1.5.3 Електробури

Електробури – це вибійні агрегати, у яких обертовий момент створюється зануреним, наповненим оливою, асин-хронним електродвигуном. За допомогою електробурів можна бурити вертикальні, похилоспрямовані і розга-лужено-горизонтальні нафтові і газові свердловини. Схема розміщення обладнання і інструменту, які забезпечують буріння свердловин електробуром, наведена на рис. 1.62.

Рисунок 1.62 – Схема розміщення обладнання і інструменту при бурінні свердловин електробуром: 1 – долото; 2 – електробур; 3 – бурильна колона; 4 – станція керування електробуром; 5 – високовольтний вимикач; 6 – силовий трансформатор; 7 – регулятор подавання долота; 8 – бурова лебідка; 9 – високовольтний ящик; 10 – ведуча труба; 11 – струмоприймач; 12 – вертлюг; 13 – буровий рукав; 14 – зовнішній нерухомий кабель; 15 – пульт керування електробуром; 16 – ротор

Долото 1 з електробуром 2 спускають у свердловину на бурильній колоні. Електроенергія до двигуна електробура підводиться від силового трансформатора 6 зовнішнім кабелем 14, підвішеним до бурового рукава 13, і кабелем підведення струму, змонтованим усередині бурильної колони, складеної з бурильних труб з висадженими назовні кінцями. Третім провідником для живлення трифазного електродвигуна електробура, служить бурильна колона. Для введення кабелю всередину бурильної колони і створення безперервної електричної лінії для живлення електродвигуна як при обертанні і переміщенні в осьовому напряму, так і при нерухомій бурильній колоні, призначений струмоприймач 11, із контактним механізмом. Струмоприймач розташований між вертлюгом 12 і ведучою трубою 10. Кабель усередині бурильної колони змонтований з секцій, довжина яких дорівнює довжині застосовуваних бурильних труб.

На рис. 1.63 показана схема електробура.

Рисунок 1.63 – Схема електробура:

1 – шпиндель; 2 – редуктор; 3 – електродвигун

На рис. 1.64 показана секція кабелю.

Рисунок 1.64 – Секція двожильного кабелю:

1 – двоконтактний стрижень; 2 – опора стрижня; 3 – кабель двожильний; 4 – опора муфти; 5 – двоконтактна муфта

На одному кінці секція має контактний стрижень 1, а на іншому – контактну муфту 5. Контактна муфта і стрижень виконані з гуми, в якій завулканізовані мідні контактні кільця з пластинками. Пластинки одним кінцем припаяні до контактного кільця, а іншим – до жил кабелю. При згвинчуванні бурильних труб контактний стрижень входить у контактну муфту і секції кабеля з’єднуються.

Електробур складається з двох основних вузлів – електродвигуна і наповненого оливою шпинделя (рис. 1.65).

Промивна рідина з бурильної колони надходить до верхнього перехідника 2 і, пройшовши між лубрикаторами 14 і 33 усередині корпуса лубрикаторів 3, всередину пустотілого вала електродвигуна 7 і далі до долота. Вийшовши з отворів у долоті, промивна рідина, як і при роторному і турбінному способах буріння, підхоплює уламки розбуреної породи і затрубним простором піднімає їх на поверхню.

Для захисту електродвигуна від вологи внутрішня порожнина заповнюється мастилом ще до спуску у свердловину. Дією поршня лубрикатора 22, на який тиснуть промивна рідина і пружина лубрикатора підтримується надлишковий тиск у корпусі двигуна, компенсуючи втрати.

Рисунок 1.65 – Схема електробура зі шпинделем,