- •3.3 Переробка нафти і газу. Продукти переробки
- •1 Основи технології буріння нафтових і газових свердловин
- •1.1 Cпособи буріння свердловин
- •1.1.1 Поняття про свердловину
- •1.1.2 Способи буріння нафтових і газових свердловин
- •21 Бурильні труби; 22 – цементне кільце навколо обсадних труб;
- •1.2 Бурові установки
- •1.2.1 Класифікація бурових установок
- •Бержець Георгій Миколайович 1900-1978
- •1.2.2 Коротка характеристика бурових установок
- •Ільський Олександр Лонгінович
- •Алєксєєвський Георгій Васильович
- •РисРисунок 1.10 – Бурова установка “Уралмаш 15000”
- •1.3 Породоруйнівний інструмент
- •1.3.1 Призначення і класифікація бурових доліт
- •1.3.2 Долота для буріння суцільним вибоєм
- •Підшипників та ущільнення:
- •1.3.3 Інструмент для буріння кільцевим вибоєм
- •1.3.4 Відбір керну в нафтових і газових свердловинах
- •1.4 Бурильна колона
- •1.4.1 Склад і призначення бурильної колони
- •1.4.2 Умови роботи бурильної колони
- •1.4.3 Елементи бурильної колони
- •Муфти до них:
- •1.5 Обладнання для обертання бурильного інструменту
- •1.5.1 Ротори
- •1.5.2 Гідравлічні вибійні двигуни
- •1.5.3 Електробури
- •Наповненим оливою:
- •1.6 Промивання і продування свердловин
- •1.6.1 Призначення і класифікація промивних рідин
- •1.6.2 Промивні рідини на водній основі
- •1.6.3 Промивні рідини на неводній основі
- •1.6.4 Обладнання для промивання свердловин. Приготування і очищення промивних рідин
- •Двосторонньої дії:
- •1.6.5 Продування свердловин повітрям (газом)
- •1.6.6 Вимірювання параметрів бурового розчину
- •1.7 Режим буріння
- •1.7.1 Поняття про режим буріння і показники роботи доліт
- •1.7.2 Технологічні особливості режимів різних способів буріння
- •1.7.3 Раціональний час роботи долота на вибої
- •1.7.4 Подача бурильної колони
- •1.7.5 Викривлення свердловин.
- •1.7.6 Попередження викривлення вертикальних свердловин
- •1.7.7 Штучне викривлення свердловин
- •1.8 Роз’єднування пластів
- •1.8.1 Елементи обсадної колони
- •1.8.2 Проектування конструкції свердловини
- •1.8.3 Умови роботи обсадної колони в свердловині.
- •1.8.4 Цементування обсадних колон
- •Одноступінчастого цементування:
- •1.9 Закінчення свердловин
- •1.9.1 Буріння в продуктивному горизонті
- •1.9.2 Дослідження продуктивного горизонту
- •1.9.3 Вибір конструкції вибійної частини свердловини
- •З відкритим вибоєм і з незацементованою експлуатаційною колоною:
- •1.9.4 Обладнання устя свердловини
- •На рамі і в блок-боксі:
- •1.9.5 Випробування колони на герметичність
- •1.9.6 Сполучення експлуатаційної колони з пластом
- •1.9.7 Виклик припливу нафти, газу або газоконденсату з пласта
- •2 Видобування нафти, газу і газоконденсату
- •2.1 Фізичні основи руху рідин і газів у пористому середовищі
- •2.1.1 Пластова енергія і сили, які діють у нафтових, газових і газоконденсатних покладах
- •2.1.2 Режими дренування нафтових, газових і газоконденсатних покладів
- •2.1.3 Приплив флюїду до свердловин
- •Від перепаду тиску:
- •2.2 Розробка покладів
- •2.2.1 Системи розробки
- •2.2.2 Контроль і регулювання розробки нафтового покладу
- •2.2.3 Розробка газового покладу
- •2.2.4 Розробка газоконденсатного покладу
- •2.2.5 Розробка сланцевого покладу
- •2.2.6 Розробка покладів газогідратів
- •2.2.7 Штучні методи дії на нафтові пласти
- •2.3 Фонтанний та компресорний способи експлуатації свердловин
- •2.3.1 Фонтанна експлуатація
- •2.3.2 Аварійне фонтанування. Попередження і ліквідація відкритих газових і нафтових фонтанів
- •Відкритий фонтан на платформі (б)
- •2.3.3 Газліфтна експлуатація
- •2.3.4 Експлуатація газових і газоконденсатних свердловин
- •2.4 Експлуатація нафтових свердловин насосами
- •2.4.1 Експлуатація штанговими насосними установками
- •2.4.2 Експлуатація за допомогою зануреного гідропоршневого насоса
- •2.4.3 Експлуатація безштанговими зануреними насосами
- •Редукторний насос:
- •Електрогвинтового насоса:
- •2.5 Сучасні методи підвищення продуктивності свердловин
