2. Сутність та зміст загальновійськового бою. Види загальновійськового бою. Види маневру підрозділами і вогнем. Сили та засоби збройної боротьби

.

Під сутністю сучасного загальновійськового бою слід розуміти його зміст, те головне, що відрізняє його від інших явищ і процесів збройної боротьби і передусім від боїв, що велися під час попередніх війн. В сутності бою закладений його внутрішній зміст, який виражається у єдності усіх його складових частин, елементів.

(Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин і підрозділів -з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, вогневим, протиповітряним, повітряним і морським

Основними видами загальновійськового бою є оборона та наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою — відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але й під час війни. Але однією обороною добитися перемоги неможливо.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника та оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Найбільш типовим для частин і підрозділів на початку війни буде перехід у наступ в умовах безпосереднього зіткнення з противником, як правило, з положення оборони.

Оборона й наступ тісно взаємозв'язані.

Будь-яка оборона містить в собі елементи наступу, а наступ — елементи оборони.).

Мета бою досягається могутніми ударами усіх видів зброї, активними і рішучими діями військ, які приймають у ньому участь, повним напруженням моральних і фізичних сил особового складу, його бойовою згуртованістю і непохитною волею до перемоги.

Зміст бою визначається передусім рівнем розвитку озброєння та військової техніки.

Основним змістом (складовими частинами) сучасного загальновійськового бою є:

- удар;

- вогонь звичайних засобів ураження;

- маневр військ;

- радіоелектронне подавлення систем управління противника.

• Удар — складова частина бою, що полягав в одночасному ураженні угруповань військ та об'єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами.

Удари можуть бути:

за масштабами — тактичні;

в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які беруть участь, — вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами;

за кількістю засобів, які беруть участь, та об'єктів, по яких наносяться удари, — масовані, групові й одиночні.

Сила вогневого удару - полягає в узгодженому використанні вогню артилерії, ударів авіації, бойових вертольотів, ракет у звичайному спорядженні, а також вогню танкових, механізованих підрозділів і частин, повітряного десанту.

Теперішні можливості вогневих засобів дозволяють успішно вести дальній вогневий бій.

Удар військ являє собою сполучення вогню та руху танкових, механізованих підрозділів і частин, повітряних десантів з метою завершення розгрому противника і оволодіння призначеним районом (рубежем, об'єктом). Сила удару атакуючих (контр атакуючих) підрозділів (частин) визначається передусім вогневою могутністю їх озброєння.

• Вогонь — ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Він ведеться з завданням знищення, подавлення, виснаження противника або зруйнування його об'єктів.

Вогонь розрізняється:

- за тактичними завданнями, що вирішуються, — на знищення, подавлення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлення та інші;

- за видами зброї — вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), бойових машин піхоти (бронетранспортерів), вогонь артилерії, мінометів, комплексів протитанкових керованих ракет, зенітних засобів та інші;

- за способами ведення — прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інші;

- за напруженістю стрільби — одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, біглий, методичний, залповий та інші;

- за напрямком стрільби — фронтальний, фланговий, перехресний;

- за способами стрільби — з місця, із зупинки, з ходу та інші;

- за видами вогню — по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний та інші.

• Маневр — організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення відносно противника й створення необхідного угруповання сил та засобів, а також перенесення або перенацілювання (масування, розподіл) ударів та вогню для найбільш ефективного ураження противника.

Він може здійснюватися:

• військами;

• вогнем;

• ударами.

Видами маневру є охоплення, обхід, відхід і маневр ударами й вогнем.

Охоплення - маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противнику. Він здійснюється у тактичній та вогневій взаємодії.

Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для удару по противнику з тилу. Він здійснюється лише у тактичній взаємодії

Відхід - маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу і зайняття більш вигідного рубежу.

Маневр підрозділами складається з швидкого і потайного виходу їх для зайняття вигідного положення з метою нанесення рішучого удару по найбільш уразливих місцях противника, особливо по його флангах і тилу, а також виходу з-під його ударів.

Маневр вогнем і ударами складається з переносу їх з одних цілей на інші, а також із ведення вогню підрозділами одночасно по декількох цілях та зосередження вогню на одній або групі цілей.

Риси та основні принципи загальновійськового бою.

Бій, як вказує багатовікова історія збройної боротьби, розвивається шляхом безперервного ускладнення його організації та ведення, збільшення кількості сил і засобів, які приймають в ньому участь, підвищення могутності засобів ураження, поширення фронту та глибини бойових дій і зростання втрат в людях, озброєнні та техніці.

• Характерні риси сучасного загальновійськового бою.

Під характерними рисами загальновійськового бою прийнято розуміти найбільш важливі його особливості, зумовлену появу нових засобів збройної боротьби, істотне удосконалення раніше відомих видів озброєння та бойової техніки, які в сукупності розкривають характер бою і відрізняють його від бою минулого періоду часу.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є:

- рішучість;

- висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій, їх наземно-повітряний характер;

- одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови бойових порядків сторін;

- застосування різноманітних способів виконання бойових завдань, швидкий перехід від одного виду дій до інших;

- складна радіоелектронна обстановка;

- розгортання бойових дій на широкому фронті на землі, в повітрі, на велику глибину і ведення їх у високому темпі.

Сучасний загальновійськовий бій потребує від військ, які приймають в ньому участь:

- безперервного ведення розвідки;

- умілого застосування озброєння техніки, засобів захисту та маскування;

- високої рухомості і організованості;

- повного напруження всіх моральних та фізичних сил;

- непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.

