- •1/ Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Основні наукові концепції походження і сутності культури
- •4/ Характерні риси свідомості первісної людини
- •5/ Особливості первісного мистецтва
- •6/ Нагромадження раціональних знань у первісну епоху (від неандертальця до homo sapiens)
- •2.1.1.1 Повсякденне, стихійно-емпіричне знання
- •7/ Ранні форми релігії
- •12/ Держави Стародавньої Месопотамії[ред. • ред. Код]
- •Будівництво й архітектура[ред. • ред. Код]
- •Писемність і література[ред. • ред. Код]
- •Наукові знання[ред. • ред. Код]
- •Математика[ред. • ред. Код]
- •Медицина[ред. • ред. Код]
- •Закони Хаммурапі[ред. • ред. Код]
- •Матеріальна культура[ред. • ред. Код]
- •Писемність[ред. • ред. Код]
- •Література[ред. • ред. Код]
- •Архітектура[ред. • ред. Код]
- •Закон України "Про загальну середню освіту"
- •Мінойська цивілізація
- •Ахейська (мікенська) цивілізація
- •Проаналізуйте особливості полісного устрою Стародавньої Греції.
- •1. Виникнення поліса, його державний устрій
- •Особливості давньогрецької трагедії
- •1. Походження етрусків. Їхня мова.
- •Походження та державний устрій.
- •2. Культура етрусків. Вільний час.
- •Музика, спів і танці.
- •Гладіаторські ігри.
- •Мистецтво.
- •1. Культура середньовіччя: характеристика епохи
- •1.1 Раннє Середньовіччя (V-IX ст.)
- •1.2 Високе (класичне) Середньовіччя (X-XIII ст.)
- •1.3 Пізніше Середньовіччя (XIV-XV ст.)
- •Початкова освіта в середні віки - середньовічна Візантія
- •Середньовічний схід - Індія
- •Середньовічна Західна Європа
- •Середньовічні університети, концепція університету
- •Виникнення університетів
- •Навчальний процес у середньовічному університеті
- •Висновок
- •Проаналізуйте основні напрямки у середньовічній релігійно-філософській думці Основні положення середньовічної філософії
- •4.1. Теоцентризм
- •4.2. Креаціонізм
- •4.3. Провіденціалізм
- •Етапи становлення середньовічної філософії
- •5.1. Патристика (II-VI століття н.Е.)
- •5.2. Схоластика
- •6. Ідеї середньовічної філософії
- •7. Суперечка між номіналістами і реалістами
- •Середньовічні жанри[ред. • ред. Код]
- •Образ лицаря в культурі
- •Проаналізуйте основні вектори наукового пошуку в Середні віки
- •60. Висвітліть особливості ренесансного типу мислення.
- •Висвітліть особливості культури Відродження в Німеччині
- •1. Становлення гуманізму в Німеччині
- •2. Мистецтво Німеччини XVI століття
- •3. Література Німеччини 16 століття
- •4. Музика Німеччини 16 століття
- •Висновок
- •Естетика[ред. • ред. Код]
- •Жанрове різноманіття[ред. • ред. Код]
- •Оновлення музичної мови[ред. • ред. Код]
- •Композиторські школи та представники[ред. • ред. Код]
- •Визначте вклад просвітителів у соціокультурний поступ Європи Нового часу.
- •Висновки
- •Історичний нарис[ред. • ред. Код]
- •Джерела[ред. • ред. Код]
- •Культура Русі[ред. • ред. Код]
- •XIII–XV століття[ред. • ред. Код]
- •Миколаївський собор в Ніжині
- •1.2 Сучасний стан української культури
- •2. Проблеми та перспективи розвитку сучасної української культури
- •2.1 Основні тенденції розвитку сучасної української культури
- •2.2 Проблеми та перспективи розвитку сучасної української культури
- •XX століття у розвитку світової культури займає особливе місце. Саме в цьому столітті завершується процес її формування.
