- •Тема 1.1. Соціально-економічні, політичні та кримінально-правові проблеми протидії сучасній злочинності. 16
- •Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології в кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених. 36
- •Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних вчених. 59
- •Тема 2.1. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України. 83
- •Тема 3.1. Компаративісти України про прогалини у загальній частині кк України, шляхи, засоби та перспективи їх розв’язання. 113
- •Введення в спецкурс
- •Тема 4.1. Загальнотеоретичні проблеми Особливої частини Кримінального кодексу України за дослідженнями українських учених. 163
- •Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів. 176
- •Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання злочинів у сфері економіки. 197
- •Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації. 230
- •II. Методика підсумкової оцінки формується таким чином:
- •III. Методичні рекомендації викладачу та студентам
- •Методичні вказівки студентам.
- •1.1.1. Зростання традиційних та поява нових злочинів в Україні – виклик перехідного періоду чи закономірні наслідки корисливо-накопичувальної моделі сучасних суспільних відносин.
- •1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації.
- •1.1.2. Нові, раніше не відомі в Україні склади злочинів та технологічний комплекс причин і умов їх виникнення.
- •1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література
- •Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології в кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених.
- •1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину.
- •1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину.
- •1.2.3. Проблеми розуміння сутності об’єкта злочину в контексті окремих післяреформених доктрин кримінального права.
- •Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних вчених.
- •1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів.
- •1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів.
- •1.3.2. Дослідження понять співучасть у злочині та причинний зв’язок, необхідна оборона, темпоральна дія проміжного закону в публікаціях українських та російських вчених.
- •1.3.3. Дослідження проблеми взаємообумовленості санкцій та категорій злочинів, інституту примирення винного і потерпілого, подвійної форми вини у роботах українських та російських вчених.
- •2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •2.1.2. Проблеми кримінального законодавства країн традиційно-формалізованої та прецедентної системи права в контексті проблем гармонізації з ним кримінального законодавства України.
- •2.1.3. Тенденції щодо формалізації кримінального права в країнах з традиційно прецедентною системою права.
- •2.1.4. Формування Загальноєвропейського міжнародного кримінального законодавства.
- •3.1.1. Інститути та окремі положення Загальної частини Кримінального законодавства країн континентальної Європи і снд, яких на думку українських компаративістів немає в Кримінальному Кодексі України.
- •3.1.2. Роз’вязання проблеми прогалин шляхом внесення доповнень в кк України.
- •3.1.3. Судовий прецедент як засіб розв’язання проблем прогалин та протиріч кримінального законодавства: аргументи за і проти.
- •3.2.1. Суб’єкт злочину за кримінальним законодавством різних країн.
- •3.2.2. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: аргументи за і проти.
- •3.2.3. Особливості покарання юридичних осіб за кримінальним законодавством окремих країн.
- •3.2.4. Методологічні, етимологічні та праксеологічні засади покарання чи накладення адміністративного стягнення юридичних осіб.
- •4.1.2. Чи став кримінальний закон більш гуманним з прийняттям нового кк України, в контексті принципу гуманізму.
- •4.1.3. Статус арбітражного керуючого в кк України: проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів.
- •4.2.1. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення виборчого права у контексті правових позицій Європейського суду з прав людини.
- •4.2.2. Проблеми врегулювання складу злочину про Екоцид: вітчизняне та зарубіжне законодавство.
- •4.2.3. Проблеми кримінальної відповідальності за насилля в сім’ї та торгівлю людьми.
- •4.2.4. Проблеми розмежування одержання хабара від проявів корупції та невиконання службовою особою своїх повноважень і обов’язків.
- •4.2.5. Проблеми кримінально-правової систематизації злочинів проти правосуддя.
- •Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання злочинів у сфері економіки.
- •4.3.1. Економічні злочини та злочини у сфері економіки в контексті пропозицій виділення в окремий розділ кк України злочинів у сфері підприємницької діяльності.
- •4.3.2. Чи можливе виділення злочинів в сфері підприємницької діяльності в окремий розділ кку ?
