Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів

Параграф 8.1

1. Що таке інвестиції, хто такий інвестор? Назвіть класифікаційні складові інвестицій.

2. Охарактеризуйте внутрішні інвестиції та їх складові. (рис. 8.1)

3. Охарактеризуйте зовнішні інвестиції та їх складові. (рис. 8.1)

Параграф 8.2

4. Дайте характеристику етапу обчислення обсягу реальних інвестицій та його можливих трьох варіантів.

5. Охарактеризуйте етапи визначення джерел фінансування виробничих інвестицій.

Параграф 8.3

6. Що таке цінні папери? Які види і групи цінних паперів Ви знаєте? (рис. 8.2)

7. Що таке акція і які її види?

8. Що таке облігація і які її види?

9. Що таке казначейські зобов’язання України?

10. Що таке ощадний сертифікат?

11. Що таке вексель і які його види Ви знаєте?

12. Які це пайові,боргові та похідні цінні папери?

13. Дайте визначення фондового ринку та охарактеризуйте принципи його функціонування. (табл. 8.1)

14. У чому полягає суть регулювання фондового ринку? Назвіть його функції та учасників.

15. Охарактеризуйте посередників фондового ринку.

16. Який це біржовий ринок цінних паперів і що таке фондові біржі?

17. Який це позабіржовий ринок цінних паперів.

18. Назвіть мету, напрямки і форми державного регулювання ринку цінних паперів.

19. Охарактеризуйте діяльність Державного комітету з цінних паперів і фондового ринку.

Параграф 8.4

20. Які типи прямих іноземних інвестицій Ви знаєте? Дайте їх характеристику.

21. Назвіть ознаки привабливості інвестування.

22. Назвіть види і форми іноземних інвестицій. (рис. 8.3)

23. Які вимоги ставляться до іноземних інвесторів та які пільги їм надаються?

24. Хто в Україні може бути іноземним інвестором?

25. Що таке інвестиційний проект?

26. Назвіть фази циклу інвестиційного проекту.

27. Охарактеризуйте передінвестиційну фазу інвестиційного проекту.

28. Охарактеризуйте інвестиційну фазу інвестиційного проекту.

29. Дайте визначення бізнес-плану та надайте йому характеристику.

Тема 9. Інноваційні процеси

План лекції

9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів

9.2. Науково-технічний прогрес, його пріоритетні напрями

9.3. Організаційний прогрес

9.4. Оцінка ефективності технічних і організаційних нововведень

9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів

Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи – традиційні та інноваційні. Традиційні процеси (явища) характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні – розвиток останніх на якісно новому рівні.

Протягом тривалого періоду, коли економіка функціонувала й розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів – персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація таких рішень і становлять зміст інноваційних процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження нововведень на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси (новини й нововведення) поділяються на взаємозв’язані види (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Джерела, класифікація і взаємозв’язок інноваційних процесів

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів, технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо); економічні – методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні – різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передусім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров’я людини і охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо); юридичні – нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств.

За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об’єднати у дві групи – локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є принципово новими, кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між зазначеними видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує тісний взаємозв’язок. Технічні новини зумовлюють відповідні організаційні нововведення, а останні потребують певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп’ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання – промислового сервісу й відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення ведуть до позитивних змін у соціально-економічних процесах на підприємствах. Всі нововведення на підприємствах мають спиратися на юридичні підвалини, нормативно-законодавчі акти. Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні.

Досвід експлуатації автоматизованих виробництв показує їхні істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати – більше ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів.

Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва. Сучасні прогресивні технології зменшують кількість шкідливих відходів, перетворює їх на додаткові чинники зростання обсягів продукції і прибутку (переробка побутового сміття дає змогу отримати газ метан та новий матеріал для виготовлення продукції).

Необхідно на практиці виявляти інтегральний вплив сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за певний проміжок часу. У зв’язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) показників, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених впродовж року (кількох років) нових технічних та організаційних рішень. Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники:

- приріст обсягу виробленої продукції;

- приріст продуктивності праці;

- приріст фондоозброєності праці;

- приріст фондовіддачі;

- частка економії (%) від провадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції;

- приріст рентабельності виробництва.

Дані показники свідчать про істотний вплив технічних та організаційних нововведень на ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України.