1.2 Високе (класичне) Середньовіччя (X-XIII ст.)

Епоха зрілого Середньовіччя починається з часу "культурного безмовності", що тривав майже до кінця X ст. Нескінченні війни, міжусобиці, політичний занепад держави призвели до розділу імперії Карла Великого (843 р.) і поклали початок трьом державам: Франції, Італії та Німеччини. p align="justify"> У період класичного, або високого Середньовіччя, Європа почала долати труднощі і відроджуватися. У XI в. поліпшення економічної ситуації, зростання населення, зменшення військових дій призвели до прискорення процесу відділення ремесла від землеробства, наслідком чого було зростання як нових міст, так і їх розмірів. У XII-XIII ст. багато міст звільняються з-під влади духовних чи світських феодалів.

З X століття укрупнилисядержавні структури, що дозволило зб...ирати більш численні армії і до деякої міри припинити набіги та грабежі. Місіонери християнство в країни Скандинавії, Польщі, Богемії, Угорщини, так що і ці держави увійшли в орбіту західної культури. Наступила відносна стабільність забезпечила можливість швидкого підйому міст і економіки. Життя стало змінюватися на краще, у містах розцвітала своя культура і духовне життя. Велику роль у цьому грала та ж церква, яка теж розвивалася, удосконалювала своє вчення і організацію. p align="justify"> Європейське середньовічне суспільство було дуже релігійно і влада духовенства над умами була надзвичайно велика. Вчення церкви було вихідним моментом якого мислення, всі науки - юриспруденція, природознавство, філософія, логіка - все наводилося у відповідність з християнством. Духовенство було єдино освіченим класом, і саме церква період визначала політику в галузі освіти. Вся культурне життя європейського суспільства цього періоду в значній мірі визначалася християнством. p align="justify"> Важливий пласт формування народної культури в часи класичного Середньовіччя - проповіді . Основна маса суспільства залишалася неписьменною. Для того, щоб думки соціальної та духовної еліти стали пануючими думками всіх парафіян, їх потрібно було "перекласти" на доступний для розуміння всіх людей мову. Цим займалися проповідники. Парафіяльні священики, ченці, місіонери повинні були розтлумачувати народу основні положення, вселяти принципи християнського поведінки і викорінювати неправильний спосіб думок. Проповідь передбачала в якості свого слухача будь-якої людини - грамотного і неграмотного, знатного і простолюдина, городянина і селянина, багатого і бідного.

Найбільш відомі проповідники будували свої проповіді таким чином, щоб протягом тривалого часу утримати увагу публіки і донести до неї ідеї церковного вчення у вигляді простих прикладів. Деякі користувалися для цього так званими "прикладами" - короткими розповідями, написаними у вигляді притчею на життєві теми. Ці "приклади" - одна з ранніх літературних жанрів і становлять особливий інтерес для більш повного розуміння світогляду пересічних віруючих. "Приклад" був одним з найбільш дієвих засобів дидактичного впливу на парафіян. У цих "випадки з життя" видно початковий світ середньовічної людини, з його уявленнями про святих і нечисту силу як про реальні повсякденному житті людини. Однак найбільш відомі проповідники такі, як Бертольд Регенбургському (XIII ст.), У своїх проповідях не користувалися "Прикладами", ладу їх переважно на біблійних текстах. Цей проповідник будував свої проповіді у вигляді діалогів, адресував заклики і висловлювання певної частини слухачів або професійних категорій. Широко спосіб перерахувати, загадки та інші прийоми, які робили його проповіді маленькими виставами. Служителі церкви, як правило, не вносили в свої проповіді небудь оригінальних ідей і висловлювань, від них цього не очікувалося і параф...іяни були б нездатні оцінити це. Задоволення публіка отримувала саме від слухання речей звичних і відомих. p align="justify"> У XII-XIII ст. церква, досягнувши піку могутності в боротьбі з державою, поступово стала втрачати свої позиції в боротьбі з королівською владою. До XIII в. починає руйнуватися натуральне господарство в результаті розвитку товарно-грошових відносин, послаблюється особиста залежність селян.