1. Предмет тактики. Організаційна структура зсу. Види зсу. Склад та призначення Сухопутних військ

Воєнне мистецтво включає три складові частини – стратегію, оперативне мистецтво і тактику, кожна з яких має специфічні особливості ведення збройної боротьби різних масштабів.

Стратегія – вища область воєнного мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки держави та її ЗС до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.

Оперативне мистецтво – включає теорію і практику підготовки та ведення операцій (бойових дій) об’єднаннями ЗС.

Тактика – теорія і практика підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

Теорія тактики - досліджує зміст і характер сучасного бою, розглядає закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами (з’єднаннями, частинами та підрозділами); вивчає бойові можливості військ; розробляє способи підготовки і ведення бою.

Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в бойових статутах, настановах, посібниках, підручниках та ін., що присвячено дослідженню бою.

Практика тактики (прикладний аспект) - охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою.

Вона поділяється на:

• загальну тактику;

• тактику видів ЗС;

• тактику родів військ та спеціальних військ.

Загальна тактика – досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації по його підготовці та веденню спільними зусиллями підрозділів, частин та з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ.

Питома вага тактичних завдань в операціях останнього десятиліття становить: під час операцій в Афганістані – 80%, під час операцій ЗС РФ у Чечні – 75%.

Сучасна тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою з використанням (застосуванням) усіх, в тому числі і найновіших засобів збройної боротьби.

Сучасна загальна тактика вивчає:

• зміст видів бойових дій;

• роль ударів високоточними, вогневими та іншими засобами ураження та військами;

• розробляє види маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки;

• визначає місце і роль з’єднань, частин та підрозділів у сучасному загальновійськовому бою;

• задачі, які війська виконують у ході бойових дій;

• способи спільного бойового застосування військ і порядок взаємодії між ними та інші питання.

В будівництві Сухопутних військ військове керівництво розвинених країн світу (США, ФРН ) першорядну роль відводить підвищенню їх вогневої та ядерної потужності, а також мобільності з’єднань та частин на полі бою.

Кількісне удосконалення озброєння та організаційно-штатної структури з’єднань та частин супроводжується пошуком найбільш вигідних способів використання їх зростаючих можливостей.

Тому без знання тактики дій передових у військовому відношенні країн світу досить важко у подальшому зрозуміти тенденцію тактики та спрогнозувати обстановку, яка може скластися під час бойових дій, прийняти доцільне рішення щодо застосування підлеглих підрозділів у ході тактичних навчань та реальних бойових дій.

Організаційна структура ЗСУ.

Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.

Закон України «Про Збройні Сили»( 6.12.91) визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Стаття 1. Функції Збройних Сил України.

Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР, ст. 17 ) покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.

Стаття 2. Правова основа діяльності Збройних Сил України.

Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України.

Стаття 3. Структура Збройних Сил України.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

Генеральний штаб Збройних Сил України як основний орган військового управління;

Види Збройних Сил України:

• Сухопутні війська(до 44%);

• Повітряні Сили(до 22%);

• Військово-Морські Сили(до 12%);

• об'єднання, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України(до 22%).

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Функціонально Збройні Сили України складаються з:

Об’єднаних сил швидкого реагування (ОСШР)- строк готовності до виконання бойових завдань становить до 30 діб, укомплектованість-90-100%.

Основних сил оборони (ОСО)- строк готовності до виконання бойових завдань становить до 90-120 діб, укомплектованість - 60-70%.

Сил підтримки (підсилення) (СП)- строк готовності до виконання бойових завдань становить до 120-180 діб, укомплектованість – до 25%.

Види ЗСУ.

Склад та призначення Сухопутних військ.

