- •13. Регулювання, прогнозування і планування діяльності …………………... 253
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання …………………………………………………………. 253
- •16. Витрати і ціни на продукцію …………………………….…...................….. 338
- •Вступ до економіки підприємства
- •Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.1. Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства
- •1.2. Правові основи функціонування підприємства
- •1.3. Класифікація підприємств
- •1.4. Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств
- •1.5. Ринкове середовище господарювання підприємств
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 2. Основи підприємницької діяльності
- •2.1. Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •2.2. Договірні відносини і партнерські зв’язки в підприємництві
- •Класифікація підприємницьких договорів за сферами діяльності
- •2.3. Міжнародна підприємницька діяльність
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 3. Управління підприємствами
- •3.1. Сутність і функції процесу управління
- •3.2. Методи управління діяльністю підприємств
- •3.3. Організаційні структури управління підприємствами
- •3.4. Вищі органи державного управління підприємствами
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 4. Персонал
- •4.1. Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства
- •4.2. Кадрова політика та система управління персоналом
- •4.3. Оцінка персоналу як важливіший елемент системи управління трудовим колективом
- •Оцінка стажу роботи персоналу фірми
- •Оцінка активності участі працівників у системі підвищення професійності
- •Оцінка ознак, що характеризують ділові якості робітників
- •Оцінки ознак, що характеризують результати праці робітників
- •Оцінки ознак, що характеризують ділові якості спеціалістів служб
- •Оцінки ознак, що характеризують ділові якості керівників служб
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 5. Виробничі фонди
- •5.1. Характеристика матеріальних активів (виробничих фондів і майна)
- •5.2. Оцінка, класифікація і структура основних фондів
- •5.3. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів
- •5.4. Структура, нормування і використання оборотних фондів підприємства
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи
- •6.1. Нематеріальні ресурси
- •6.2. Нематеріальні активи
- •6.3. Оцінка вартості нематеріальних активів
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 7. Оборотні кошти підприємства (організації)
- •7.1. Загальна характеристика і нормування
- •7.2. Ефективність використання оборотних коштів
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 8. Інвестиційні ресурси
- •8.1. Поняття та склад інвестицій
- •8.2. Визначення обсягу і джерел фінансування інвестицій
- •8.3. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)
- •8.4. Залучення іноземних інвестицій для розвитку й посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання
- •8.5. Інвестиційні проекти підприємств
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 9. Інноваційні процеси
- •9.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •9.2. Науково-технічний прогрес, його пріоритетні напрями
- •9.3. Організаційний прогрес
- •9.4. Оцінка ефективності технічних і організаційних нововведень
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 10. Техніко-технологічна база виробництва
- •10.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •10.2. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства
- •10.3. Формування і використання виробничої потужності підприємства
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 11. Організація виробництва
- •11.1. Структура і принципи організації виробничого процесу
- •11.2. Організаційні типи виробництва
- •11.3. Організація виробничого процесу в часі
- •11.4. Методи організації виробництва
- •11.5. Підготовка виробництва
- •11.6. Суспільні форми організації виробництва
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 12. Виробнича та соціальна інфраструктура
- •12.1. Поняття, види і значення інфраструктури
- •12.2. Система технічного обслуговування
- •12.3. Соціальна інфраструктура і соціальна діяльність підприємства
- •12.4. Відтворення і розвиток інфраструктури
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 13. Регулювання, прогнозування і планування діяльності План лекції
- •13.1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання
- •13.2. Прогнозування розвитку підприємств
- •13.3. Методологічні основи планування
- •13.4. Стратегія розвитку підприємства
- •13.5. Тактичне та оперативне планування. Бізнес-план
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 14. Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції (послуг)
- •14.1. Загальна характеристика продукції
- •14.2. Особливості маркетингової діяльності підприємств
- •14.3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •14.4. Якість і конкурентоспроможність продукції
- •14.5. Стандартизація і сертифікація продукції
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 15. Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •15.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та фактори зростання
- •15.2. Мотивація трудової діяльності
- •15.3. Сучасна політика оплати праці
- •15.4. Застосовувані форми і системи оплати праці
- •15.5. Доплати і надбавки до заробітної плати. Преміювання персоналу
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 16. Витрати і ціни на продукцію
- •16.1. Загальна характеристика витрат на виробництво продукції
- •16.2. Управління витратами на підприємстві
- •16.3. Сукупні витрати і собівартість продукції
- •16.4. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 17. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності
- •17.1. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства
- •17.2. Формування і використання прибутку
- •17.3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •17.4. Сутнісна характеристика і вимірювання ефективності виробництва
- •17.5. Фактори зростання ефективності виробництва (діяльності) підприємства
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 18. Економічна безпека підприємства
- •18.1. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства
- •18.2. Напрями забезпечення економічної безпеки
- •18.3. Служба безпеки підприємства
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 19. Реструктуризація і санація підприємств та організацій
- •19.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств
- •19.2. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •19.3. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Тема 20. Банкрутство та ліквідація підприємств
- •20.1. Банкрутство підприємств як економічне явище та методичні основи визначення ймовірності їх банкрутства
- •20.3. Ліквідація збанкрутілих підприємств
- •Питання до теми для самоперевірки і поточного контролю знань студентів
- •Словник термінів
- •Список Рекомендованих Законів україни
- •Список рекомендованої навчальної літератури
11.4. Методи організації виробництва
Виробничий процес здійснюється в часі і просторі. Організацію виробничого процесу в часі було вже розглянуто вище. Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць та їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.
