3.1.2 Водний транспорт

Нафту і нафтопродукти водним транспортом перевозять у нафтоналивних суднах – морських і річкових танкерах і баржах (самохідних і несамохідних). Морське самохідне нафтоналивне судно називається танкером (вантажопідйомність його досягає 50000 т і більше), несамохідне – морською баржею, або ліхтером.

Морське нафтоналивне судно (рис. 3.2, 3.3) складається з жорсткого металевого каркаса, до якого кріпиться металева обшивка: зовні – обшивка корпуса судна, і зсередини – танка судна, куди заливають нафту або нафтопродукти.

Корпус судна поздовжніми і поперечними непроникними перегородками ділиться на ряд відсіків 5, званих танками. Це підвищує імовірність непотоплюваності судна, зменшує гідравлічні удари під час хитання, збільшує пожежну безпеку, поліпшує умови експлуатації. Доступ до танків здійснюється через спеціальні люки. Вантажні танки в танкері, від решти суднових приміщень, розділені двома непроникними перегородками 8. У носовій частині судна розміщується трюм суховантажу 6, в середині – насосне відділення 1, а на кормі – машинне відділення 2, паливний бак 3, і приміщення екіпажу та навігації 4. Насосні відділення сполучені зі всіма танками трубопроводами. Для наливання і зливання нафтопродуктів передбачені навантажувально-розвантажувальні трубопроводи, наявні в кожному танку і на палубі підключені до загального колектора. При перепускній системі наливання і зливання нафтопродуктів вхідні і напірні (палубні) магістралі відсутні. Зливні операції здійснюються шляхом перетікання продукту з танка в танк, а з суміжного з насосним відділенням танка за допомогою насоса направляється на берег, або в інше судно (при вивантаженні на плаву). При наливанні продукт надходить в один, або декілька танків, звідки самопливом прямує в решту танків. Перетікання продукту з танка в танк здійснюється крізь отвори, вирізані в бокових стінках танка (перегородках).

Рисунок 3.2 – Схема танкера:

1 – насосне відділення; 2 – машинне відділення; 3 – паливний бак; 4 – приміщення екіпажу і навігації; 5 – танки; 6 – трюм суховантажу; 7 – подвійне дно; 8 – непроникні перегородки

Рисунок 3.3 – Загальний вигляд танкера

Ліхтери, які випускаються вантажопідйомністю до 10000 т і більше, призначені для перевезення нафто-продуктів на великі відстані, а також для зливання і наливання, якщо танкери не можуть підійти до берегового причалу. Зливно-наливні операції здійснюються за допо-могою насосів, встановлених на ліхтерах, або на плавучій насосній станції.

Річкові баржі – несамохідні вантажні судна, переміщувані буксиром або штовхачем, виготовляються вантажопідйомністю від 100 до 12000 т. Подібно до танкера, їх внутрішній об’єм розділений на окремі відсіки, число яких може досягати 50. Вантажна система в них перепускна. Над палубою є надбудови для обслуговуючого персоналу. На рис. 3.4 показано загальний вигляд річкової нафтоналивної баржі. Для наливання і розвантаження нафтоналивних суден передбачені гавані і причали.

Рисунок 3.4 – Загальний вигляд річкової нафтоналивної баржі

Гавань – частина портової акваторії, прилегла до причалів, на яких проводять вантажні операції. Водна поверхня нафтогавані, звана акваторією (ділянкою водної поверхні у встановлених границях району моря або порту), має бути прикрита від дії хвиль, мати певну площу поверхні, і глибину для причалювання та маневрування суден. Для гавані вибирають природні укриття (бухти, затоки, затони). Якщо таких немає, споруджують штучні – хвилеломи, греблі тощо.

Споруда для причалювання суден і зв’язку їх з берегом називається пристанню. Якщо пристань значно виходить від берега всередину водної поверхні, її називають пірсом. Пристань чи пірс можуть мати один або більше причалів.

Від причалів до берегових резервуарів прокладають трубопроводи. Перекачування продукції з резервуарів у судна, а також з суден у резервуари, здійснюється за допомогою берегових насосних станцій (якщо судна не мають насосів). З’єднання берегових трубопроводів з судновими здійснюється за допомогою шлангів, або шарнірних елементів.

На річкових пристанях (іноді і в морських) для зливання продукції широко використовують плавучі насосні станції. У цьому випадку судна причалюють до насосної станції, яка споруджується біля причалу. Вхідні трубопроводи насосної станції сполучають з вантажною системою судна, а викидні – з береговими трубопроводами. Після цього за допомогою насосів продукція перекачується з судна в берегові резервуари.

Плавуча насосна станція є судно (річкове або морське), на якому змонтовано два насоси або більше. Таку станцію застосовують для проміжних перевантажень нафтопродуктів на плаву.

Якщо будівництво морського причалу ускладнене або економічно недоцільне, наливання танкерів здійснюється на деякій відстані від берега підводним трубопроводом.