- •Тема 1.1. Соціально-економічні, політичні та кримінально-правові проблеми протидії сучасній злочинності. 16
- •Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології в кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених. 36
- •Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних вчених. 59
- •Тема 2.1. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України. 83
- •Тема 3.1. Компаративісти України про прогалини у загальній частині кк України, шляхи, засоби та перспективи їх розв’язання. 113
- •Введення в спецкурс
- •Тема 4.1. Загальнотеоретичні проблеми Особливої частини Кримінального кодексу України за дослідженнями українських учених. 163
- •Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів. 176
- •Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання злочинів у сфері економіки. 197
- •Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації. 230
- •II. Методика підсумкової оцінки формується таким чином:
- •III. Методичні рекомендації викладачу та студентам
- •Методичні вказівки студентам.
- •1.1.1. Зростання традиційних та поява нових злочинів в Україні – виклик перехідного періоду чи закономірні наслідки корисливо-накопичувальної моделі сучасних суспільних відносин.
- •1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації.
- •1.1.2. Нові, раніше не відомі в Україні склади злочинів та технологічний комплекс причин і умов їх виникнення.
- •1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації.
- •Питання для самоконтролю:
- •Рекомендована література
- •Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології в кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених.
- •1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину.
- •1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину.
- •1.2.3. Проблеми розуміння сутності об’єкта злочину в контексті окремих післяреформених доктрин кримінального права.
- •Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних вчених.
- •1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів.
- •1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів.
- •1.3.2. Дослідження понять співучасть у злочині та причинний зв’язок, необхідна оборона, темпоральна дія проміжного закону в публікаціях українських та російських вчених.
- •1.3.3. Дослідження проблеми взаємообумовленості санкцій та категорій злочинів, інституту примирення винного і потерпілого, подвійної форми вини у роботах українських та російських вчених.
- •2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •2.1.2. Проблеми кримінального законодавства країн традиційно-формалізованої та прецедентної системи права в контексті проблем гармонізації з ним кримінального законодавства України.
- •2.1.3. Тенденції щодо формалізації кримінального права в країнах з традиційно прецедентною системою права.
- •2.1.4. Формування Загальноєвропейського міжнародного кримінального законодавства.
- •3.1.1. Інститути та окремі положення Загальної частини Кримінального законодавства країн континентальної Європи і снд, яких на думку українських компаративістів немає в Кримінальному Кодексі України.
- •3.1.2. Роз’вязання проблеми прогалин шляхом внесення доповнень в кк України.
- •3.1.3. Судовий прецедент як засіб розв’язання проблем прогалин та протиріч кримінального законодавства: аргументи за і проти.
- •3.2.1. Суб’єкт злочину за кримінальним законодавством різних країн.
- •3.2.2. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: аргументи за і проти.
- •3.2.3. Особливості покарання юридичних осіб за кримінальним законодавством окремих країн.
- •3.2.4. Методологічні, етимологічні та праксеологічні засади покарання чи накладення адміністративного стягнення юридичних осіб.
- •4.1.2. Чи став кримінальний закон більш гуманним з прийняттям нового кк України, в контексті принципу гуманізму.
- •4.1.3. Статус арбітражного керуючого в кк України: проблеми та шляхи їх розв’язання.
- •Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів.
- •4.2.1. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення виборчого права у контексті правових позицій Європейського суду з прав людини.
- •4.2.2. Проблеми врегулювання складу злочину про Екоцид: вітчизняне та зарубіжне законодавство.
- •4.2.3. Проблеми кримінальної відповідальності за насилля в сім’ї та торгівлю людьми.
- •4.2.4. Проблеми розмежування одержання хабара від проявів корупції та невиконання службовою особою своїх повноважень і обов’язків.
- •4.2.5. Проблеми кримінально-правової систематизації злочинів проти правосуддя.
- •Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання злочинів у сфері економіки.
- •4.3.1. Економічні злочини та злочини у сфері економіки в контексті пропозицій виділення в окремий розділ кк України злочинів у сфері підприємницької діяльності.
- •4.3.2. Чи можливе виділення злочинів в сфері підприємницької діяльності в окремий розділ кку ?
- •4.3.3. Проблеми визначення кількісних і вартісних ознак предмету посягання на злочин у сфері економіки.
- •4.3.4. Проблеми визначення матеріальної шкоди при здійсненні злочинів у сфері господарської діяльності.
- •Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації.
- •4.4.1. Податкове планування та незаконне зменшення податкових зобов’язань.
- •4.4.2. Проблеми кваліфікації податкових злочинів.
- •4.4.3. Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом та ухилення від сплати податків: співвідношення та проблеми кваліфікації.
- •4.4.4. Кримінальне законодавство снд про злочини у сфері митної справи.
Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочину у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації.
4.4.1. Податкове планування та незаконне зменшення податкових зобов’язань.
4.4.2. Проблеми кваліфікації податкових злочинів.
4.4.3. Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом та ухилення від сплати податків: співвідношення та проблеми кваліфікації.
4.4.4. Кримінальне законодавство СНД про злочини у сфері митної справи.
4.4.1. Податкове планування та незаконне зменшення податкових зобов’язань.