1. Непотоковому виробництву властиві такі ознаки: на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, бо кількість кожного з таких є невеликою й недостатньою для нормального завантаження устаткування; робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій, наприклад групи токарних, фрезерних, свердлильних та інших верстатів; предмети праці переміщуються у процесі обробки за складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями. Після окремих операцій предмети праці часто поступають на проміжні склади і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної операції. Непотоковий метод застосовується в одиничному і серійному виробництвах. Залежно від номенклатури виробів, їхньої кількості він має різні модифікації.
За умов одиничного виробництва непотоковий метод здійснюється переважно у формі одинично-технологічного, коли окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не повторюються, проходять обробку згідно з наведеним вище порядком. У серійному виробництві цей метод набирає форми партіонно-технологічного або предметно-групового.
Партіонно-технологічний метод відрізняється від одинично-технологічного тим, що предмети праці проходять обробку партіями, які періодично повторюються. Партія предметів праці є важливим календарно-плановим нормативом організації партіонного виробництва і її величина істотно впливає на його ефективність, причому цей вплив не однозначний. З одного боку, збільшення величини партії забезпечує зменшення кількості переналагоджувань устаткування, унаслідок чого поліпшується його використання, зменшуються витрати на підготовчо-заключні роботи (переналагоджування, одержання і здача роботи, ознайомлення з технічною документацією і т. п.). Крім цього, спрощується оперативне планування і облік виробництва. З іншого боку, обробка предметів великими партіями збільшує обсяг незавершеного виробництва, потребує більших складських приміщень, а це призводить до додаткових витрат. Зменшення величини партії предметів справляє на ефективність виробництва протилежний вплив. Відтак важливо визначити величину оптимальної партії. Оптимальною є така партія предметів, коли загальні витрати на її виготовлення є мінімальними. Вона обчислюється у процесі оперативного управління виробництвом.
Одинично- і партіонно-технологічні методи виробництва організаційно є досить складними. Їхні недоліки трохи послаблюються застосуванням предметно-групового методу. Суть останнього полягає в тому, що вся сукупність предметів праці розподіляється на технологічно подібні групи. Обробка предметів кожної групи здійснюється за приблизно однаковою технологією і потребує однакового устаткування. Це дає змогу створювати для обробки предметів групи предметно спеціалізовані дільниці, підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва. Предметно-групові методи створюють передумови для переходу до потокового виробництва.
Устаткування в непотоковому виробництві є універсальним, а робітники – універсалами високої кваліфікації. Вищий рівень спеціалізації устаткування, як зазначалося, використовується за застосування предметно-групових методів, оскільки за певною предметно спеціалізованою дільницею закріплюється менша кількість предмето-операцій. Для непотокових методів характерне послідовне (рідкопослідовно-паралельне) поєднання операцій, що поряд зі складними маршрутами обробки збільшує тривалість виробничого циклу. Проте непотокове виробництво має свою сферу застосування, воно широко використовується у промислових дискретних процесах. За невеликих обсягів виготовлення окремих виробів непотоковий метод забезпечує ліпше використання устаткування, більш повне його завантаження в часі та за потужністю, оскільки обробку предметів можна розподіляти між верстатами групи з урахуванням їхніх параметрів.
2. Потокове виробництво – високоефективний метод організації виробничого процесу. За умов потоку виробничий процес здійснюється в максимальній відповідності до принципів його раціональної організації. Потокове виробництво має такі ознаки:
- за групою робочих місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеженої кількості найменувань конструктивно та технологічно подібних предметів;
- робочі місця розміщуються послідовно за ходом технологічного процесу;
- технологічний процес має високу поопераційну диференціацію, на кожному робочому місці виконується одна або кілька схожих операцій;
- предмети праці передаються з операції на операцію поштучно або невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує високий ступінь паралельності та безперервності процесу. Широко застосовується спеціальний міжопераційний транспорт (конвеєри), який виконує не тільки функції переміщення предметів, але й завдання ритму роботи.
Потокові методи застосовуються для виготовлення продукції у значних обсягах і протягом тривалого часу, тобто у масовому й великосерійному виробництві.
Запровадження потокового виробництва потребує певних умов:
- достатній за обсягом і тривалістю випуск продукції;
- висока стабільність і технологічність конструкції виробу;
- можливість раціонального розміщення робочих місць і чітка організація їхнього обслуговування;
- застосування прогресивної технології, механізація та автоматизація процесів.
Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія – технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виготовляє один або кілька подібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками.