Це все досягається:

- високою бойовою виучкою;

- свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу в будь-яких умовах добитися перемоги над ворогом;

- знанням командирами своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх потреб та врахуванням труднощів життя в бойовій обстановці, високою вимогливістю до них;

- вихованням у підлеглих віри в правоті нашої справи, відданості своїй державі та українському народові.

• Основні принципи сучасного загальновійськового бою.

Перемога і поразка в кожному конкретному бою визначається багатьма факторами, як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. В бою завжди приймають участь дві сторони, кожна з яких проявляє свою волю, прагне розгромити противника та зберегти свої сили.

При цьому сили і засоби сторін, їх озброєння та чисельність, морально-бойові якості військ, мистецтво командування буває докорінно різними. Однак наявність достатньої кількості боєздатних військ та матеріальних засобів, ще не визначає, що перемога прийде сама собою. Дії військ в бою спрямовуються єдиною волею командира -єдиноначальника, який опирається на свої військові знання та досвід підлеглих, всебічно аналізуючи обстановку і передбачаючи її можливі зміни, організує бій, проявляє мистецтво в досягненні перемоги над противником.

Під принципами бою розуміються стійкі керівні положення щодо організації та ведення бою частинами і з'єднаннями, дотримання яких сприяє успішному виконанню бойових завдань.

Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є:

- постійна бойова готовність підрозділів;

- рішучість, активність і безперервність ведення бою;

- узгоджене застосування підрозділів, родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними;

- раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника);

- рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент;

- маневр підрозділами, ударами та вогнем;

- своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

- повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання;

- тверде і безперервне управління підрозділами.

1. Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх здатності в будь-який час організовано в установлені терміни вступити в бій та успішно виконати поставлені завдання.

Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання завдань, що будуть стояти, і своєчасне, ще в мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання; чітке несення бойового чергування; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів в необхідних розмірах; постійна готовність до відбиття несподіваного нападу противника, організоване приведення підрозді-лів у вищі ступені бойової готовності; високий морально-психологічний стан, дисципліна й пильність особового складу.

2. Рішучість, активність і безперервність ведення бою полягають в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому потужних ударів, нав'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, стійко, вдень і вночі та в будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведено до кінця.

Найсуворішого засудження заслуговує той, хто боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

3. Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними є однією з основних умов досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою. Воно досягається узгодженням дій підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника за завданнями, напрямками, рубежами, часом та способами ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань механізованими й танковими підрозділами.

4. Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (обман противника) дозволяють зненацька захопити противника, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами й створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості потрібно:

- зберігати в таємниці задум бою та підготовку до нього;

- наносити удар там, де противник його не чекає або діяти так, щоб він розкрив удар надто пізно для організації ефективної протидії;

- випереджати противника в діях, раптово відкривати вогонь по ньому;

- стрімко й швидко виконувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби та способи ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій;

- майстерно здійснювати заходи щодо маскування й протидії розвідці противника;

- суворо виконувати вимоги скритого управління військами, безпеки зв'язку та режиму секретності.

До раптовості буде прагнути й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка та охорона, постійна бойова готовність підрозділів й здатність їх до швидкої протидії.

Воєнні хитрощі {обман противника) здійснюються шляхом введення противника в оману відносно дійсного стану та дій військ. Способи обману противника залежать від обстановки, що склалася, бойового завдання, яке було поставлене, ступеня готовності підрозділів до рішучих і нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року й часу доби. Обманні дії повинні бути простими за задумом і виконанням, організовуватися потай, проводитись переконливо й своєчасно.

5. Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника та добиватися над ним перемоги. З цією метою необхідно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ураження та сміливо маневрувати ними.

6. Маневр підрозділами, ударами та вогнем дозволяє захоплювати й утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, яка змінилася.

7. Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягають у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження (відновлення) їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Своєчасне відновлення боєздатності включає:

• відновлення управління, яке було порушене;

• виявлення втрат й уточнення завдань підрозділам, які зберегли боєздатність, на продовження бою;

• виведення у безпечні райони підрозділів, які втратили боєздатність;

• відновлення пошкоджених озброєння та техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою та іншими матеріальними засобами;

• підтримання високого морально-психологічного стану особового складу.

У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, які продовжують виконання бойового завдання, а також які зазнали найменших втрат.

Всебічне забезпечення бою батальйону (роти) підрозділяється на бойове, технічне та тилове. Воно організовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно під час підготовки та під час бою, а також під час пересування та розташування підрозділів на місці.

В умовах різкого підвищення ефективності високоточної зброї, наземно-повітряного характеру бойових дій, постійної загрози застосування противником ядерної зброї все більшого значення набуває захист (забезпечення безпеки) військ, який здійснюється в системі заходів бойового забезпечення.

Підрозділи всіх родів військ і спеціальних військ, крім того, повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття ударів аеромобільних, диверсійно-розвідувальних груп та інших мобільних сил противника.

8. Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою.

Для цього необхідно: глибоко знати морально-психологічну обстановку у підрозділі через постійне спілкування з підлеглими, розуміти потреби підлеглих, поєднувати високу вимогливість з турботою про них, підтримувати у підрозділі високий рівень військової дисципліни та здатність протистояти ідеологічному і психологічному впливу противника.

9. Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовувати їх бойові можливості.

Це досягається:

• постійним знанням обстановки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішення та наполегливим проведенням його в життя;

• особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підпорядкованих підрозділів і виконання поставлених завдань;

• чіткою організацією й забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.