- •1/ Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Основні наукові концепції походження і сутності культури
- •4/ Характерні риси свідомості первісної людини
- •5/ Особливості первісного мистецтва
- •6/ Нагромадження раціональних знань у первісну епоху (від неандертальця до homo sapiens)
- •2.1.1.1 Повсякденне, стихійно-емпіричне знання
- •7/ Ранні форми релігії
- •12/ Держави Стародавньої Месопотамії[ред. • ред. Код]
- •Будівництво й архітектура[ред. • ред. Код]
- •Писемність і література[ред. • ред. Код]
- •Наукові знання[ред. • ред. Код]
- •Математика[ред. • ред. Код]
- •Медицина[ред. • ред. Код]
- •Закони Хаммурапі[ред. • ред. Код]
- •Матеріальна культура[ред. • ред. Код]
- •Писемність[ред. • ред. Код]
- •Література[ред. • ред. Код]
- •Архітектура[ред. • ред. Код]
- •Закон України "Про загальну середню освіту"
- •Мінойська цивілізація
- •Ахейська (мікенська) цивілізація
- •Проаналізуйте особливості полісного устрою Стародавньої Греції.
- •1. Виникнення поліса, його державний устрій
- •Особливості давньогрецької трагедії
- •1. Походження етрусків. Їхня мова.
- •Походження та державний устрій.
- •2. Культура етрусків. Вільний час.
- •Музика, спів і танці.
- •Гладіаторські ігри.
- •Мистецтво.
- •1. Культура середньовіччя: характеристика епохи
- •1.1 Раннє Середньовіччя (V-IX ст.)
- •1.2 Високе (класичне) Середньовіччя (X-XIII ст.)
- •1.3 Пізніше Середньовіччя (XIV-XV ст.)
- •Початкова освіта в середні віки - середньовічна Візантія
- •Середньовічний схід - Індія
- •Середньовічна Західна Європа
- •Середньовічні університети, концепція університету
- •Виникнення університетів
- •Навчальний процес у середньовічному університеті
- •Висновок
- •Проаналізуйте основні напрямки у середньовічній релігійно-філософській думці Основні положення середньовічної філософії
- •4.1. Теоцентризм
- •4.2. Креаціонізм
- •4.3. Провіденціалізм
- •Етапи становлення середньовічної філософії
- •5.1. Патристика (II-VI століття н.Е.)
- •5.2. Схоластика
- •6. Ідеї середньовічної філософії
- •7. Суперечка між номіналістами і реалістами
- •Середньовічні жанри[ред. • ред. Код]
- •Образ лицаря в культурі
- •Проаналізуйте основні вектори наукового пошуку в Середні віки
- •60. Висвітліть особливості ренесансного типу мислення.
- •Висвітліть особливості культури Відродження в Німеччині
- •1. Становлення гуманізму в Німеччині
- •2. Мистецтво Німеччини XVI століття
- •3. Література Німеччини 16 століття
- •4. Музика Німеччини 16 століття
- •Висновок
- •Естетика[ред. • ред. Код]
- •Жанрове різноманіття[ред. • ред. Код]
- •Оновлення музичної мови[ред. • ред. Код]
- •Композиторські школи та представники[ред. • ред. Код]
- •Визначте вклад просвітителів у соціокультурний поступ Європи Нового часу.
- •Висновки
- •Історичний нарис[ред. • ред. Код]
- •Джерела[ред. • ред. Код]
- •Культура Русі[ред. • ред. Код]
- •XIII–XV століття[ред. • ред. Код]
- •Миколаївський собор в Ніжині
- •1.2 Сучасний стан української культури
- •2. Проблеми та перспективи розвитку сучасної української культури
- •2.1 Основні тенденції розвитку сучасної української культури
- •2.2 Проблеми та перспективи розвитку сучасної української культури
- •XX століття у розвитку світової культури займає особливе місце. Саме в цьому столітті завершується процес її формування.
- •Українська культура хх століття
- •Поняття авангардизму. Авангардистські течії у світовій літературі
1. Походження етрусків. Їхня мова.
Етруски не зіграли важливої роли в становленні римської держави раннього царського періоду, і їхній вплив виявився значним лише після приходу етруських царів і в епоху ранньої республіки. У цілому ж етруський антураж виник у більше пізніше час.
В Етрурії ( Тоскані ) до приходу етрусків в X-VIII ст. до Р. Х. існувала місцева археологічна культура Вилланови (за назвою села біля Болоньї). Її поява й зникнення до цих пор незрозумілі. Для культури Вилланови були характерні більші укріплені поселення, що були й ремісничими центрами, а також великі могильники, так звані «поля поховань», на яких виривалися могили у вигляді колодязів: на їхнє дно ставилася урна з порохом кремированного покійного. [1]
Етруски з'явилися тут в VIII-VII ст. до Р. Х. З Етрурії, що стала ядром їхнього розселення, вони просунулися в Кампанію й Паданський регіон. По з версії, етруски прибутку зі Сходу, на що вказувало їхню віддалену подібність із хетами . По іншій -- прийшли з півночі й належали нордическої расі, а в їхньому етногенезі зіграло роль місцеве населення. У кожному разі етруски являли собою складний і неоднорідний етнічний субстрат.