- •4.3.3. Проблеми визначення кількісних і вартісних ознак предмету посягання на злочин у сфері економіки.
- •4.3.4. Проблеми визначення матеріальної шкоди при здійсненні злочинів у сфері господарської діяльності.
- •Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації.
- •4.4.1. Податкове планування та незаконне зменшення податкових зобов’язань.
- •4.4.2. Проблеми кваліфікації податкових злочинів.
- •4.4.3. Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом та ухилення від сплати податків: співвідношення та проблеми кваліфікації.
- •4.4.4. Кримінальне законодавство снд про злочини у сфері митної справи.
4.3.2. Чи можливе виділення злочинів в сфері підприємницької діяльності в окремий розділ кку ?
Досліджуючи проблему виділення у КК розділу «Злочини у сфері підприємницької діяльності» А. Горелов відзначає, що до числа злочинів в сфері підприємницької діяльності вчені відносять різні види злочинів (в Україні їх ознаки визначені в статях розділу 7 ККУ). При цьому розуміючи складність цієї категорії злочинів визначає, що питання полягає не стільки в допустимості використання відповідного терміна “злочини в сфері підприємницької діяльності”, скільки у визначенні об’єкта відповідних посягань, що є необхідним у якості одного з важливих етапів кримінально-правової кваліфікації для відмежування даних діянь від інших злочинів у сфері господарської діяльності. Об’єкт злочинів в сфері підприємницької діяльності можна в самому загальному вигляді визначити як суспільні відносини в сфері підприємницької діяльності.
Підприємницькою діяльністю є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у встановленому законом порядку. Ціль прибутку, вигоди є ознакою більшості посягань, вчинених у сфері підприємницької діяльності, разом з тим дана мета не завжди розглядається законодавцем як кримінальна.
Злочинність в сфері підприємницької діяльності являє собою соціальне явище, суть якого складається в різноманітних суспільно небезпечних діяннях, що посягають на відносини, що виникають при здійсненні підприємницької діяльності, порядок якої визначений цивільним законодавством, у тому числі при реєстрації суб’єктів підприємництва (приватних підприємців і комерційних організацій), а також в процесі діяльності, спрямованої на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг суб’єктами підприємництва.
Галузі підприємництва по самому визначенню вже галузі економіки, злочинність у сфері підприємницької діяльності вже виходить за межі злочинності в сфері господарських відносин, а в число злочинів, що посягають на відносини в сфері підприємницької діяльності можуть входити в широкому розумінні – різні злочинні діяння, відповідальність за які передбачена не тільки статями розділу 7 ККУ. Разом з тим оскільки мова йде про необхідність виділення групи злочинів у сфері підприємницької діяльності для рішення завдань кримінально-правової оцінки, необхідно застосовувати цей термін лише у вузькому розумінні, придатному для використання в процесі кваліфікації злочинів. А це означає, що відносини в сфері підприємницької діяльності в таких злочинах виступають у якості основного, додаткового або факультативного об’єкта.
Визначаючи критерій для віднесення конкретних злочинних діянь до того або іншого підвиду економічних злочинів, ряд дослідників указує на сферу підприємництва лише як на основний об’єкт, при цьому визначають його не дуже чітко, не проводячи відмінностей від відносин у сфері економічної діяльності в цілому. Так проф. Б.М. Леонтєв, відносить до злочинів, що посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності, не тільки фіктивне підприємництво, але й реєстрацію незаконних угод із землею, а також придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, тобто й ті злочини, які сферу підприємництва зачіпають далеко не у всіх випадках.
Професор Б.В. Волженкін відносить створення перешкод для законної підприємницької діяльності до злочинів посадових осіб, що порушують установлені Конституцією й федеральними законами гарантії здійснення економічної, у тому числі підприємницької, діяльності, права й свободи її учасників, а незаконне підприємництво - до злочинів, що порушують загальні принципи встановленого порядку здійснення підприємницької й іншої економічної діяльності.
