13.2. Прогнозування розвитку підприємств

Прогноз (від гречиського ρrognōsis – передбачення) – це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес розробки прогнозу називають прогнозуванням. Прогнозування розвитку (стану) підприємства – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану. Процес прогнозування базується на принципах: 1) цілеспрямованість (змістовий опис поставлених дослідницьких завдань), 2) системність (побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються ієрархією і послідовністю), 3) наукова обґрунтованість (усебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду), 4) багаторівневий опис (опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи), 5) інформаційна єдність (використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак), 6) адекватність об’єктивним закономірностям розвитку (виявлення і оцінка стійких взаємозв’язків, тенденцій розвитку об’єкта), 7) послідовне вирішення невизначеності (ітеративна процедура просування від виявлення цілей і умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку), 8) альтернативність (виявлення можливості розвитку об’єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і співвідношень).

Система методів прогнозування формується через фіксацію можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану суб’єкта господарювання. Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: 1) фактографічні; 2) евристичні. Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування. Основними в цій групі є методи: 1) екстраполяції, 2) функцій, 3) кореляційно-регресійних моделей.

1. Метод екстраполяції є одним з основних для прогнозування розвитку складних виробничих систем; у його основу покладається припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкта дослідження. Відтак сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє.

2. Метод функцій належить до математико-статистичних методів прогнозування, що базуються на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція – вираження взаємного зв’язку між сусідніми членами часового ряду). Процес прогнозування з використанням автокореляційних функцій полягає у виконанні двох послідовних дій. Спочатку формулюють завдання прогнозування й визначають критерій його вирішення, а потім, використовуючи часовий ряд, який відображає процес розвитку параметрів виробничої системи в часі, визначають прогнозовану величину на перспективний період за умови мінімізації середньоквадратичних похибок передбачення.

3. Методи кореляційних і регресійних моделей також порівняно широко застосовуються в економічному прогнозуванні. Прогнозування з використанням кореляційних моделей (методів) полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв’язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Обов’язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляційних формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки (масиву даних).

Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Методи прогнозування цієї групи охоплюють дві підгрупи – інтуїтивні – виокремлюють методи експертної оцінки й «мозкової атаки» та аналітичні – методи морфологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації.

За браком достатньої статистичної інформації або за її непридатності доводиться користуватися методом експертних оцінок. Це спосіб збирання необхідної інформації шляхом анкетування. Експертну анкету треба скласти в такий спосіб, щоб можна було одержати: 1) кількісно однозначні відповіді на запитання, що пропонуються експерту; 2) формалізовані відомості щодо характеру джерел аргументації, ступеня впливу кожного із джерел на відповідь експерта; 3) кількісно визначену експертом оцінку рівня його знання предмета, що пропонується для аналізу та висновків. Застосовуються два підходи до використання цього методу: 1) індивідуальні оцінки – полягають у тому, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв’ю або аналітичної записки; 2) групові оцінки – базуються на колективній роботі експертів та одержанні сумарної оцінки від усієї групи експертів, яких залучено до прогнозної оцінки конкретних економічних процесів.

Метод «мозкової атаки» є різновидом методу групових експертних оцінок і полягає у творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів для розв’язання поставленого завдання способом проведення дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії мають дотримуватися двох правил поведінки: 1) не допускати критики і негативних коментарів щодо міркувань опонентів; 2) не заперечувати нової ідеї, якою б абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації вона не видавалася.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на використанні комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об’єкта прогнозування, що вивчається та аналізується. Прогнозна оцінка розвитку підприємства здійснюється комбінуванням можливих варіантів розвитку об’єкта.

Метод побудови «дерева цілей» застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання і створення системи «виважених» за експертними оцінками зв’язків. Для відбору чинників до прогностичної моделі та побудови системи зв’язків широко використовуються матриці взаємовпливу.

Специфічним методом прогнозування є метод інформаційного моделювання. Він базується на тому, що характерні особливості масових потоків інформації створюють умови для прогнозування розвитку конкретних об’єктів на підставі таких джерел інформації, які містять необхідні, логічно впорядковані документи в певній послідовності.

Одним з типових способів прогнозування є метод оптимізації рядів параметрів конкретних об’єктів на засаді аналізу максимально можливої кількості чинників, що зв’язані з виробництвом і фінансово-економічними показниками та враховують міру їхньої взаємодії.