9.2. Науково-технічний прогрес, його пріоритетні напрями
Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передусім темпами науково-технічного прогресу, і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні соціальні завдання життєдіяльності суспільства.
Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний процес розвитку науки і техніки; у ширшому – суттєво-змістовому значенні – це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки. НТП також тлумачать як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука-техніка-виробництво», що охоплює кілька стадій: 1) фундаментальні теоретичні дослідження; 2) прикладні науково-дослідні роботи; 3) дослідно-конструкторські розробки; 4) освоєння технічних нововведень; 5) нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; 6) техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.
НТП властиві еволюційні (зв’язані з накопиченням кількісних змін) та революційні (зумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. До еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки, а до революційних – зміну поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки в провідних галузях виробництва.
Науково-технічна революція (НТР) відбиває докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів (винаходів), що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характеру трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості, зокрема:
- перетворення науки на продуктивну силу (втілення наукових знань у людину, технології і техніку; вплив науки на матеріальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);
- новий етап суспільного поділу праці, пов’язаний з перетворенням науки на провідну царину економічної і соціальної діяльності, що набирає масового характеру (наука перебрала на себе революціонізуючу, роль у розвитку суспільства; практика потребує випереджаючого розвитку науки, оскільки виробництво все більше стає технологічним утіленням останньої);
- прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням проміжку часу від наукового відкриття до його практичного використання;
- інтеграція багатьох галузей науки з виробництвом з метою прискорення й підвищення ефективності сучасних напрямків НТП;
- якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва – засобів праці (перехід до автоматизованого виробництва, поява керуючих машин), предметів праці (створення нових матеріалів із заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення у ній частки творчості).
Науково-технічний прогрес є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва. Він безпосередньо впливає на формування й підтримування високого рівня техніко-технологічної бази виробництва, забезпечуючи неухильне зростання продуктивності суспільної праці.
Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а для кожного з них – пріоритети принаймні на найближчу перспективу (рис. 9.2).
Рис. 9.2. Загальні та пріоритетні напрями НТП
За умов сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь технічної досконалості, рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій – способів одержання й перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологію раніше вважали забезпечуючою підсистемою виробництва, зараз вона є самостійним авангардним напрямом НТП. Сучасним технологіям властиві тенденції розвитку і застосування, зокрема: 1) перехід до малостадійних процесів через сполучення в одному технологічному агрегаті кількох операцій, що раніше виконувались окремо; 2) забезпечення в нових технологічних системах мало- або безвідходності виробництва; 3) підвищення рівня комплексності механізації процесів на засаді застосування систем машин і технологічних ліній; 4) використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дає змогу одночасно з підвищенням ступеню автоматизації процесів досягати більш динамічної гнучкості виробництва.
Технологічні методи все більше визначають форму і функції засобів і предметів праці, а отже, ініціюють появу інших напрямків НТП, витискують з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці, породжують нові машини та устаткування, засоби автоматизації. Зараз нові види техніки розробляються й виготовляються під нові технології, а не навпаки.
Величезна роль належить створенню і широкому використанні нових матеріалів, що є одним із важливіших напрямків НТП. Тут варто виділити такі тенденції НТП: 1) поліпшення якісних характеристик мінеральних матеріалів, стабілізація і зменшення питомих обсягів їхнього споживання; 2) інтенсивний перехід до застосування у більшій кількості легких, міцних і корозійностійких кольорових металів (сплавів), що став можливим унаслідок появи принципово нових технологій, які значно зменшили вартість їхнього виробництва; 3) розширення номенклатури і нарощування обсягів штучних матеріалів з наперед заданими та унікальними властивостями.
Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машинною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми. За умов інтенсифікації виробництва, необхідності зростання продуктивності, підвищення якості виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком НТП. Пріоритетне завдання полягає в забезпеченні комплексної автоматизації, оскільки впровадження окремих автоматичних машин не дає бажаного економічного ефекту, через значний залишок ручної праці.