Математика[ред. • ред. Код]

Особливим для свого часу були і математичні знання: чотири арифметичних дії, зведення в квадрат і знаходження квадратного кореня, обчислення площі геометричних фігур. Сучасний розподіл кола на 360 градусів і години на 60 хвилин сходить до шістичної асіро-вавілонської системи рахунку.

Медицина[ред. • ред. Код]

Мистецтво вавілонських лікарів славилося на Сході. Їх часто запрошували в інші країни. У Вавілоні було дві медичні школи, які утримувалися державним коштом. Збереглося безліч науково-медичних табличок, складених за одним зразком. Починаються вони словами: «Якщо людина хвора…», далі йде перелік симптомів хвороби, а потім рекомендації щодо лікування. Завершують запис слова: «Він видужає». Цікавий звичай описує Геродот. Коли лікарі не знали, як допомогти хворому, його виносили на ринкову площу і кожний перехожий був зобов'язаний дати раду.

В цілому можна сказати, що розумова праця вже відокремилася від фізичної, але наука носила характер таємного знання.

Закони Хаммурапі[ред. • ред. Код]

Певним підсумком розвитку політичної думки давніх стало оформлення письмових законів у Шумері, Аккаді, інших державах Месопотамії. Як цар-законодавець увійшов у світову історію Хаммурапі, який підпорядкував владі Вавілону все Дворіччя (XVIII ст. до н. е.). У Парижі, в Луврі зберігається «Стела Хаммурапі». У її верхній частині — зображення самого царя, який одержує від бога символи влади, а в нижній — вибиті клинописом закони. Велике місце серед них займає боргове право — позики, відсотки на борги, застава. Грошовою одиницею тоді був талант (слово, яке, змінивши значення, увійшло до сучасних мов). Регулюються сімейні стосунки: взяття шлюбу,покарання за невірність, майнові права чоловіків, успадкування, розлучення. Обумовлено, що раб — повна власність хазяїна. Судили жерці, вони могли викликатисвідків, які приносили клятву. Покарання передбачалися суворі, існував смертний вирок (відсікання голови, закопування живцем у землю, саджання на кіл). Лікар за невдале лікування карався таким чином: «Якщо лікар, роблячи кому-небудь надріз бронзовим ножем, заподіє смерть цій людині або, знімаючи катаракту бронзовим ножем, пошкодить око цієї людини, то йому повинні відсікти руку». Військо було регулярним, за службу отримували гроші і наділ землі. Вищу владу за всіма законами втілював цар.

Збільшення території держави призводило до ускладнення структури управління. В Асірії, знову ж уперше, виник чіткий розподіл на місцеві адміністративні одиниці — сатрапії. Потім його запозичила Персія.

Наведена характеристика не вичерпує перелік досягнень у галузі науки і мистецтва, які вперше з'явилися у народів Межиріччя, але вона дає уявлення про той високий рівень, якого досягла тут культура.

13/ Проаналізуйте специфіку культури стародавніх хетів

ультура хеттів: проблеми взаємозв’язків

Хетти створили третю велику державу Стародавнього Сходу, що суперничала з Єгиптом і Вавілонією. Вони залишили нам величні барельєфи, вирізьблені на скелях, руїни міст, клинописні та ієрогліфічні письмена.

У XIX ст. До Р.Х. в Малій Азії виникає перша держава хеттів /хаттів/. Яка консолідується при царі Телепіні /біля 1535 р. До Р. Х. /. Хетти зміцнюють своє панування в Сирії, проникають в Палестину, підкорюють Міцтаннійську державу і відкидають ассірійців.Проте могутня воєнна хвиля “морських народів” підриває силу Хеттської держави XII ст. До Р.Х. Хеттське царство розпадається на дрібні князівства, починається занепад Хеттської культури. Проте, хеттська культура продовжувала існувати в Малій Азії, на Анатолійському півострові. У VII ст. До Р.Х. останнє хеттське князівство Кархемиш було зруйновано царем Ассірії Саргоном II. Про хеттів зовсім забули в наступні столітті, як і про їх переможців – ассірійців. Тільки в нашому столітті сходознавці отримали реальне уявлення про хеттське мистецтво і досягли справжніх успіхів в складній справі розшифровки хеттських написів.

