Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів

Параграф 16.1

1. Поясніть суть і назвіть класифікацію витрат і собівартості продукції.

2. Які це загальні витрати, витрати на одиницю продукції та граничні витрати?

3. Назвіть класифікаційні ознаки витрат. (рис. 16.1)

4. Назвіть види витрат, які відносяться до ознаки за ступенем однорідності.

5. Назвіть види витрат, які відносяться до ознаки за способом обчислення.

6. Назвіть види витрат, які відносяться до ознаки на підставі зв’язку з обсягом виробництва.

Параграф 16.2

7. Як Ви розумієте управління витратами і як їх диференціюють?

8. Що таке точка беззбитковості? (рис. 16.3)

Параграф 16.3

9. Назвіть елементи сукупних витрат.

10. Що відноситься до кошторису виробництва?

Параграф 16.4

11. Що таке ціна? Назвіть її основні функції.

12. Назвіть структурні елементи ціни. (рис. 16.4)

13. Охарактеризуйте види цін за класифікаційними ознаками. (рис. 16.5)

14. Охарактеризуйте види цін без класифікаційних ознак. (рис. 16.7)

15. Назвіть основні методи ціноутворення.

Тема 17. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності

План лекції

17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства

17.2. Формування і використання прибутку

17.3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства

17.4. Сутнісна характеристика і вимірювання ефективності виробництва

17.5. Фактори зростання ефективності виробництва (діяльності) підприємства

17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і отримання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки і форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами, персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі: 1) вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості; 2) збалансування за часом надходжень і витрат платіжних засобів; 3) підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал, кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.

Треба також розрізняти фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожна фірма, що намагається ефективно господарювати, об’єктивно повинна забезпечувати оптимальне (економічно доцільне) співвідношення власного й залученого капіталу.

Важливою формою фінансування є кредит – платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, зв’язаний з необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами. Нині широко застосовуються кредити в негрошових формах: 1) товарний кредит, 2) оренда, 3) лізинг.

Товарний кредит – це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію (кредит постачальника). За товарного кредиту боржник може оформляти своє зобов’язання у вигляді векселя – документа, який дає право його власнику одержати зазначену у векселі суму в установлений термін. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу продукції.

Спеціальною формою довгострокового кредиту є оренда – договірне строкове платне володіння і користування майном. Орендодавець надає в розпорядження орендаря певне майно на обумовлений термін за прийнятну для обох сторін орендну плату.

Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг, коли орендодавець – лізингодавець купує об’єкти оренди, передусім устаткування, у підприємств-виробників і передає їх у оренду на певних умовах. По закінченні терміну оренди її об’єкти або повертаються лізингодавцю, або орендуються на новий термін або викупаються орендарем.

Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета складання фінансового плану – узгодження доходів із витратами в плановому періоді. Фінансовий план підприємства складається у формі балансу доходів і витрат. У складі доходів основними є надходження від стабільних власних джерел – прибуток та амортизаційні відрахування. До нерегулярних власних джерел доходу належать емісія і продаж акцій, виручка від продажу непотрібних активів тощо. Витратна частина балансу доходів і витрат включає планові спрямування коштів на: 1) сплату податку; 2) поповнення резервного фонду; 3) формування інвестиційних ресурсів (у тому числі поповнення оборотних коштів); 4) виплату винагороди персоналу за результатами роботи за рік, виплату дивідендів тощо.