3.4.2 Очищення олив

Змащувальні оливи отримують шляхом перегонки мазуту на вакуумних і атмосферно-вакуумних установках. Для виробництва олив використовують дистилятні фракції перегонки мазуту (які виділяються в інтервалах 300...400 °С, 350...420 °С, 420... 450 °С) і гудрон (вище 500 °С). Оливи, отримані з дистилятних фракцій, називають дистилятними, а з гудрону – залишковими.

При очищенні змащувальних олив застосовують такі основні процеси:

- очищення селективними розчинниками;

- деасфальтизація;

- депарафінізація;

- гідроочищення;

- сірчанокислотне і лужне очищення.

Селективними (вибірковими) розчинниками називають такі речовини, які спроможні вилучати за певної температури з нафтопродукту тільки якісь певні компоненти, не розчиняючи решти. Для очищення олив від ароматичних і твердих парафінових вуглеводнів застосовують такі розчини: фенол, фурфурол, крезол, метилетилкетон, ацетон, дихлоретан, бензол, толуол. Їх застосовують і для видалення з олив смол, асфальтенів (залишкові оливні фракції можуть містити понад 50 % смол і асфальтенів, які повинні бути видалені). Для них складно підібрати селективні розчинники. Тому підбирають розчинник для цінних вуглеводнів оливи, а асфальтосмолисті речовини випадають в осад. У цьому полягає процес деасфальтизації. У такому випадку роз- чинником є зріджений пропан. Іноді спільно використовують два розчинники, які не змішуються, тобто очищення олив проводять парними розчинниками. Наприклад, беруть зріджений пропан і суміш фенолу і крезолу. Пропан сприяє осадженню смол, асфальтенів, а інший розчинник добре їх розчиняє. Обидва розчинники мають різні властивості і мало розчиняються один в одному. У результаті селективного очищення утворюються дві фази: рафінатна фаза – це корисні компоненти оливи, і екстрактна фаза – це небажані домішки. Олива після відгону від неї розчинника називається рафінатом, екстрактна фаза після відгону з неї розчинника, називається екстрактом.

Рафінати селективного очищення, отримані з парафінистої нафти, містять парафінові вуглеводні. У зв’язку з тим, що при пониженні температури парафінові вуглеводні кристалізуються, олива втрачає рухливість, стає непридатною до експлуатації. Для того щоб олива була придатною до експлуатації за низьких температур, з неї видаляють ці тверді вуглеводні, тобто проводять депарафінізацію рафінатів селективного очищення. Твердий продукт, що виділяється з дистилятної оливи, називається гачем, а із залишкової оливи – петролатумом.

Після селективного очищення оливу іноді піддають гідроочищенню. Мета гідроочищення оливи – поліпшення кольору і стабільності, підвищення в’язкісно-температурних властивостей, зниження коксованості і вмісту сірки. Гідроочищенню піддають дистилятні і залишкові оливи (до або після депарафінізації і деасфальтизації). Побічними продуктами гідроочищення є вуглеводневий газ (використовуються як паливо на установці), сірководень (використовується для отримання сірки) і відгін (використовується як компонент котельного палива).

Сірчанокислотне очищення оливи застосовується для видалення з оливної фракції асфальто-смолистих сполук, ненасичених вуглеводнів, нафтенових кислот і, частково, азотно-сірчаних і ароматичних сполук. У результаті реакції утворюються два шари: верхній – вуглеводні оливи і незначна кількість продуктів реакції і сірчаної кислоти (розчиненої в оливі) і нижній – продукти реакції, надлишок кислоти, сполук, що розчинилися в кислоті, і оливи, захопленої вниз. Оскільки у верхньому шарі є сліди сірчаної кислоти, нафтових кислот і сульфокислоти, то їх видаляють з оливи нейтралізацією розчином їдкого натрію. У результаті лужного оброблення утворюються солі, які переходять у лужний розчин. Лужні відходи відокрем-люють, а оливу промивають паровим конденсатом для видалення залишків солей нафтенових кислот, після чого підсушують повітрям.