Довго спроби прочитати написи хеттів не приводили до успіху. Нарешті великому чеському вченому Беджиху Грозному \1879-1952\ вдалося знайти “мову-ключ” до таємничої хеттської мови. Нею виявилася українська мова і інші слов’янські мови.

По-хеттські “небо” звучить як “небіс”, “вода” – як “ватар”, “їсти” – як “ецца”, “довгий” – як “дулуга”, “новий” – як “нова”, “кістка” – як “хаста”. А як співпадає хеттський чисельник “три” з українським “три”, або “сіпта” з українським “сім”. Б.Грозний встановив читання хеттських клиноподібних написів. Після його праць розшифровка хеттських текстів впевнено пішла вперед. Але крім клинопису хетти користувалися і власним ієрогліфічним письмом, яке, однак, не було схоже на єгипетське. Розшифровка ієрогліфів продовжувалася декілька десятиріч. Адже і Шампольон, і дешифровщики аккадського клинопису мали білінгву – тексти написані на двох мовах. При розшифровці хеттських ієрогліфів Малої Азії мовознавці такої білінгви не мали. Проте Б.Грозному нарешті вдалося розкрити і цю загадку.

Спираючись на ці дані, можна висловити судження, що Хеттська держава була заснована народом, що належав до Слов’янської мовної групи, який у ІІ тис. до Р.Х. з півдня Європи переселився до Малої Азії на Анатолійський півострів. Цілком ймовірно, що засновниками Хеттської держави були індоєвропейці, арійці.

Таким чином, проблеми вивчення хеттської культури становлять великий науковий інтерес. Дешифровка хеттської писемності дозволила вивчати історію і культуру хеттів на основі документальних джерел. Про високий рівень культури, розвиток законодавства, міжнародні відносини, релігійні уявлення, накопичення наукових знань свідчить знайдений багатий державний архів, що налічував до 20000 клинописних документів.

Про релігію хеттів дають уявлення камінні рельєфи, що зображають процесії богів, інші культові сцени і релігійні тексти. Для хеттів був характерним культ Великої богині –Матері природи, що уособлював сили плодючості. Також у хеттів почитався бог грози, грому і блискавки. Тещуб, який пізніше перетворився у бога – покровителя держави. Хетти поклонялися і богу вмираючої і воскресаючої природи Телепіну. Поряд з цим у хеттів зберігалися багато численні культи місцевих божеств, що є відгомоном родового устрою і великого значення племінної верхівки.

Мистецтво, архітектура хеттів становить великий інтерес і саме йому багато в чому зобов’язане могутнє ассірійське мистецтво. Задовго до утвердження панування Ассірії біля входу у хеттські храми і палаци височіли грандіозні фігури фантастичних тварин – вартових. Археологи знайшли оригінальні скульптури на Чорній горі : камінні голови з великими очима, вражаючих нас своїм пильним виразом. Деяка грубість форм дещо знижує художній рівень хеттських камінних скульптур. Проте хетти зайняли своє особливе місце і їх слово у мистецтві прозвучало по всій Передній Азії. Адже саме вони вперше в історії архітектури ввели циклопічну кладку з необроблених камінних брил. Циклопічна камінна кладка, планування палаців, використання колон зі своєрідними базами, які прикрашені скульптурами споріднює хеттську архітектурну творчість з архітектурою Мікенського і Егейського світу.

Коли у VIII ст. До Р.Х. з історичної арени щезла Держава Хеттів, залишилася, однак, їх мова. Нащадки хеттів у І тис. До Р.Х. населяли Анатолію і зберегли свою мову. Античні історики і географи донесли до нас назви країн, розташованих у Малій Азії, на Анатолійському півострові – Лікія, Лідія, Карія. ”В той час, як вивчення лівійської мови продовжувалося більше сторіччя і було пов’язано з величезною витратою сил, - зазначає відомий спеціаліст по дешифровці давніх мов Іоганес Фрідріх, - вивчення лідійської мови почалось лише після першої світової війни, майже на пустому місці, і практично не потребувало великої праці". 3 допомогою мови хеттів мовоэнавці можуть читати лідійські тексти. Довгий час і письмо, і мова карійців, що жили у південно-західній частині Анатолійського півострова, уявлялися невирішеною загадкою. І тільки у 60-х р. ХХ ст. Віталій Шеворошкін довів, що карійська мова споріднена з мовою хеттів.

