1. Культура середньовіччя: характеристика епохи

Середньовічна культура Західної Європи - епоха великих духовних і соціокультурних завоювань в історії всього людства. p align="justify"> Середніми століттями культурологи називають тривалий період в історії Західної Європи, який охоплює понад тисячоліття з V по XV століття, тобто з моменту падіння Західної Римської імперії до моменту ...активного формування культури Відродження. Всередині тисячоліття прийнято виділяти, щонайменше, три періоди:

Раннє Середньовіччя, від початку епохи до 900-1000 років (до X-XI ст.);

Високе (Класичне) Середньовіччя - від X-XI століть до В» XIV в;

Пізніше Середньовіччя, XIV-XV ст.

1.1 Раннє Середньовіччя (V-IX ст.)

Це був період трагічного, драматичного переходу від античності до власне середньовіччя. Християнство повільно входило в світ варварського буття. Варвари раннього Середньовіччя несли своєрідне бачення і відчуття світу, засноване на родових зв'язках людини і спільноти, до якої він належав, дух войовничої енергії, почуття невіддільності від природи. У процесі становлення середньовічної культури найважливішим завданням було руйнування "силового мислення" міфологічного варварського свідомості, знищення древніх коренів язичницького культу сили. Таким чином, становлення ранньосередньовічної культури являє собою складний, болючий процес синтезу християнських і варварських традицій. Драматизм цього процесу був обумовлений протилежністю, разнонаправленностью християнських ціннісно-розумових орієнтацій і заснованого на "силовому мисленні" варварського свідомості. p align="justify"> Поступово головна роль в формується культурі починає належати християнської релігії і церкви. В умовах загального занепаду культури відразу після розпаду Римської імперії, в умовах важкої і мізерної життя, на тлі вкрай обмежених і малодостовірних знань про навколишній світ, церква пропонувала людям струнку систему знань про світ, його пристрої, що діють в ньому силах. Ця картина світу цілком визначала менталітет віруючих селян і городян і грунтувалася на образах і тлумаченнях Біблії. Вся культурне життя європейського суспільства цього періоду в значній мірі визначалася християнством. p align="justify"> Однак не слід думати, що становлення християнської релігії в країнах Західної Європи проходило гладко, без труднощів і протиборства у свідомості людей зі старими язичницькими віруваннями. Населення було традиційно прихильний до язичницьких культів і проповідей та описи житія святих було недостатньо для звернення його до істинної віри. У нову релігію звертали за допомогою державної влади. Однак і довгий час після офіційного визнання єдиної релігії, духовенству доводилося боротися зі стійкими пережитками язичництва в середовищі селянства. p align="justify"> Церква нищила капища та ідолів, забороняла поклонятися божкам і здійснювати жертвопринесення, влаштовувати язичницькі свята і ритуали. Суворі покарання погрожували тим, хто займався ворожінням, проріканнями, заклинаннями або просто вірив у них. Багато язичницькі звичаї, проти яких боролася церква, були явно аграрного походження. Так, в "Переліку забобонів та язичницьких звичаїв", складеного у... Франції в VIII столітті, згадуються "борозни навколо сіл" і про "ідолі, по полях носимом". Подолати прихильність до такого роду ритуалам було нелегко, тому церква пішла на збереження деяких язичницьких обрядів, надавши цим діям забарвлення офіційних церковних ритуалів. Так, щороку на Зелені свята влаштовувалися процесії "хресного ходу" по полях з благаннями про врожай замість язичницького "носіння ідола". p align="justify"> Формування процесу християнізації було одним з джерел гострих зіткнень, тому зі старою вірою у народу нерідко зв'язувалися поняття народної свободи, між тим, як зв'язок християнської церкви з державною владою і пригніченням проступало досить чітко. У свідомості мас сільського населення, незалежно від віри в тих чи інших богів, зберігалися установки поведінки, за яких люди відчували себе безпосередньо включеними в кругообіг природних явищ. Це постійний вплив природи на людину і віра в вплив людини на хід природних явищ за допомогою цілої системи надприродних коштів було проявом магічного свідомості середньовічного співтовариства, важливою рисою його світогляду. p align="justify"> Церква завзято боролася з усіма пережитками язичництва, разом з тим приймаючи їх. Так, називаючи язичництвом всякі обряди, змови і заклинання, церква, проте, вела справжнє полювання за людьми, нібито володіють здатністю ці змови і заклинання творити. Особливо небезпечними церква вважала жінок, що займаються виготовленням всякого роду зілля і амулетів. У посібниках для сповідників велика увага приділялася "здібностям деяких жінок літати ночами на шабаші". p align="justify"> Отже, раннє середньовіччя, з одного боку, це епоха занепаду, варварства, постійних завоювань, нескінченних воєн, драматичного зіткнення язичницької та християнської культур, з іншого - це час поступового зміцнення християнства, засвоєння античної спадщини. Ознаками ранньосередньовічної культури можна вважати відданість традиції, консерватизм всього суспільного життя, панування стереотипу в художній творчості, стійкість магічного мислення, яке було нав'язане і церкви. br/>