- •3.3 Переробка нафти і газу. Продукти переробки
- •1 Основи технології буріння нафтових і газових свердловин
- •1.1 Cпособи буріння свердловин
- •1.1.1 Поняття про свердловину
- •1.1.2 Способи буріння нафтових і газових свердловин
- •21 Бурильні труби; 22 – цементне кільце навколо обсадних труб;
- •1.2 Бурові установки
- •1.2.1 Класифікація бурових установок
- •Бержець Георгій Миколайович 1900-1978
- •1.2.2 Коротка характеристика бурових установок
- •Ільський Олександр Лонгінович
- •Алєксєєвський Георгій Васильович
- •РисРисунок 1.10 – Бурова установка “Уралмаш 15000”
- •1.3 Породоруйнівний інструмент
- •1.3.1 Призначення і класифікація бурових доліт
- •1.3.2 Долота для буріння суцільним вибоєм
- •Підшипників та ущільнення:
- •1.3.3 Інструмент для буріння кільцевим вибоєм
- •1.3.4 Відбір керну в нафтових і газових свердловинах
- •1.4 Бурильна колона
- •1.4.1 Склад і призначення бурильної колони
- •1.4.2 Умови роботи бурильної колони
- •1.4.3 Елементи бурильної колони
- •Муфти до них:
- •1.5 Обладнання для обертання бурильного інструменту
- •1.5.1 Ротори
- •1.5.2 Гідравлічні вибійні двигуни
- •1.5.3 Електробури
- •Наповненим оливою:
- •1.6 Промивання і продування свердловин
- •1.6.1 Призначення і класифікація промивних рідин
- •1.6.2 Промивні рідини на водній основі
- •1.6.3 Промивні рідини на неводній основі
- •1.6.4 Обладнання для промивання свердловин. Приготування і очищення промивних рідин
- •Двосторонньої дії:
- •1.6.5 Продування свердловин повітрям (газом)
- •1.6.6 Вимірювання параметрів бурового розчину
- •1.7 Режим буріння
- •1.7.1 Поняття про режим буріння і показники роботи доліт
- •1.7.2 Технологічні особливості режимів різних способів буріння
- •1.7.3 Раціональний час роботи долота на вибої
- •1.7.4 Подача бурильної колони
- •1.7.5 Викривлення свердловин.
- •1.7.6 Попередження викривлення вертикальних свердловин
- •1.7.7 Штучне викривлення свердловин
- •1.8 Роз’єднування пластів
- •1.8.1 Елементи обсадної колони
- •1.8.2 Проектування конструкції свердловини
- •1.8.3 Умови роботи обсадної колони в свердловині.
- •1.8.4 Цементування обсадних колон
- •Одноступінчастого цементування:
- •1.9 Закінчення свердловин
- •1.9.1 Буріння в продуктивному горизонті
- •1.9.2 Дослідження продуктивного горизонту
- •1.9.3 Вибір конструкції вибійної частини свердловини
- •З відкритим вибоєм і з незацементованою експлуатаційною колоною:
- •1.9.4 Обладнання устя свердловини
- •На рамі і в блок-боксі:
- •1.9.5 Випробування колони на герметичність
- •1.9.6 Сполучення експлуатаційної колони з пластом
- •1.9.7 Виклик припливу нафти, газу або газоконденсату з пласта
- •2 Видобування нафти, газу і газоконденсату
- •2.1 Фізичні основи руху рідин і газів у пористому середовищі
- •2.1.1 Пластова енергія і сили, які діють у нафтових, газових і газоконденсатних покладах
- •2.1.2 Режими дренування нафтових, газових і газоконденсатних покладів
- •2.1.3 Приплив флюїду до свердловин
- •Від перепаду тиску:
- •2.2 Розробка покладів
- •2.2.1 Системи розробки
- •2.2.2 Контроль і регулювання розробки нафтового покладу
- •2.2.3 Розробка газового покладу
- •2.2.4 Розробка газоконденсатного покладу
- •2.2.5 Розробка сланцевого покладу
- •2.2.6 Розробка покладів газогідратів
- •2.2.7 Штучні методи дії на нафтові пласти
- •2.3 Фонтанний та компресорний способи експлуатації свердловин
- •2.3.1 Фонтанна експлуатація
- •2.3.2 Аварійне фонтанування. Попередження і ліквідація відкритих газових і нафтових фонтанів
- •Відкритий фонтан на платформі (б)
- •2.3.3 Газліфтна експлуатація
- •2.3.4 Експлуатація газових і газоконденсатних свердловин
- •2.4 Експлуатація нафтових свердловин насосами
- •2.4.1 Експлуатація штанговими насосними установками