Етруська мова, будучи залишком зниклої до індоєвропейськї мови, формувався з різних компонентів під впливом західно-грецької мови. Перші написи етрусків до цих пор не розшифровані, хоча й складені на грецькому алфавіті, що читається, що прийшов до римлян опосередкованим шляхом завдяки етрускам - перші римські написи ставляться до початку VII В.
Матеріальна культура етрусків відома завдяки археологічним розкопкам міст і купольних гробниць. Етруски планували міста, проводили великі роботи на основі суспільної праці, осушуючи болота, будуючи дренажні спорудження, клоаки, канали й т.д. Високий рівень будівельної техніки, можливо, був запозичений зі Сходу, з Малої Азії. [1]
Релігія, релігійні ліги та подання в загробному світі.
Релігійні культи етрусків відтворяться завдяки похоронному ритуалу. Етруська релігія була початковою стадією політеїзму (багатобожжя), у з існувала божественна ієрархія. Деякі боги були пізніше ототожнені із грецькими, але сфера їхніх дій не цілком зрозуміла. Головне релігійне навчання, що дісталося римлянам у спадщину от етрусків, було гадання по нутрощам тварин і по блискавках. Цим займалася колегія жерців - гаруспиків. Вони думали по печінці жертовних тварин. Археологами знайдена бронзова модель печінки вівці -- свого роду шпаргалка, розділена на сорок секторів, що відповідають певному божеству, воля якого вгадувалася за ознаками, що залежала от кольору, форми, розмірів часто міняв форму пірамідального відростка печінки й жовчі. Жарких надавала великий простір для виборів того або іншого варіанта. Рідше гаруспики вивчали серце або легені. Гадання по блискавках будувалося подібним образом: небозвід ділився на шістнадцять частин, східна приносила благо, а західна -- зло. Відігравало роль те, звідки вдарила блискавка, коли і який бог її послав. Місце, куди попадала блискавка, спеціально огороджувалося, на ньому робився пам'ятний напис, і іноді творився храм. Пізніше гаруспики стануть органічною частиною офіційної римської релігії й удержаться в з довгий час. Навіть в IV в.н.е. імператор Костянтин видасть указ про їхню заборону, але віра в гадання ще збережеться, оскільки аналогічні заборони християнських імператорів випливали впритул до VII в.н.е. [1]
В етрусків виникло специфічне подання в загробному житті, що наклало відбиток і на їхню релігію. В VI-V вв. до Р. Х. образи загробного миру були досить світлими. На стінах похоронних камер зображувалися танці, танці, у веселощі бенкетуючі люди. Але пізніше, з IV в., після скорення етрусків греками й римлянами, релігія придбала похмурий і песимістичний характер. На могильних зображеннях з'явилися чудовиська-напів-звірі із синіми тілами, гачкуватими носами й крильми, як у нетопирів, зі спотвореними особами, що зустрічали людини в інший світі. Така еволюція була зв'язана й із заходом етруської цивілізації.
От етрусків римляни перейняли обряд кремації покійних, що ґрунтувався на звільненні душі от тіла, після загибелі якого душа звільнялася, і що поширилися надалі гладіаторські ігри, що грали споконвічно роль ритуальних людських жертвоприносин як частина похоронного обряду.
Період могутності етрусків ( VI В.) збігся з этруською династією в Римі. Етруски, як і фіни, були митецькими мореплавцями, промишляли піратством. В античній традиції їх часто називали тирренами по найменуванню Тірренського моря, де вони панували.
В Етрурії існувало три федерації, ліги , по дванадцяти міст, засновані на релігійних початках. На загальносоюзних зборах приносилися жертви богам, проводилися священні ігри. Верховний жрець зосереджував у своїх руках і світській владі, будучи царем. Федерації були роз'єднані й не являли собою централізована держава, тому швидко потерпіли поразка от римлян.
Етруски мали потребу в нових землях і спробували розширити свої території, але при освоєнні східного узбережжя Корсики й Сардинії натрапили на опір римлян і грецьких колоністів. До початку V ст.. їхній могутності прийшов кінець, коли біля Кум в 474 р. етруски зазнали остаточної поразки від італійських греків.
У Новий час більшу популярність одержала любовна історія Енея: прибувши в Карфаген, геть зустрів царицю Дидону , що, полюбив героя й будучи не в силах з ним розстатися, покінчила із собою, оскільки Еней, виконуючи волю богів, мав намір плисти в Італію.
До початку XX В. багато дослідників розглядали царський період як міфічний і реально не існуючий. Це напрямок, гіпер критицизму , зараз багато в чому переборено, хоча в царському періоді дійсно мало відомостей і ставляться вони до пізнього часу. [4]
