3.2.2. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: аргументи за і проти.

До числа найбільш гострих проблем, що виникли в процесі реформування кримінально-правового законодавства України, належить питання про поширення кримінальної відповідальності на суспільно небезпечні діяння юридичних осіб. Ця проблема не знайшла відображення в сучасному кримінальному законодавстві України, а у науковій літературі існують протилежні позиції.

Основні заперечення з приводу введення інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб, пов’язані з принципами і положеннями кримінально-правової доктрини про основні ознаки суб’єкта злочину і підстави його притягнення до відповідальності. Так, провідні вчені-криміналісти Н.Ф. Кузнєцова, М.І. Бажанов, Л.Д. Єрмакова, Т.В. Кондрашова, Л.К. Савюк та ін., акцентують увагу на тому, що встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб не відповідає фундаментальним принципам кримінального права і вимагає значних змін основних його інститутів. Кримінальній відповідальності підлягають лише винні особи, які умисно чи з необережності вчинили суспільно небезпечні діяння, які містять склад злочину. Тобто, суб’єкти злочину повинні бути здатними усвідомлювати свої дії та керувати ними, а цим наділені лише люди. Українське кримінальне право ніколи не знало кримінальної відповідальності юридичних осіб. Якщо ціллю введення даного інституту у кримінальне право є необхідність посилити відповідальність юридичних осіб (а її дійсно слід посилити), то цього можна досягти в межах галузей адміністративного, цивільного та господарського права. В країнах, де кримінальна відповідальність уже існує, правозастосовчі органи зіштовхуються з матеріальними та процесуальними труднощами в реалізації кримінального закону по відношенню до юридичних осіб.

Російський вчений О.О. Малиновський також відзначає. Що визнання юридичної особи суб’єктом злочину суперечить принципам особистої винної відповідальності, не узгоджується з цілями покарання і припинити її шкідливу діяльність іншими правовими, некримінально-правовими засобами.

Як відзначає російський вчений І. Сітковський [4], прихильники введення кримінальної відповідальності юридичних осіб (С.Г. Келіна, А.В. Наумов, Б.В. Волженкин, А.С. Никифоров, В.С. Устинов, С.І. Нікелін та ін.) пояснюють необхідність даного інституту такими причинами: 1) Кримінальний «імунітет» юридичних осіб, який існував в умовах державної монополії на господарську діяльність не відповідає нинішньому стану економічного життя країни, за якого саме юридичні особи є основними суб’єктами підприємницької діяльності і саме їх діяльність пов’язана з найбільш значними за руйнівними наслідками посяганнями на охоронювані, в тому числі й кримінальним правом, об’єкти. У даному контексті очевидним є те, що величезна шкода, яка завдається порушниками законодавства про охорону природи, економічними та іншими правопорушеннями (наприклад, ухиленням від сплати податків, продажем неякісних товарів, банківськими шахрайствами та ін.), значно перевищує за суспільною небезпекою діяльність конкретної фізичної особи, а штрафні санкції, які застосовують до організацій у межах цивільного та адміністративного законодавства абсолютно не адекватні розмірові завданої шкоди; 2) Ці автори, підкреслюючи зв’язок адміністративного та кримінального права, вказують, що адміністративне право давно містить норми, що передбачають відповідальність організацій за різні правопорушення (неякісну будову та ремонт доріг, потраву посівів та ін.). У ряді випадків межі між кримінально караними діяннями та відповідними адміністративними правопорушеннями є нечіткими, і за певних обставин та умов окремі адміністративні правопорушення можуть переростати у злочини, і навпаки. 3) Окремі елементи відповідальності колективних суб’єктів уже містяться в чинному кримінальному законодавстві (йдеться про відповідальність за вчинення злочину злочинною групою). Прихильники цієї ідеї розмірковують таким чином: якщо чинний КК встановив у статтях, що відповідальність за діяльність даної «організації» несуть її учасники, то фактично нелегальна організація за КК є суб’єктом вчинення злочину, але не є суб’єктом відповідальності. Якщо в принципі можливе визнання колективного об’єднання суб’єктом кримінальної відповідальності, то чому б не визнати в якості такого суб’єкта юридичну особу.

За які злочини, на думку дослідників, юридична особа може нести кримінальну відповідальність?

Російський науковець Н.А. Єгорова проаналізувала відповідальність юридичних осіб за корупційні злочини. Нею, зокрема, висловлена думка про те, що юридичні особи можуть нести кримінальну відповідальність за такі злочини, як заподіяння смерті або тяжкої шкоди здоров’ю через необережність, заподіяння майнової шкоди шляхом обману чи зловживання довірою, незаконне підприємництво і незаконна банківська діяльність, відмивання грошей, злочини, пов’язані з незаконною конкуренцією, зловживання при емісії цінних паперів, податкові злочини тощо. Е. Желваков довів доцільність кримінальної відповідальності юридичних осіб за екологічні злочини (щоправда, з використанням досвіду кримінального законодавства США, а не європейських держав).