Досліджуючи проблеми криміналізації незаконного зменшення податкових зобов’язань М. Мамаєв відзначає [1], що з метою зменшення законодавчо встановлених податкових зобов’язань використовуються різні способи, які можна поділити на три групи:
способи неподання в податкові органи документів податкової звітності при обов’язковості такого подання;
способи спотворення даних, внесених в документи податкової звітності;
3)найбільш поширені на даний час способи, пов’язані з використанням недобросовісних податкових схем. У спеціальній літературі вони називаються схемами податкової оптимізації або мінімізації.
Діяння передбачені вище, переслідують ціль уникнення сплати законодавчо встановлених податків відзначає автор. Спробуємо його аргументацію російського законодавства екстраполювати на українське. Таким чином зробимо апробацію ідей автора щодо української ситуації із зазначених проблем.
У спеціальній літературі проблемам кримінально-правової відповідальності за ухилення від сплати податків, вчинене способами, об’єднаними в третю групу, приділяється мало уваги вважає автор. На його думку, при вирішенні цього питання можна в багатьох випадках скористатися цивільним законодавством. В України це правило, закріплене у ч.3 ст. 13 ЦПК України за якою “Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах” , а також правилами ст. 234 – 235 ЦПК про фіктивні та удавані правочини.
У той же час не можна погодитися з думкою, що попереднє визнання угоди фіктивної або удаваної в цивільному судочинстві не є вимогою закону. Для фінансового й кримінального права закон передбачає інші процесуальні правила.
За змістом цивільного законодавства для визнання угоди нікчемної, так само як і оспорюваної, необхідний акт відповідного компетентного в даному випадку судового органу. Поки угода виконується й породжує ті правові наслідки, на які вона спрямована, і ніхто не виявив її нікчемності, за формою й змістом вона діє як угода. Але як тільки будуть установлені умови (підстави), що визнають її нікчемною, угода стає правопорушенням. Встановлення таких умов (підстав) є прерогативою суду.
У рамках діючого складу податкового злочину під способами ухилення, пов’язаними із внесенням завідомо неправдивих відомостей у податкову звітність, можуть розглядатися діяння, вчинені способами передбаченими третьою групою.
Як приклад, автор наводить зменшення податкових зобов’язань шляхом формальної заміни відносин (зокрема, купівля-продаж у певній частині оформляється наданням інформаційно-консультаційних послуг). У цьому випадку в наявності ознаки удаваної угоди згідно ст. 235 ЦПК України.
Все це дає змогу зробити висновок про необхідність криміналізації ухилення від сплати податків при використанні способів, що зазначені в третій групі, і виділення цих діянь в окремий склад податкового злочину відмічає автор.
В цьому контексті автор припускається помилки, бо третя група «ухилень» не включає спотворені дані, так зване податкове планування робиться за рахунок вибору бухгалтерської політики відповідних закону варіацій бухгалтерських проводок. Наприклад, відправка коштів підрядчику, проплата закупівель за кошти звітного періоду таким чином, що доход дорівнює витратам. Податкове планування категорія законна. У прикладі явне спотворення даних, тому він відноситься до другої групи. Тут не треба нічого криміналізувати, а просто кваліфікувати як ухилення від оподаткування шляхом службового підлогу. Підлог зроблено щоб завуалювати ціну предмету купівлі-продажу, її оцінити легше ніж довільно-договірну ціну юридичних чи інших консультаційних послуг. Але хід думки автора, основні її аспекти доцільно навести до кінця. Тому надамо слово автору.
Факт ненадходження податкових платежів у бюджет, встановлений відповідним актом податкового органу, а при застосуванні податкового законодавства - судовим рішенням, будучи ознакою об’єктивної сторони податкового правопорушення поряд із самим діянням, повинен бути критерієм в оцінці його суб’єктивної сторони. Саме діяння буде виражатися:
у висновку фіктивності й удаваності угоди з метою ухилення від сплати податків;
в заниженні ціни угоди й переміщенні оподатковуваної бази в сторону підприємств які зареєстровані в офшорних зонах, чи зменшуючих свої зобов’язання іншими способами, і, навпаки, у завищенні при імпортних операціях з метою ухилення від оподатковування. У цьому випадку мова йде про трансферні (внутрікорпоративні) ціни;
у вчинені дій, спрямованих на обман податкових органів щодо статусу платника податків і прав на податкові пільги й інші преференції.
Отже, пропонуємо доповнити ККУ нормою що передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків зазначеними способами. У цьому випадку в наявності більш “кваліфікований” обман, чим при ухиленні способами другої групи, тобто пов’язаними із включенням у податкову звітність завідомо неправдивих відомостей, оскільки має місце декілька взаємопов’язаних, послідовно вчинених актів (угод).
Термін “податкове шахрайство” найбільше повно відображає зміст подібних діянь.
Кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за згадані діяння, може бути представлена такою диспозицією і назвою. Податкове шахрайство: 1. Податкове шахрайство, тобто поєднане з обманом оформлення підприємницької діяльності, що спотворює дійсний зміст чи існування умов здійснюваних фінансово-господарських операцій з метою ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вчинене керівниками організації, або іншою особою, яка виконує управлінські функції в цій організації чи приватним підприємцем, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах”. На нашу думку у вищенаведеному прикладі потрібно просто встановити різницю між ціною купленого реального товару та удаваною ціною консультаційних послуг. Якщо різниця складає укриття кримінально-караної суми, то це діяння слід кваліфікувати ст. 212 ККУ. Норма «податкове шахрайство» для подібних прикладів не потрібна.