- •2.4.2 Експлуатація за допомогою зануреного гідропоршневого насоса
- •2.4.3 Експлуатація безштанговими зануреними насосами
- •Редукторний насос:
- •Електрогвинтового насоса:
- •2.5 Сучасні методи підвищення продуктивності свердловин
- •2.5.1 Оброблення свердловин кислотою
- •2.5.2 Гідравлічний розрив пласта
- •Гідравлічному розриві пласта:
- •2.5.3 Газогідродинамічний розрив пласта
- •2.5.4 Торпедування свердловин
- •2.5.5 Теплова дія на вибійну зону свердловин
- •2.5.6 Методи підвищення нафтовіддачі і газовіддачі пластів
- •2.6 Підземний ремонт свердловин
- •2.6.1 Обладнання і інструмент для проведення підземного ремонту свердловин
- •Підземного ремонту:
- •2.6.2 Спуско-підйомні операції та їх механізація
- •Машинобудівний завод”:
- •2.6.3 Очищення стовбура свердловини від піщаних пробок
- •2.6.4 Капітальний ремонт свердловин
- •І ремонту свердловин:
- •2.7 Промисловий збір і підготовка нафти і газу
- •2.7.1 Схеми збору і транспортування нафти і газу
- •2.7.2 Промислова підготовка нафти
- •Підготовки нафти:
- •Підігрівачах- деемульгаторах:
- •2.7.3 Підготовка газу
- •2.7.4 Основні напрями розвитку комплексної авто- матизації на нафтогазовидобувних підприємствах
- •Диспетчерського управління:
- •3 Транспортування нафти, нафтопродуктів і газу. Переробка нафти і газу
- •3.1Транспортування нафти і нафтопродуктів
- •3.1.1 Залізничний транспорт
- •3.1.2 Водний транспорт
- •3.1.3 Автомобільний транспорт
- •3.1.4 Трубопровідний транспорт
- •3.1.5 Резервуари для зберігання нафти і нафтопродуктів
- •3.1.6 Нафтобазове господарство
- •3.2 Транспортування газу
- •3.2.1 Класифікація газів
- •3.2.2 Підготовка газу до транспортування
- •3.2.3 Магістральні наземні газопроводи
- •3.2.4 Транспортування природного газу морськими трубопроводами
- •3.2.5 Транспортування скрапленого природного газу морем
- •Вигляд на танк зсередини (б)
- •3.2.6 Транспортування стисненого природного газу танкерами-газовозами
- •Стисненого газу танкерами cng
- •3.3 Переробка нафти і газу. Продукти переробки нафти
- •3.3.1 Характеристика нафтопродуктів
- •3.3.2 Властивості нафтопродуктів і основні вимоги до них
- •3.3.3 Процеси переробки нафти. Пряма перегонка нафти
- •3.3.4 Основні елементи установки прямої перегонки нафти
- •(Праворуч розташована вакуумна колона)
- •3.3.5 Типи установок для перегонки нафти і мазуту
- •3.3.6 Термодеструктивна переробка нафтової сировини
- •У аварійну ємність
- •3.3.7 Каталітичний крекінг і каталітичний риформінг
- •3.4 Очищення нафтопродуктів
- •3.4.1 Очищення світлих нафтопродуктів
- •3.4.2 Очищення олив
- •3.5 Переробка вуглеводневих газів. Хімічна переробка нафтової і газової сировини
- •3.5.1 Способи переробки вуглеводневих газів
- •3.5.2 Хімічна переробка нафтової і газової сировини
- •Перелік посилань на джерела
3.2.4 Транспортування природного газу морськими трубопроводами
Відомо, що біля 30 % світових запасів газу є в надрах землі, під товщею води. Розробка таких газових родовищ потребує великих трудових ресурсів і матеріальних витрат для глибоководного будівництва. Перш ніж приступити до розробки нового проекту з прокладання газопроводу, ретельно вивчають характер морського дна, а також вибирається оптимальний маршрут трубопроводу, врахо-вуючи западини і підводні рифи. Складнощів проекту додають великі морські глибини, нерівномірності океанського дна, потужні течії, низькі температури, а також невгамовні вітри, які утворюють високі хвилі. Морське дно досліджується глибоководними безпілотними апаратами. Потім за допомогою бурових установок відкривають родовища газу і ведуть експлуатаційне буріння. Після цього прокладаються багатокілометрові трубопровідні магістралі і газ з надр транспортується до місць підготовки і споживання.