Карія слугувала зв’язуючою ланкою між Малою Азією, островами Егейського моря і Грецією.

Отже, вивчення хеттської культури ставить велику історичну проблему про взаємозв’язків хеттів з племенами Сірії, Північної Месепотамії та Егейськими племенами, що жили на островах Егейського моря і у Греції. Хетти Малоі Азії були посередниками між країнами Передньої Азії і Південно-Східної Європи. Дальше дослідження культури хеттів допоможе охарактеризувати важливий процес культурних взаємовпливів давніх народів Азії і Європи.

14/ Історичне значення культурних досягнень Фінікійців

Фінікійці - народ торговців і мореплавців, хитрий і підприємливий, на рубежі ІІ і I тисячоліть до Р.Х. тримав у своїх руках майжевсю торгівлю на Середземному морі. Назва "фінікійці" була дана греками у I тис. до Р.Х. приморському населенню міст східного узбережжя Середземного моря. Фінікія і Сірія, оточені могутніми державами, були об’єктом боротьби і часто підпадали під владу і культурний вплив сильних сусідніх країн.

Важливе місце в релігійних уявленнях фінікійців займав культ вмираючого і воскресаючого бога природи Ваала. Пізніше він ліг в основу культа бога Адоніса, який отримав дуже широке розповсюдження у Фінікії і Сірії. В портовому місті Сидоні знаходився храм Астарти - культ якої користувався у всій Фінікії особлйвою увагою.

Пам’яток фінікійського мистецтва, широко використовувавшого іноземні зразки, залишилося відносно мало. Світ зобов’язаний фінікійцям винаходом пурпуру /фарбника, що виготовлявся з особливого виду молюсків/, вдосконаленням скляних виробів, розвитком кораблебудування, створенням такого типу вітрильного корабля, як ‘біблський корабель".

Проте головним досягненням фінікійської культури є створення алфавітної системи писемності. Яка з’явилась у Фінікії у XІІI ст. до Р.Х. і пізніше була вдосконалена греками. Алфавітне письмо незрівняно зручніше для масових торгівельних операцій, ніж єгипетські ієрогліфи або вавілонський клинопис. При створенні алфавіту фінікійці використали північносірійський варіант клинопису і особливо алфавітні знаки давньоєгипетської ієрогліфічної писемності. Так виникає фінікійський алфавіт з 22 алфавітних знаків для означення лише приголосних звуків. Принциповою перевагою фінікійського алфавіту була наявність лише одних алфавітних знаків. Фінікійський алфавіт мав велике культурно-історичне значення: з нього пізніше виникає давньогрецький алфавіт. Отже, фінікійський алфавіт лежить в основі великої кількості сучасних систем писемності.

На південь від Фнікії розташована Палестина, яка на заході омивається Середземним морем, а на сході межує з Сирією. В ХІІІ ст. до Р.Х. кочові племена стародавніх євреїв - хабірі /у Старому завіті - ібрім/ завоювали Палестину. У стародавніх євреїв виділяється культ головного бога Яхве. У 622 р. до Р.Х. іудейський цар Іосія оголосив ієрусалимський храм центром культа Яхве - єдиного бога євреїв. У 586 р. до Р.Х. Іудея опинилася під владою Вавілонії, значна частина населення потрапила в полон і була Навуходоносором ІІ виведена в Вавілонію. Тут виникла група соферім, яка систематизувала "святі письмена" /історичні і правові твори, обрядоворелігійні кодекси, міфи і легенди/. Так була закладена основа Старого завіту, створеного ієрусалимськими жрецями. Первісний текст Старого завіту був написаний давньосемітським шрифтом без означення голосних і без поділу слів. В останні століття перед Р.Х. Старий завіт був переписаний арамейським шрифтом. Іудаїзм пов’язав віруючих 613 заповіддями, викладеними в Торі.

Література була найтіснішим чином пов’язана з релігією. У Старозавітних книгах збереглися різноманітні твори давньої літератури - міфи, історичні легенди, народний епос. Багато з творів, що містяться у Старому завіті, зазнали впливу вавілонської та давньоєгипетської літератури. Літературні твори з Старого завіту в свою чергу вплинули на ранньохристиянську літературу. Гнівні промови пророків, ліричні вірші, псалми ввійшли у склад високохудожніх творів світової літератури.