Сухопутні війська (СВ) - найбільш багато чисельний вид ЗСУ, який призначений для відбиття ударів і розгрому угрупування військ агресора на різних театрах воєнних дій (ТВД) і втримання займаних територій, районів і рубежів. Чисельність СВ мирного часу складатиме – 40-43 тис. осіб (38 – 39 тис. в/сл.), 700-800 танків, 1600-1700 БТР(БМП), 600-700 одиниць артилерії, 90-100 вертольотів.

Організаційно до складу Сухопутних військ ЗСУ зразка 2015 року будуть входити: штаб СВ, три штаби армійських корпусів, десять бойових бригад ( дві легких, п’ять механізованих, дві аеромобільних, та одна танкова), три артилерійські бригади і достатня кількість інших підрозділів забезпечення.

СВ мають у своєму складі різні види військової техніки, озброєння і включають в себе:

а) Роди військ СВ :

- механізовані війська;

- танкові війська;

- аеромобільні війська;

- ракетні війська і артилерія (в подальшому ракетні війська будуть скорочені до необхідних розмірів у зв'язку з відмовою України від ядерної зброї);

- війська протиповітряної оборони;

- армійська авіація.

б) спеціальні війська:

- розвідувальні;

- інженерні;

- РХБ захисту;

- зв'язку;

- радіоелектронної боротьби;

- логістики ( матеріально - технічного забезпечення).

Вище перераховані спеціальні війська призначені для виконання

спеціальних завдань із забезпечення бойової і повсякденної діяльності Сухопутних військ.

Тов. студенти, більш детально розглянемо склад і призначення родів військ СВ в другому питанні.

Повітряні сили, їх склад та призначення .

Повітряні Сили ЗСУ призначені для вирішення самостійно або у взаємодії з іншими видами ЗСУ стратегічних завдань у війні, а також нанесення ударів по противнику на різних ТВД, в першу чергу для знищення ВТЗ противника, розгрому його авіаційних угрупувань, авіаційної підтримки Сухопутних військ і ВМС, здійснення повітряних перевозок, ведення повітряної розвідки, боротьба з повітряними терористами, десантування військ, забезпечення зв'язку і управління.

ПС будуть головним, найбільш мобільним, науково і енергоємним видом ЗС. Саме їм буде надаватися пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні. До складу ПС увійдуть: штаб ПС, шість авіаційних бригад (дві винищувальних, одна бомбардувально – розвідувальна, одна штурмова, дві транспортних, п’ять зенітних ракетних та чотири радіотехнічних полків, а також військові частини та установи підтримки і забезпечення). Чисельність ПС складатиме 20-23 тисячі особового складу (18-20 тис. в/сл.), бойових літаків близько 120, транспортних 50-60 одиниць, зенітних ракетних комплексів – 15.

ПС у своєму складі мають роди сил: авіацію, зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська, частини бойового(спеціального) забезпечення та обслуговування.

Авіація складається з:

- бомбардувальної;

- винищувально-бомбардувальної;

- винищувальної;

- штурмової;

- розвідувальної;

- військово-транспортної авіації.

Авіація має високу мобільність і маневреність, що дозволяє швидко переносити зусилля з одного напрямку ТВД на другий, проникати в глибокий тил противника і діяти на його об'єкти, знищуючи їх. Наносити раптові удари з повітря по великих і малогабаритних цілях, застосовуючи керовані ракети. Накінець, авіація здатна у великій мірі впливати на хід бою і операції.

Організаційно авіація складаються з авіаційних бригад та полків. Нижчими підрозділами являються: ланки, ескадрильї.

Зенітно – ракетні війська призначені для відбиття повітряного нападу противника з ціллю захисту населення, адміністративно-політичних і економічних центрів держави, угрупувань Збройних Сил і других важливих об'єктів.

ЗРВ свої завдання виконують шляхом знищення засобів нападу противника на далеких і близьких підступах до оборонних об'єктів самостійно або у взаємодії з іншими видами ЗСУ.