Газопровід виготовляється з високоякісних сталевих труб, товщина стінок яких вибирається від 27 до 41 мм, залежно від тиску на трасі. Зовнішнє антикорозійне і бетонне покриття наносять на спеціалізованих заводах (рис. 3.26).
Рисунок 3.26 – Підготовка труб на спеціалізованому заводі
Далі труби перевозять транспортними суднами на трубоукладальне судно, де проходять перевірку на можливі пошкодження під час транспортування і зварюють попарно в двотрубні ланки довжиною 24 м (рис. 3.27).
а б
Рисунок 3.27 – Транспортування і вивантажування труб (а); зварювання у двотрубні ланки на борту трубоукладальника (б)
Відтак, двотрубні ланки подаються на основну виробничу лінію, де їх приварюють до вже укладеного трубопроводу, перевіряють якість зварювання за допомогою автоматичного ультразвукового контролю і ізолюють монтажні стики.
У міру завершення всіх робіт з нарощування трубопроводу на одну ланку, трубоукладальне судно за допомогою якорів просувається вперед на довжину ланки (24 м), а трубопровід плавно сходить на дно по напрямній рампі. У день, наприклад, за допомогою судно-трубоукладальника “Solitaire” можна прокласти близько 3 км газопроводу.
На більшій частині маршруту трубопровід лежить на поверхні морського дна. У районах виходу на берег, а також на ділянках з інтенсивним судноплавством, може знадобитися заглиблення і зворотне засипання піском та гравієм, щоб забезпечити стійкість і захист газопроводу від хвиль, течій, корабельних якорів і льодових впливів.
На рис. 3.28 показане найбільше у світі судно під назвою “Solitaire” для укладання труб морським дном.
Рисунок 3.28 – Найбільше у світі судно “Solitaire” для прокладання морського трубопроводу
3.2.5 Транспортування скрапленого природного газу морем
Взагалі гази поділяються на:
- природний газ – метан;
- гази нафтової перегонки – пропан, бутан і їх суміші;
- хімічні гази – етилен, хлорвініл, бутадієн; аміак.
Природний газ, який здебільшого використовують у побуті, електроенергетиці і як сировина, для одержання різних хімічних речовин (пластмас, добрив, барвників тощо), складається переважно з метану (СН4 – один атом вуглецю і чотири атоми водню) у чистому вигляді не отруйний, немає кольору і запаху. І навіть для того, щоб можна було виявити витік по запаху, до нього, перед подачею споживачам, додають речовини (одоранти) з різким неприємним запахом (запах гнилих яєць). Отруйними є компоненти неочищеного природного газу, особливо, сірководень. Сірководень – це сильна отрута, що викликає параліч органів дихання й серця. Тому в повітрі населених пунктів і робочих зон встановлюються гранично допустимі концентрації компонентів природного газу. І все ж, серед усіх інших видобувних видів палива, природний газ є найчистішим і ще багато років буде користуватися попитом. Збільшення об’ємів використання природного газу зі синхронним скороченням споживання мазуту і вугілля, приводить до зменшення викидів в атмосферу мільйонів тонн парникових газів і забруднюючих речовин. Проте суттєвим недоліком природного газу є його велика собівартість при транспортуванні трубопроводом на великі відстані.
Привабливим вирішенням цієї проблеми є транспортування скрапленого природного газу (СПГ) – у рідкому стані. СПГ (англ. LNG – liquefied natural gas) – природний вуглеводневий газ, який за дуже низької температури (-162 °С) і атмосферному тиску переходить у рідкий стан, зменшуючись в об’ємі майже в 600 раз. СПГ теж немає запаху і безбарвний, легший за воду, не горить і не вибухає, оскільки не містить кисень. У відкритій місцевості, при нормальній температурі, СПГ повертається в газоподібний стан і швидко розсіюється в повітрі, тому не може вибухнути. СПГ не самозапалюється. Такі властивості полегшують його зберігання і забезпечують економічне та надійне перевезення. Особливо постачальники СПГ виграють завдяки економії на морських перевезеннях. Проте, для транспортування газу у такий спосіб, необхідно мати потужний виробничо-технологічний комплекс з виробництва і постачання СПГ:
- завод по скрапленню природного газу;
- газоекспортний термінал, де СПГ заливають у спеціальні кораблі – танкери-газовози;
- газоімпортний термінал на місці призначення, де відбувається вивантаження СПГ;
- сховище СПГ і станція регазифікації для перетворення скрапленого газу в газоподібний стан.
