2.5.3 Газогідродинамічний розрив пласта

Цей метод заснований на утворенні тріщин у гірській породі завдяки енергії порохових газів, які утворюються при згоранні заряду в спеціальному апараті (рис. 2.47).

а б в

Рисунок 2.47 – Схема газогідродинамічної дії на пласт:

а – установка заряду в інтервалі перфорації; б – спалах заряду; в – локальний розрив

Застосування, залежно від глибини оброблюваного інтервалу, різних за масою порохових зарядів, дозволяє створювати в свердловині короткий і потужний імпульс тиску, направлений у пласт крізь перфораційні отвори. Створюється локальний розрив пласта з розвиненою системою мікро- і макротріщин, відбувається гідродинаміч-ний зв’язок свердловини з віддаленою зоною пласта. Після газогідродинамічного розриву пласта підвищується дебіт свердловини.

Газогідродинамічний розрив пласта рекомендується застосовувати в нафтових, газових і нагнітальних свердловинах, продуктивні пласти яких складені з щільних, тріщинуватих вапняків, доломіту і неглинистих піщаників.

2.5.4 Торпедування свердловин

Процес торпедування, для збільшення припливу нафти і газу в свердловину, полягає в тому, що заряджену вибуховою речовиною (ВР) торпеду спускають у свердловину і зривають проти продуктивного пласта. При вибуху торпеди утворюється каверна, внаслідок чого збільшуються діаметр свердловини і мережа тріщин, які розходяться від свердловини в радіальному напрямі.

Вибухові методи дії застосують також при звільненні прихвачених бурильних і обсадних труб, для руйнування на вибої металевих предметів, або щільних піщаних пробок тощо.

Для торпедування застосовують вибухові речовини бризантного (такого, що дробить) типу, до них відносяться: ВР з нітросполук ароматичного ряду – тротил, тетрил, гексоген; з нітратів або ефірів азотної кислоти – ТЕН, нітрогліцерин та ін.; з сумішей – амоніти і динаміти.

Торпеди найчастіше зривають у свердловинах з відкритим вибоєм. Для захисту обсадних труб від руйнування над торпедою встановлюють пробку – рідку або тверду. Рідкою пробкою може служити нафта, вода або глинистий розчин, твердою – пісок, глина або цементний міст. Торпедування із застосуванням твердих пробок пов’язане з необхідністю проведення тривалих робіт очищення свердловини.

2.5.5 Теплова дія на вибійну зону свердловин

Теплові методи дії на вибійну зону застосовують при експлуатації свердловин, в яких нафта містить парафін або смолу. У процесі експлуатації таких свердловин при пониженні температури нафти змінюється фазова рівновага складових її компонентів, зменшується розчинність парафіну і смол, і останні осідають у вибійній зоні, на стінках свердловин і в НКТ. У результаті закупорювання пор погіршується спроможність фільтрації пласта, і дебіт свердловин знижується.

При прогріванні вибійної зони парафінисто-смолянисті відкладення в трубах, на стінках свердловини, у фільтровій зоні і порах пласта розплавляються і виносяться потоком нафти на поверхню. Це поліпшує спроможність фільтрації породи у вибійній зоні, знижує в’язкість і збільшує рухливість нафти, що також полегшує умови її просування в пласті.

Вибійну зону прогрівають за допомогою електронагрівачів і газонагрівачів, гарячою нафтою, нафтопродуктами, водою і парою, а також шляхом термохімічної дії на пласт.

Нагнітання в свердловину гарячих рідин (нафти, дизельного палива тощо) застосовують, здебільшого, для видалення парафіну. Нагнітання проводиться за допомогою насосів, зазвичай, затрубним простором, без зупинки роботи свердловинного насоса. Розплавлений парафін захоплюється потоком відкачуваної нафти.

При паротепловому обробленні свердловин теплоносієм служить перегріта водяна пара, що виробляється в спеціальних паропересувних установках (ППУ), змонтованих на шасі автомобіля. ППУ (одну або декілька) сполучають трубопроводами високого тиску з устям свердловини. Пара з парогенераторної установки своїм тиском витісняє нафту з НКТ і проникає у вибійну зону пласта.

При електротепловому обробленні вибійних зон у свердловину на кабельтросі спускають електронагрівач, який складається з трубчастих електронагрівальних елементів (ТЕН), вмонтованих у перфорованому кожусі.

Прогрівання вибійної зони проводиться, зазвичай, декілька діб, після чого електронагрівач піднімають із свердловини, спускають у неї насос і свердловину вводять в експлуатацію.

При паротепловому обробленні над верхніми отворами фільтру, зазвичай, встановлюють термостійкий пакер для ізоляції фільтрової зони від експлуатаційної колони, і захисту її від дії високої температури пари, яка нагнітається в свердловину. Пару нагнітають у свердловину певний час, після чого устя свердловини закривають для передачі тепла углиб пласта. Потім експлуатацію свердловини відновлюють.