Зенітно-ракетні війська є основою бойової потужності ПС. Вони укомплектовані зенітними комплексами, здатними з великою вірогідністю уражати повітряні цілі на великих і малих висотах при надзвукових швидкостях, незалежно від часу року, погоди і радіо завад.

Радіотехнічні війська призначені для безперервного слідкування за повітряними просторами, впізнавання виявлених цілей, визначення їх координат, швидкості і напрямку польоту. Вони дають можливість зенітно-ракетним військам і авіації приготовитись до відбиття і відбити напад повітряного противника.

Військово-Морські Сили (ВМС), їх склад та призначення

Україна є і залишається морською державою. Геополітичні умови, наявність великих морських кордонів вимагають мати Військово – Морські Сили ЗСУ, спроможні до дії щодо стримування, локалізації та нейтралізації збройного конфлікту на приморському напрямку.

Військово – Морські Сили складаються з:

- надводних сил;

- підводних сил;

- морської авіації;

- берегових ракетно-артилерійних військ;

- морської піхоти.

До складу ВМС також входять частини зв’язку, розвідки і РЕБ, інженерні, РХБ захисту, логістики.

Організаційно ВМС України складаються з командування ВМС, командування операцій, штабу ескадри різнорідних сил, двох бригад надводних кораблів, бригади морської піхоти, морської авіаційної бригади, двох військово–морських баз, військових частин підтримки та забезпечення.

Головними завданнями ВМС будуть: сприяння об’єднанням СВ, що діють на приморському напрямку; забезпечення оперативного режиму в акваторії Чорного моря у смузі свої відповідальності; забезпечення безпеки морських перевезень. Водночас вони повинні бути готовими до застосування не тільки в прибережній зоні, але і на значній відстані, у тому числі до дій у складі багатонаціональних корабельних угруповань та участі в міжнародних миротворчих операціях. Для цього у їх складі передбачається мати ескадру різнорідних сил.

Для безпосереднього керівництва силами, організації їх всебічного забезпечення в Криму буде сформоване командування операцій (оперативне керівництво) та командування забезпечення (логістика, інженерно – морське забезпечення).

Надводні сили ВМС складаються з універсальних багатофункціональних надводних кораблів (катерів) класів «фрегат», «корвет», ракетних, протичовневих, мінно-тральних, десантних та інших кораблів.

Підводні сили ВМС озброєні в основному дизельними підводними човнами з ракетами і торпедами із звичайними вибуховими речовинами.

Авіація ВМС включає морську, ракетоносну, протичовнову, розвідувальну і спеціальну. Окрім літаків які є на озброєнні, в перспективі ВМС планується надати літаки з вертикальним злетом і посадкою.

Командування сил підтримки та забезпечення.

З метою централізації керівництва всебічним забезпеченням діяльності військ (сил) у складі ГШ ЗС України сформовано Командування сил підтримки та забезпечення(КСП).

На КСП покладені наступні завдання:

• планування, організація та здійснення забезпечення управління ЗСУ, їх оперативного, матеріально – технічного забезпечення;

• постійно утримувати в ЗСУ визначену кількість запасів матеріальних засобів і безперебійно забезпечувати війська до встановлених норм боєприпасами, озброєнням, пальним, мастилами, спорядженням, їжею, водою, військово-технічним майном, другими засобами;

• утримання і експлуатація шляхів сполучення;

• ремонт озброєння і військової техніки.

До складу КСП ЗСУ входять військові частини, установи, арсенали, склади, бази із запасом матеріальних засобів: зв’язку – одинадцять, РЕБ – п’ять, інженерних – шість, РХБ захисту – три, топографічних – чотири, логістики(матеріально – технічного забезпечення) – тридцять.

На медичну службу ЗС України покладені завдання:

- здійснення медичної допомоги раненим і хворим;

- проведення санітарно-гігієнічних заходів.

Висновок. Структура ЗСУ відповідає політиці національної безпеки нашої суверенної незалежної України та її економічним можливостям, завданням та місіям ЗСУ у нових умовах.