Крім того, треба мати або орендувати кораблі. Тому транспортування СПГ морем вважається економічно обґрунтованим, якщо йдеться про великі відстані – більші 3000 км. На рис. 3.29 представлена схема постачання СПГ.
Рисунок 3.29 – Схема постачання СПГ:
1 – свердловина; 2 – природний газ; 3 – компресорна станція;
4 – установка СПГ; 5 – сховище СПГ; 6 – завантаження СПГ в танкер-газовоз; 7 – рух завантаженого танкера;
8 – вивантажування танкера-газовоза; 9 – станція регазифікації; 10 – рух порожнього танкера
Пунктом призначення завантаженого газовоза є приймальний термінал СПГ (рис. 3.30). До нього входять причал, зливна естакада, резервуари зберігання, системи випаровування, установка обробки газів, випаровування з резервуарів і вузол обліку. Резервуари за конструкцією подібні на резервуари, що є на заводах з виробництва СПГ, але тут їх більше, тому що необхідно мати запас ємностей, через нерівномірність поставок і відвантажування продукту.
Рисунок 3.30 – Загальний вигляд приймального терміналу
Для регазифікації СПГ використовують випарники прямого і непрямого підігріву. У випарниках прямого підігріву газ отримує тепло безпосередньо від гарячого теплоносія. При непрямому підігріві тепло надходить до газу через стінку, від проміжного газу або рідини, нагрітих гарячим теплоносієм. Як проміжну рідину між водою і СПГ використовують пропан, що значно знижує імовірність замерзання води в трубах теплообмінників.
На терміналах часто, як теплоносій, використовують морську воду, а в теплообмінниках типу “регазифікатор із зрошуванням” морська вода стікає вздовж вертикальних трубок, в яких СПГ циркулює під тиском, і поступово випаровується в цих трубках знизу вгору.
З метою економії енергії в процесі регазифікації, запроваджують різні способи утилізації холоду СПГ, для галузей промисловості, що споживають холод, замість того щоб просто випускати його в довкілля.
СПГ, що пройшов регазифікацію, знову стає звичайним природним газом, придатним для стандартних видів споживання. Його можна подавати трубами на електростанції, або в житлові будинки, закачувати в газові балони.
Для перевезення СПГ використовують три основні види вантажних танків: сферичний тип, мембранний тип і комбінація мембранних систем. Найпоширенішим є сферичний тип “MOSS” (рис. 3.31).
На рис 3.32 показано фотографію найбільшого у світі танкера мембранного типу “Mozah” для перевозки СПГ. Максимальна місткість танкера 266000 м3, довжина 345 м, ширина 50 м, осадка 12 м, від киля до клотика висота судна рівна висоті 20-ти поверхового будинку. СПГ перевозиться в п’яти гігантських танках мембранного типу. Танкер має власну установку СПГ, для скраплювання випаровувань в танках, що забезпечує практично повну збереженість вантажу при перевозці. Головними двигунами є два низькооборотні дизелі, що працюють на два гвинти.
а
б
Рисунок 3.31 – Сферичний танк типу “MOSS”:
а – схема танка; 1 – глушник; 2 – вихлопна труба; 3 – танки;
4 – ізоляційний шар; 5 – СПГ; 6 – компресор; 7 – силова установка; б – танк на плаву
При скрапленні газ зменшується в об’ємі в 600 разів, а при стискуванні – в 250 разів. Перевага на користь скрапленого газу – в 2,4 рази. Крім того, сучасні танкери LNG доставляють споживачам за один рейс до 80 млн м3 природного газу, а танкери CNG – до 30 млн м3. Тут перевага на користь танкерів LNG – в 2,7 разів.
Проте організація технології транспортування СПГ, крім танкерів LNG, необхідні: дорогий завод по скрапленню газу, завантажувальний і приймальний термінали спеціальної конструкції, завод регазифікації.
Технології транспортування стисненого газу потребують тільки самі танкери CNG і завантажувально-розвантажувальні термінали. Вартість танкерів CNG приблизно така ж, як і танкерів LNG, інші складові технологічного ланцюга LNG набагато дорожчі.
а
б
Рисунок 3.32 – Танкер мембранного типу “Mozah” (а);