За номенклатурою виробів потокові лінії поділяють на одно- і багатопредметні. Однопредметною називається лінія, на якій обробляється або складається виріб одного типорозміру протягом тривалого часу. Для переходу на виготовлення виробу іншого типорозміру потрібна перебудова лінії (перестановка устаткування, його заміна тощо). Застосовуються ці лінії в масовому виробництві. Багатопредметною є потокова лінія, на якій одночасно або послідовно виготовляється кілька типорозмірів виробів, схожих за конструкцією й технологією виробництва. Застосовується у серійному виробництві.
За ступенем безперервності процесу потокові лінії поділяються на безперервні та перервні. Безперервною є лінія, на якій предмети праці переміщуються по операціях безперервно, тобто без міжопераційного чекання (паралельне поєднання операцій). Перервною вважається лінія, що не може забезпечити безперервної обробки предметів через несинхронність операцій. Між операціями з різною продуктивністю предмети праці чекають своєї черги на обробку, утворюючи періодично оборотні запаси.
За способом підтримування ритму відрізняють лінії з регламентованим і вільним ритмом. На лінії з регламентованим ритмом предмети праці передаються з операції на операцію через точно фіксований час, тобто за заданим ритмом, який підтримується за допомогою спеціальних засобів (переважно конвеєра). Регламентований ритм застосовується на безперервних лініях. На лініях з вільним ритмом предмети з операції на операцію можуть передаватися з відхиленням від розрахункового ритму. Загальний ритм у цьому разі забезпечується стабільною продуктивністю робітника на першій операції лінії або ритмічною сигналізацією (звуковою, світловою).
Залежно від місця виконання операцій лінії поділяють на лінії з робочим конвеєром і конвеєром зі зняттям предметів для їхньої обробки. Робочий конвеєр, крім транспортування й підтримування ритму є безпосереднім місцем виконання операцій. Це передусім складальні конвеєри. Конвеєри зі зняттям предметів характерні для процесів, операції яких виконуються на технологічному устаткуванні.
За способом переміщення виокремлюють конвеєри з безперервним та пульсуючим рухом. Конвеєр з безперервним рухом має постійну швидкість і під час роботи не зупиняється. Конвеєр з пульсуючим рухом під час виконання операцій стоїть нерухомо. Він приводиться в дію періодично через проміжок часу, що дорівнює такту лінії. Такі конвеєри застосовуються тоді, коли за технологічними умовами виконання операції потребує нерухомого стану предмета праці.
На підставі аналізу продукції, її обсягу, стану технологічного процесу, можливостей його вдосконалення, маси та габаритів виробу вибирається певний різновид потокової лінії та обчислюються основні її параметри: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху.
Просторове розміщення потокових ліній може бути різним залежно від кількості робочих місць, типу транспортних засобів, площі цеху. Найпростішим і найпоширенішим є прямолінійне розміщення робочих місць за ходом технологічного процесу. Але це не завжди можливо, тому буває дворядне, кільцеве, зигзагоподібне розміщення. Суміжні потокові лінії треба розміщувати так, щоб було зручно транспортувати предмети праці між ними. За організації потокової обробки і складання виробів допоміжні лінії, що забезпечують складальний конвеєр, розміщують перпендикулярно до нього. Потокове виробництво внаслідок високої спеціалізації, механізації та чіткої організації виробничого процесу є високоефективним. Його ефективність проявляється у високій продуктивності праці, скороченні виробничого циклу і незавершеного виробництва, ліпшому використанні основних фондів. Усе це забезпечує зменшення витрат на виробництво. Водночас потокове виробництво має й помітні недоліки. Найбільшим недоліком потокового виробництва є примітивізація праці робітників, обмеження її виконанням елементарних механічних операцій, що є наслідком високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій лінії малозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, є непривабливими для людини жорсткий ритм роботи на потокових лініях, брак будь-яких творчих елементів у праці. Цей недолік потокового виробництва усувається його автоматизацією і створенням автоматичних потокових ліній, коли всі технологічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються в масовому виробництві. Істотним недоліком потокового виробництва в його традиційній вузькоспеціалізованій формі є суперечність між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності (консервативністю) і вимогою динамічності виробництва, постійного оновлення продукції відповідно до науково-технічного прогресу і потреб ринку. Вузька спеціалізація робочих місць, їхня жорстка прив’язка до ходу технологічного процесу створюють труднощі за переходу на випуск нової продукції. Виникає необхідність у заміні устаткування, його переміщенні, створенні нового оснащення, перекваліфікації робітників, що зв’язано з великими витратами часу й коштів. Ця негативна сторона потокового виробництва поступово нейтралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, застосуванням машин із числовим програмним керуванням (ЧПК), запровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.
Об’єднання верстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспортних засобів і складів під загальним керуванням ЕОМ дає можливість створювати гнучкі автоматизовані системи (ГАС) з дальшим залученням до них автоматизованого проектування продукції. Такі системи поєднують переваги потокового (висока продуктивність) і непотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах, і є особливо ефективними в серійному виробництві. Вони швидко і без істотних витрат часу й коштів переналагоджуються на випуск іншої продукції. Для цього потрібно змінити програму виробничого процесу. Гнучкі автоматизовані системи – це стратегічний напрямок розвитку техніки та організації виробництва.