- •2.5.1 Оброблення свердловин кислотою
- •2.5.2 Гідравлічний розрив пласта
- •Гідравлічному розриві пласта:
- •2.5.3 Газогідродинамічний розрив пласта
- •2.5.4 Торпедування свердловин
- •2.5.5 Теплова дія на вибійну зону свердловин
- •2.5.6 Методи підвищення нафтовіддачі і газовіддачі пластів
- •2.6 Підземний ремонт свердловин
- •2.6.1 Обладнання і інструмент для проведення підземного ремонту свердловин
- •Підземного ремонту:
- •2.6.2 Спуско-підйомні операції та їх механізація
- •Машинобудівний завод”:
- •2.6.3 Очищення стовбура свердловини від піщаних пробок
- •2.6.4 Капітальний ремонт свердловин
- •І ремонту свердловин:
- •2.7 Промисловий збір і підготовка нафти і газу
- •2.7.1 Схеми збору і транспортування нафти і газу
- •2.7.2 Промислова підготовка нафти
- •Підготовки нафти:
- •Підігрівачах- деемульгаторах:
- •2.7.3 Підготовка газу
- •2.7.4 Основні напрями розвитку комплексної авто- матизації на нафтогазовидобувних підприємствах
- •Диспетчерського управління:
- •3 Транспортування нафти, нафтопродуктів і газу. Переробка нафти і газу
- •3.1Транспортування нафти і нафтопродуктів
- •3.1.1 Залізничний транспорт
- •3.1.2 Водний транспорт
- •3.1.3 Автомобільний транспорт
- •3.1.4 Трубопровідний транспорт
- •3.1.5 Резервуари для зберігання нафти і нафтопродуктів
- •3.1.6 Нафтобазове господарство
- •3.2 Транспортування газу
- •3.2.1 Класифікація газів
- •3.2.2 Підготовка газу до транспортування
- •3.2.3 Магістральні наземні газопроводи
- •3.2.4 Транспортування природного газу морськими трубопроводами
- •3.2.5 Транспортування скрапленого природного газу морем
- •Вигляд на танк зсередини (б)
- •3.2.6 Транспортування стисненого природного газу танкерами-газовозами
- •Стисненого газу танкерами cng
- •3.3 Переробка нафти і газу. Продукти переробки нафти
- •3.3.1 Характеристика нафтопродуктів
- •3.3.2 Властивості нафтопродуктів і основні вимоги до них
- •3.3.3 Процеси переробки нафти. Пряма перегонка нафти
- •3.3.4 Основні елементи установки прямої перегонки нафти
- •(Праворуч розташована вакуумна колона)
- •3.3.5 Типи установок для перегонки нафти і мазуту
- •3.3.6 Термодеструктивна переробка нафтової сировини
- •У аварійну ємність
- •3.3.7 Каталітичний крекінг і каталітичний риформінг
- •3.4 Очищення нафтопродуктів
- •3.4.1 Очищення світлих нафтопродуктів
- •3.4.2 Очищення олив
- •3.5 Переробка вуглеводневих газів. Хімічна переробка нафтової і газової сировини
- •3.5.1 Способи переробки вуглеводневих газів
- •3.5.2 Хімічна переробка нафтової і газової сировини
- •Перелік посилань на джерела
3.5 Переробка вуглеводневих газів. Хімічна переробка нафтової і газової сировини
3.5.1 Способи переробки вуглеводневих газів
Переробка нафтового газу зводиться до отримання з нього бензину, зрідженого газу та індивідуальних вуглеводнів. Схематично це можна зобразити так: нафтовий газ → нестабільний газовий бензин → стабілізація → фракціонування → зріджений газ → індивідуальні вуглеводні.
За цією схемою на газопереробному заводі здійсню-ють:
- стиснення газу до тиску, необхідного для переробки сирого газу і для транспортування відбензиненого газу магістральними газопроводами до споживачів;
- видобування з сирого газу нестабільного бензину;
- розділення нестабільного бензину, отриманого на заводі і ззовні (наприклад, з нафтостабілізаційних установок) на стабільний бензин, і індивідуальні вуглеводні: пропан, ізобутан і н-бутан.
Сирий газ надходить на завод під відносно невеликим тиском (0,3...0,4 МПа). Всі газопроводи, прокладені до заводу, сполучені в один вузол – пункт прийому газу, в якому заміряють кількість газу, що надходить кожним трубопроводом. Потім газ одним потоком направляється на очищування і осушку.
Для очищування газу від механічних домішок встановлюють сепаратори різних конструкцій, робота яких заснована на тому, що при зменшенні швидкості руху газу, зміні напряму потоку, або виникненні відцентрової сили з газу випадають пісок, пил, краплі вологи, оливи і конденсату.