Як вирішується питання про кримінальну відповідальність юридичних осіб в окремих зарубіжних країнах (короткий огляд)?

Кримінальну відповідальність юридичних осіб передбачають кримінальні кодекси багатьох держав Європи. У 1985 р. керівними принципами в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя в контексті розвитку та економічного порядку державам-членам ООН приписувалось «розглянути питання про передбачення кримінальної відповідальності не тільки для осіб, які діяли від імені якої-небудь установи, корпорації чи підприємства… а й для самої установи, корпорації чи підприємства». Ще 1890 р. у США було введено антитрестівське законодавство, а задовго до того, як у 1929 р. учасники Міжнародного конгресу з кримінального права висловились за введення кримінальної відповідальності для юридичних осіб, а в 1978 р. Європейський комітет з проблем злочинності РЄ рекомендував законодавцям визнати юридичних осіб суб’єктами екологічних злочинних діянь.

Як відзначає М.І. Хавронюк, кримінальна відповідальність передбачена у багатьох Європейських країнах [6, с.455]. Так, відповідно до ст. 20 КК Литви юридична особа несе відповідальність лише за ті злочинні діяння, за вчинення яких передбачена відповідальність юридичної особи у Спеціальній частині цього КК. Такими діяннями є, зокрема: необережне вбивство або заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю внаслідок порушення правил безпеки поводження, деякі злочини проти приватного життя особи, незаконне використання енергії і послуг зв’язку, привласнення чужого майна чи права на майно, необережне знищення чи пошкодження майна, злочини у сфері прав інтелектуальної власності, більшість злочинів і кримінальних проступків у сфері економічної діяльності та підприємництва, хабарництво, підкуп тощо.

Відповідно до ст. 14 КК Естонії юридична особа може нести відповідальність за діяння, вчинені її органом чи керівником в інтересах цієї юридичної особи.

Можливість кримінальної відповідальності юридичних осіб визнала і Польща, Сейм якої 27 червня 2002 р. прийняв спеціальний Закон «Про відповідальність колективних суб’єктів за дії, заборонені під загрозою покарання». У цьому законі під колективним суб’єктом розуміється, крім юридичної особи, також торговельна організація та їх союз, організація у стані ліквідації, іноземна організація тощо. Відповідальність юридичної особи є похідною від злочинного діяння відповідної фізичної особи (яка вчинила дію від імені першої або в її інтересах тощо). У Законі прямо перелічені злочини, вчинення яких згаданою фізичною особою тягне за собою кримінальну відповідальність колективного суб’єкта. Це, зокрема, злочини проти: господарської діяльності; порядку страхування; порядку здійснення банківської діяльності; права промислової власності; порядку діяльності торговельних союзів; порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій; порядку охорони інформації; достовірності документів; власності; природи; порядку конкуренції; порядку оподаткування.

КК Австрії кримінальну відповідальність юридичних осіб поки не встановлює.

Як відзначалось вище, надзвичайно детально особливості кримінальної відповідальності юридичних осіб визначені у КК Франції, де їм присвячено кілька десятків статей. Це злочини проти людства, невмисні посягання на життя, посягання на недоторканність людини, поставлення людини в небезпеку, незаконне поширення наркотиків, дискримінацію, звідництво, проведення експериментів на людях, посягання на приватне життя, неправдивий донос, «комп’ютерні» злочини і проступки, усі види розкрадань, зловживання довірою, посягання на основні інтереси нації, тероризм тощо.

Згідно з КК Бельгії (ст. 5) будь-яка юридична особа несе кримінальну відповідальність за правопорушення, пов’язані з до­сягненням її цілей або захистом її інтересів, а також за правопорушення, які були вчинені за рахунок її коштів. При цьому, якщо відповідальність юридичної особи породжена виключно діями конкретної фізичної особи, засуджена може бути тільки остання. До юридичних осіб цей КК відносить комерційні та деякі інші товариства, спілки, які не мають на меті отримання прибутку. Але не є суб’єктами кримінальної відповідальності: держава, регіони, провінції, місто Брюссель, комуни тощо.

До КК Голландії кримінальна відповідальність юридичних осіб у 1950 р. була введена за окремі фінансові й економічні злочини, і ли­ше у 1976 р. – як самостійний інститут Загальної частини.

У Загальній частині КК Данії є спеціальна глава 5 (§ 25-27), яка визначає умови кримінальної відповідальності юридичних осіб – акціонерних компаній, кооперативів, партнерств, асо­ціацій, фондів, майнових комплексів і навіть муніципалітетів та органів державної влади. Але щодо двох останніх зазначено таке: караними є тільки діяння, вчинені ними в процесі виконання функцій, порівняних з функціями, що здійснюються фізичними чи юридичними особами.