- •Українська культура хх століття
- •Поняття авангардизму. Авангардистські течії у світовій літературі
Виникнення університетів
У загальній масі середньовічних університетів виділяються так звані "материнські". Це - університети Болоньї, Парижа, Оксфорда і Саламанки. На думку деяких дослідників, це були свого роду факелоносці і інші університети лише наслідували їм. Особливо наслідували Паризькому університету, який навіть прозвали в середні століття "Сінаєм вченості". [7] Таким чином, вираз "материнські університети" має два значення: це були перші за часом університети, на нові навчальні заклади після проголошення їх університетами автоматично переходили завойовані материнськими права і привілеї. На думку окремих дослідників "найранішим університетом середньовічної Європи" був Салернский. Він розвивався на основі найдавнішої Салернской медичної школи, перша згадка про яку належить до 197 р. до н.е. У період існування римської імперії невелике містечко Салерно в глибині Пестанского затоки в Кампанії був своєрідні курортом. У 9в. Він був столицею лангобардського королівства, а з 11 століття став резиденцією норманського герцога Робера Гюіскара. Існувала тут "Гиппократова громада" (civitas Hippocratica) зберігала і розвивала найкраще з античного медичного спадщини. Першим європейським університетом традиційно вважається Болонський університет, який виник на основі Болонської юридичної школи. Роком її заснування називають 1088. Засновником вважається знаменитий правознавець того часу Ірнерій, вперше став у широкої аудиторії читати римське право. Це мало принципове значення для тодішньої Європи, де широко поширювався новий тип міста - феодальний. Торгівля і ремесла потребували правовому обгрунтуванні свого існування. Саме римське право є універсальним і вже в цьому сенсі підходило для интегрирующейся християнської Європи. ЛекціїІрнерій виявилися дуже популярні і до нього стали стікатися учні з усіх кінців Європи. Але справжній зростання значення Болонської школи починається з середини 12 століття. У 1158 році німецький імператор Фрідріх I Барбаросса захопив один їх самих багатих міст Ломбардії м. Мілан і скликав на Ронкальском полі (на р. По, між П'яченці і Пармою) сейм з метою нав'язати північноіталійських містах новий порядок управління. У подяку за допомогу з боку болонських професорів у цьому ж році він видав закон, за яким: брав під своє заступництво тих, хто "подорожує заради наукових занять, особливо викладачів божественного і священного права"; болонські школярі звільнялися від кругової поруки у сплаті податків і від підпорядкування міським судам Болоньї. [2] Ці привілеї посилили приплив слухачів. За свідченнями сучасників до початку 13 століття в Болоньї навчалося до 10 тисяч осіб з усієї Європи. У знаменитого болонського професора Ацо ніби було так багато слухачів, що доводилося читати лекції на площі. Тут були представлені майже всі мови Європи. Школа стала називатися генеральної. Саме в Болоньї вперше стали з'являтися так звані нації (земляцтва). Інший тип об'єднання представлений Паризьким університетом. Тут об'єднання почали не школярі, а викладачі. Але це були не прості викладачі, а студентистарших факультетів, які встигли закінчити підготовчий факультет. Вони були одночасно магістрами семи вільних мистецтв і студентами. Природно, що вони почали протиставляти себе іншим викладачам, школярам - подготовішкі і городянам, вимагатиме визначення свого статусу. Новий університет розвивався бурхливо, Об'єднання з іншими факультетами відбувалося поступово. Могутність університету виросло в запеклій боротьбі з духовними і світськими властями. Заснування університету датують 1200 роком, коли вийшли указ французького короля і булла папи Інокентія III, які визволяли університет від підпорядкування світської влади. У 13 столітті виникає і Оксфордський університет. Як і Паризький університет, він виникає після маси конфліктів з міськими та церковною владою. Після однієї з таких сутичок в 1209 році студенти на знак протесту пішли до Кембріджа і там виник новий університет. Ці два університети настільки тісно пов'язані один з одним, що часто об'єднуються під загальною назвою "Оксбрідж". Тут у меншій мірі були представлені богословські проблеми, зате набагато більша увага приділялася природничих наук. Особливістю Оксбриджа є і наявність так званих коледжів (від слова "колегія"), де студенти не тільки навчалися, а й жили. Освіта в гуртожитках призвело до появи такого феномена децентралізованого університету. [1] Гордістю Іспанії є університет у Саламанці (1227г). Про заснування його остаточно було заявлено в грамоті короля Альфонса X в 1243 році. Багато університетів з'явилося в 14-15 ст.: 1347г. - Празький. 1364г. - Краківський. 1365г. - Віденський. 1386г. - Гейдельберзький. 1409г. - Лейпцизький. До 1500 року в Європі існувало вже 80 університетів, чисельність яких була сама різна. У паризькому університеті в середині 14 століття навчалося близько трьох тисяч чоловік, в празькому до кінця 14 століття - 4 тисячі, у краківському - 904 людини. [1]