Сірководень і вуглекислий газ є кислими корозійно-агресивними компонентами горючих газів, які у вологому середовищі сприяють корозії трубопроводів і устаткування та призводять до погіршення паливних якостей газу. Тому ці домішки видаляють перед транспортуванням і переробкою газів.
Очищування газів від кислих компонентів (або одного з них) проводять на спеціальних установках з застосуванням різних поглиначів (абсорбентів), наприклад, ацетон, метанол та ін.; твердих поглиначів (активоване вугілля, природні або синтетичні цеоліти); комбінованих процесів (застосування моноетаноламінів). Стадію абсорбції кислих газів розчинами амінів проводять за тиску 2…7 МПа та температури 25…40 °С.
Осушення вуглеводневих газів здійснюють абсорбцією або адсорбцією. Переваги рідких поглиначів у порівнянні з твердими сорбентами полягають в наступному: низькі перепади тиску в системі; можливість осушення газів, що містять речовини, які отруюють тверді сорбенти; менші капітальні та експлуатаційні витрати. Однак ступінь осушення і депресія точки роси при застосуванні рідких поглиначів менші, ніж під час використання твердих сорбентів. Як абсорбент найчастіше використовують діетилен-гліколь (ДЕГ) і триетиленгліколь (ТЕГ). Процес осушення газів передбачає дві стадії: абсорбцію та десорбцію вологи - і здійснюється відповідно у двох апаратах колонного типу з тарілками (або насадками) - абсорбері та десорбері.
Очищений і осушений газ направляється на наступну стадію переробки – відбензинування. Промислове значення мають чотири способи відбензинування газу:
- компресійні;
- сорбційні (абсорбційні та адсорбційні);
- низькотемпературної конденсації і сепарації (НТК і НТС); - низькотемпературної ректифікації.
1. Компресійний спосіб – стиснення газу в компресорах і дальше його охолоджування. У результаті цього значна частина важких вуглеводнів, що входять до складу газу, переходить у рідкий стан і відділяється в сепараторах від незконденсованого газу. Компресійний спосіб застосовують для відбензинування газів з високим вмістом пропану, бутану і важчих вуглеводнів. Цей спосіб, зазвичай, є допоміжним і поєднується з іншими способами відбензинування.
2. Спосіб абсорбції. Суть його полягає в розчиненні рідким нафтопродуктом (наприклад, гасом або дизельним паливом) важких вуглеводнів, які містяться в газі. У спеціальному масообмінному апараті, що називається абсорбером, контактують абсорбент і газ, що переробляється. При цьому поглинаючу рідину (абсорбент) подають у верхню частину колони. Стікаючи по насадках, або тарілках вниз, абсорбент стикається з потоком газу, який піднімається від низу вгору.
Збагачений вуглеводнями абсорбент відводиться з низу колони на десорбцію, в результаті видобуті вуглеводні, які утворюються після конденсації нестабільного бензину, відпарюються з нього. Регенерований абсорбент охолоджується і використовується знову.
Застосування способу абсорбції раціонально для відбензинування газів, які містять в 1 м3 від 200 до 300 г пропану, бутану і важких вуглеводнів.
3. Адсорбційний спосіб заснований на властивості твердих пористих матеріалів (адсорбентів) поглинати (адсорбувати) пари і гази. Газ пропускають крізь циліндричні апарати – адсорбери, наповнені адсорбентом, наприклад, активованим вугіллям. Адсорбент поглинає з газу переважно важкі вуглеводні і з часом насичується ними. Регенерація адсорбента здійснюється шляхом його оброблення водяною парою. Суміш водяної і вуглеводневої пари охолоджується і конденсується. Отриманий нестабільний бензин легко відділяється від води у сепараторах. Для забезпечення безперервного відбензинування газу ставлять декілька періодично працюючих адсорберів, які почергово відключаються на десорбцію. Така система роботи є напівбезперервною.
Процес адсорбції може здійснюватися і в безперервно працюючих апаратах. При цьому відбензинування проводять рухомим назустріч газу шаром активованого вугілля. Цей процес носить назву гіперсорбції. У ньому поєднуються одночасно відбензинування і фракціонування, тобто сирий газ розділяється на сухий, індивідуальні вуглеводні і газовий бензин. Вуглеадсорбційний спосіб доцільно застосовувати для відбензинування газів, в яких вміст пропану, бутану і вищих вуглеводнів не перевищує 50 г/м3, а також газів, які містять повітря. Газ, що переробляється, не має містити сірководню, з якого утворюється елементарна сірка, що забиває пори адсорбента, внаслідок чого він стає непридатним для дальшої роботи.
