торгівлі автомобілями або система фірмових бензоколонок. Класичний приклад виробничого франчайзингу – виробництво безалкогольних напоїв з використанням концентратів і технологій компаній «Кока-Кола», «Пепсі». Чистий франчайзинг передбачає придбання ліцензії на бізнес-формат, тобто найповніший пакет франчайзингових послуг. Широке застосування цей вид франчайзингу знайшов у побутовому обслуговуванні, готельному бізнесу, громадському харчуванні. Саме так працює переважна частка світової мережі ресторанів «Мак-Дональдс».}

Бізнес-інкубатори прийнято розглядати як організаційні структури, основними функціями яких є підтримка дрібного підприємництва. Організаційна структура їх діяльності спрямована на створення нових підприємств. Інкубатори організовуються для створення нових фірм взагалі, а зокрема мають на меті створення нових підприємств у сфері інноваційної діяльності.

Венчурним (ризикованим) підприємством називається підприємство, яке функціонує у сфері інноваційної діяльності, що носить характер підвищеного ризику. Капітал, що вкладається в інноваційні проекти, у випадку його вдалої комерціалізації може принести значні прибутки. Водночас інноваційна діяльність пов'язана з невизначеністю кінцевих результатів, з можливою втратою капіталу. Основними учасниками інноваційної діяльності здебільшого виступають: винахідник, або особа, яка прагне впровадити у вироб­ництво чиюсь ідею; керівник венчурної фірми, який готовий фінансувати ризикований проект за рахунок коштів очолюваного ним підприємства; інвестор, який забезпечує гарантоване фінансування проекту протягом тривалого періоду.