15/ Простежте основні віхи розвитку культури Стародавньої Індії.

Індія вважається одним із стародавніх вогнищ у людській цивілізації, що мають високий рівень культури. На території країни виявлено велику кількість доказів давнього походження її культури. Багато знахідок відносяться до первісного ладу, періоду нижнього палеоліту, мезоліту та, особливо, неоліту. Мова йде про різноманітних знаряддях полювання, теслах, зернотерках, залишках тканин, черепках судин та інше. Була знайдена наскельний живопис, що зображає окремі фігури людини і тварин, а також полювання. Культура Стародавньої Індії є однією з унікальною і, безсумнівно, цікавою.

Розкопки, які проводилися в долині річки Інду, довели, що цивілізація була тут вже в третьому — другому тис. до н.е. Крім традиційних кам’яних знарядь були вироби з міді та бронзи (списи, сокири, наконечники стріл, рибальські гачки, ножі, долота, пили і серпи). Жителі навчилися прясти бавовну. Широке поширення набуло гончарство і ювелірна справа. У населених пунктах були дво-та триповерхові будівлі, а також системи каналізації та водопостачання.

У другій половині третього тис. до н.е. культура Стародавньої Індії характеризується тим, що почали оформлятися наукові знання. З’являється писемність, агрокультура, ковальська справа, медицина, геометрія, а також винайдені шахи.

Справжнім підйомом і розквітом вважається четвертий — другий вв. до н.е., коли правили династії Гуптів і Маур’їв. Вчені створили десяткову систему числення, сучасне цифрове зображення, алгебру, арифметику, тригонометрію, астрономію.

У цей період наука і культура Стародавньої Індії були доповнені знаннями про хімії. Це дозволяло готувати складні препарати із ртуті, солі металів, цемент, парфуми, ліки, фарби, кислоти та інше.

Отримані знання сприяли створенню сучасної та високорозвиненої цивілізації.

Художня культура Стародавньої Індії почала активно розвиватися в кінці другого — початку першого тис. до н.е. Серед пам’яток літератури необхідно відзначити веди, ведичну літературу, "Священні перекази", сутри (система рекомендацій щодо проведення жертовних ритуалів, законодавств і правил домашнього життя), а серед жанрів — епічну літературу. На основі культових та народних образів склалася унікальна драматургія і лірична поезія.

Культура Стародавньої Індії знаменита на весь світ і зберегла до теперішнього часу свою унікальну музику, яка є єдністю співу та інструментальної музики, супроводжуваної обов’язково мімікою, танцями і жестами.

Вершиною досконалості є зразки образотворчого мистецтва (фрески, ліпка та художні ремесла), також неповторне зодчество. Прикладних видів притаманне багатство, виразність, унікальність образів, сміливі творчі рішення, різноманіття і складність композиції.

Особливості культури Стародавньої Індії стали більш вираженими, коли в країні поширився буддизм. Нова релігія спричинила за собою розвиток скульптури і масове зведення культових споруд: печерних храмів, монолітних стовпів, статуй богів і так далі.

З розвитком культури і науки почала змінюватися структура давньоіндійського суспільства. Це призвело до більш жорсткої диференціації і сильному розшарування в країні. В її основі лежало тільки соціальне походження і характер діяльності. Далі це призвело до формування замкнутих груп:

• по станам виділилося чотири варни;

• по професійної діяльності — три з половиною тисячі каст.

Культура Індії завдяки своїм старовинним і древнім корінням до теперішнього часу залишається самобутньою. Їй вдалося зберегти ті риси, які роблять її по-справжньому національної і впізнаваною в усьому світі.

16/ Проаналізуйте специфіку культури Стародавнього Ірану доби правління Ахеменідів

Ахеменідський Іран - стародавня держава VI — IV ст. до н. е. в Азії, створена перською династією Ахеменідів. В епоху розквіту Перська імперія займала територію від річки Інд до середземноморського узбережжя, вглиб Єгипту по долині Нілу до Судану, Анатолію до Фракії і Македонії. На території цієї держави проживали перси котрі створили свою самобутню культуру.