Всі низькотемпературні процеси відбензинування газу поділяються на групи:
- низькотемпературна конденсація;
- низькотемпературна ректифікація;
- низькотемпературна абсорбція;
- низькотемпературна адсорбція.
Низькотемпературна конденсація (НТК) - процес ізобарного охолодження газу до температур, за яких при даному тиску з’являється рідка фаза.
Сучасні схеми установок НТК передбачають такі стадії:
- стиснення газу (до 3…7 МПа);
- осушку газу;
- охолодження газу (до -30…-70°С) для утворення двофазної системи;
сепарація двофазної системи;
- розділення газорідинної суміші вуглеводнів на рідку фазу і паливний газ.
Низькотемпературна ректифікація (НТР) - процес розділення газових сумішей за низьких температур, який базується на охолодженні газової сировини до температури, за якої система переходить у двофазовий стан, і подальшому розділенні утвореної газорідинної суміші в ректифікаційних колонах.
Процес НТР є різновидом і удосконаленням НТК. Особливістю установок НТР є відсутність проміжної сепарації охолодженого газу і подача його разом з конденсатом, що утворився, безпосередньо в колону ректифікації. Процеси НТР дозволяють провести розділення з меншими витратами, ніж при інших способах, й одержувати одночасно стабільний газовий бензин, пропан - бутанову суміш, а також пропан, ізобутан, n-бутан, ізопентан, n-пентан та інші вуглеводні. Процеси НТР проводять в області низьких температур (від -50 °С до -80 °С), їх застосовують для відбензинення жирних газів.
Низькотемпературна абсорбція (НТА) - процес, який базується на відмінності в розчинності компонентів газу в рідкій фазі за низьких температур, і подальшому виділенні видобутих компонентів у десорберах, які працюють за повною схемою ректифікації. Основними факторами, від яких залежить повнота видобування ключових елементів, є температура і тиск процесу, склад початкової сировини і вимоги до якості газової продукції, число теоретичних тарілок в абсорбері і десорбері, фізико-хімічні властивості сорбенту та інші. Застосування схеми НТА дозволяє забезпечити видобування при порівняно помірному холоді етану – до 40…50 %, пропану – до 90…95 %, газового бензину – 100 %.
Технологічна схема установок НТА складається з:
- блока попереднього відбензинування початкового газу, що є блоком низькотемпературної конденсації (НТК);
- блока НТА, де відбувається додаткове видобування вуглеводнів з газу, що пройшов блок НТК.
Низькотемпературна адсорбція (НТ-адсорбція) - процес, який базується на різній здатності компонентів газу поглинатися на твердих поглиначах. НТ - адсорбція здійснюється в апаратах з стаціонарним шаром адсорбенту - активованого гранульованого вугілля, цеоліту, гранульованого силікагелю та інших. Процес низькотемпературної адсорбції газу передбачає, в основному, три стадії: адсорбцію, десорбцію і регенерацію (сушіння та охолодження) адсорбенту.
Головна перевага процесів НТ-адсорбції полягає в можливості видобувати компоненти, частка яких у газовій суміші дуже мала, тобто в здатності видобувати компоненти, що мають низький парціальний тиск. Це важливо в тих випадках, коли вимагається одержання продуктів високого ступеня чистоти. Через значні експлуатаційні витрати процеси НТ-адсорбції використову-ються в процесах переробки газу обмежено.
Видалення з газового бензину метану, етану, пропану і частково бутану називається стабілізацією. Для стабілізації газового бензину застосовують спеціальні стабілізаційні установки.
Отриманий нестабільний бензин направляють на газофракціонуючу установку, туди ж може надходити нестабільна фракція нафти.
Робота газофракціонуючої установки, на якій розділяють нестабільний газовий бензин на фракції (індивідуальні вуглеводні, або їх групи), заснована на різниці температур кипіння цих фракцій.
У результаті фракціонування нестабільного бензину отримують звільнений, в значній мірі від легких вуглеводнів, бензин та індивідуальні вуглеводні (пропан, ізобутан, нормальний бутан). Вони є товарною продукцією заводу.
Готову продукцію на газопереробному заводі зберігають у резервуарах. Для кожного продукту передба-чається своя група резервуарів, конструкція яких залежить від фізичних властивостей продуктів, що зберігаються. Етан на заводі не зберігається, його відразу ж після видобування перекачують трубопроводом споживачам.
У товарному парку може зберігатися нестабільний бензин, отриманий ззовні, або накоплений під час зупинок на ремонт газофракціонуючої установки. Готову продукцію відвантажують за допомогою наливних естакад. Стабільний газовий бензин транспортують у звичайних бензинових автомобільних або залізничних цистернах, а зріджений газ – у спеціальних цистернах, які дозволяють перевозити їх під тиском. Іноді продукцію транспортують трубопроводами.
Технологічна схема газопереробного заводу наведена на рис. 3.45.