Автор [12] відзначає, що на його думку в принципі є підстави для виділення групи злочинів у сфері господарської діяльності, що посягають саме на відносини в сфері підприємництва. Керуючись даним вище визначенням підприємницької діяльності, до переліку злочинів у сфері підприємницької діяльності (підприємницьких злочинів) можна віднести діяння, що мають відношення до сфери підприємництва в якості основного й додаткового, а також факультативного об’єкта. Коли ця сфера страждає найбільшою мірою, вона повинна бути визнана основним об’єктом злочину. Там же, де вона зачіпається злочинним діянням не в першу чергу, а поряд з іншими охоронюваними кримінальним законом суспільними відносинами, - додатковим. Не виключено, що відносини в сфері підприємницької діяльності можуть порушувати не у всіх випадках вчинення суспільно-небезпечного посягання, передбаченого тією або іншою статтею розділу 7 ККУ. Вони, таким чином, будуть виступати як факультативний об’єкт. Такі діяння можна зарахувати в другу категорію. Оскільки ми не бачимо можливості виділити у КК України окремий розділ під запропонованою назвою, вважаємо за необхідне навести аргументацію на підтримку нашої позиції.
У підрозділі 4.3.1 ми розглянули технологічні аспекти кримінальних процесів у сфері економіки з метою визначення потенційних можливостей щодо виділення у КК України самостійного розділу під назвою «Злочини у сфері економіки», або розділу «Економічні злочини». В результаті дослідження співвідношення технологічних і матеріально-правових ознак структурно-утворюючих елементів ми дійшли висновку, що це різні поняття. Їх співвідношення можна визначити як: «ціле» і «частка». За етимологічними і матеріально-правовими ознаками, переш, родове – включає у свою сферу, крім економічних злочинів, багато інших злочинів, скажімо навіть вбивство яке не коректно назвати економічним злочином, хоча воно й може вчинятись з економічних мотивів (усунення конкурентів чи партнерів з метою заволодіння їх власністю – це замовник, і отримати гонорар – виконавець-кілер). Друге поняття – економічні злочини є складовою першого, бо вчиняється теж у сфері економіки, але на відміну від першого, друге вчиняється тільки в процесі або під виглядом економічної діяльності.
У розділі 4.3.1 ми також показали, що технологічна і матеріально-правова структура явищ і діянь, позначених в межах розглянутих нами понять, адекватно співвідносяться з поняттями «господарські злочини» та злочини у «сфері господарської діяльності», оскільки перші здійснюються в процесі, або під виглядом господарської діяльності, а в сферу других крім господарських включаються, навіть вбивство на замовлення і деякі інші злочини, які вчиняються з корисливих економічних чи господарських мотивів, але назвати їх ні економічними, ні господарськими не можна, бо вони вчиняються не в процесі, і навіть не під виглядом господарської діяльності.
У зв’язку з виникненням питання про доцільність виділення в КК розділу «Злочини у сфері підприємницької діяльності» [12] слід відзначити, що аналіз співвідношення наведених вище технологічних, етимологічних і матеріально-правових складових елементів понять «сфера діянь» (економічних чи господарських) і сама «діяльність» (економічна чи господарська)свідчить, що виділяти такий розділ КК неможна, і не лише тому, що поняття «сфера» включає діяння, які підприємницькими не можна назвати, а й тому, що Розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності» КК України містить злочини, що посягають на: фінансову систему країни (ст.ст. 199-200 та 207-209-1); регулятивно дозвільні відносини (ст.ст. 201-206 і 213-235); бюджетні відносини (ст.ст. 210-212).
Стаття 205 КК, яка нібито прямо називає термін підприємництво по суті регулює не сам процес підприємницької діяльності, а регулятивно-дозвільні відносини, пов’язані не з підприємницькою, а з забороненими видами діяльності як такої. Тобто, введення запропонованого розділу не дасть нічого й для «відмежування» таких (підприємницьких) діянь від «інших злочинів у сфері господарської діяльності» як етапу їх кваліфікації [12]. Поняття «підприємницькі злочини» або «злочини у сфері підприємницької діяльності» мають, насамперед, значення для кримінологічних досліджень з метою моніторингу підприємницьких відносин та встановлення нових видів суспільно-небезпечних діянь, які можуть бути криміналізовані як підприємницькі злочини.
