Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pidruchnyk_CIVC2_ispravlenny.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
9 Мб
Скачать
☆

18.2. Повітряні Сили Збройних Сил України Історія виникнення

Історія світової авіації та ракетобудування тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудованим ними літальним апаратам. Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли „приборкати” пострах перших авіаторів – штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

У 1914-1917 рр. було розроблено та застосовано на практиці при організації прикриття з повітря важливих пунктів Одеського військового округу (Одеса, Миколаїв, Херсон тощо) основні оперативно-тактичні принципи протиповітряної оборони тилових об'єктів. У середині 1915 року створено службу повітряного (візуального) спостереження, сповіщення та зв’язку – ВССЗ, яка мала завдання виявлення літальних апаратів противника, спостереження за їх діями і сповіщення сил і засобів повітряної оборони про їх появу.

У 1916 р. в Одесі створювалися штаб та підрозділи повітряної оборони. В їх складі на початку 1917 р. нараховувалось вісімнадцять протилітакових батарей, чотири авіазагони, дві роти спостерігачів, чотири прожекторних роти і телефонно-телеграфна команда.

Історія Повітряних Сил України розпочинається від часів Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах наприкінці березня 1918 р. було створено Запорізьку повітроплавну ескадру. Вона увійшла до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об'єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу „Ілля Муромець”. Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 р. до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західно- Української Народної Республіки, увійшла перша „літунська сотня”, а потім був створений і „літунський полк”, який нараховував 40 літаків різних типів.

У роки воєнної реформи (1924-1925 рр.), почалось удосконалення засобів і систем протиповітряної оборони. Були побудовані та випробувані перші літаки-винищувачі І-1.

На території України у великих промислових центрах дислокувались авіабригади: 50-а – в Києві, 25-а – в Запоріжжі, 36-а – в Житомирі, 7-а – в Кіровограді, а також школи льотчиків в Луганську, Севастополі (Кача), Харкові та інших містах.

У загальній системі протиповітряної оборони було задіяно авіацію, зенітну артилерію, інші роди військ.

15 лютого 1929 р. у відповідності з директивою штабу Українського військового округу створюється протиповітряна оборона м. Києва.

На початку Великої Вітчизняної війни протиповітряна оборона на території України була складовою частиною загального плану побудови протиповітряної оборони держави та представляла собою струнку систему. Станом на червень 1941 р. на території України було розгорнуто три зони ППО: Київська, Південна та Харківська. Керівництво протиповітряною обороною здійснювалось командувачами військами військових округів через командувачів зонами ППО, які були їх заступниками.

За роки ІІ СВ військовими авіаторами здійснено 3 млн. 125 тис. бойових вильотів. Знищено понад 57 тис. ворожих літаків. Особовим складом Військ ППО збито більш як 7300 літаків ворога, знищено понад 1000 танків, біля 1500 гармат і мінометів, а також багато іншої бойової техніки і живої сили ворога. За мужність і героїзм десятки тисяч військовослужбовців нагороджено орденами і медалями.

Високою майстерністю та героїзмом відзначались в роки Другої світової війни льотчики, зенітники, локаторники, інженери та техніки. Бойову славу видів військ примножили тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації О.І.Покришкін, двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник авіації В.Д.Лавриненков, за роки командування яких було чимало зроблено для удосконалення системи протиповітряної оборони на теренах України. Свій безцінний досвід захисникам неба Батьківщини передавали герої-фронтовики: генерал-лейтенант авіації Меркулов В.І., генерал-майор авіації Балдін А.М., полковники Голубєв Г.Г., Сухов К.В., Засєдатєлєв В.В., Полупанов В.К., Майоров А.І., Павловський М.А., Шавурін П.І, Терновий Б.Я. Військові льотчики вийшли переможцями у сотнях поєдинків з літаками противника. Найуславленіші з них – ас номер один радянських ВПС тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (62 повітряні перемоги) та двічі Герой Радянського Союзу Сергій Грицевець (40 перемог).

У повоєнний час на озброєння надійшли швидкісні висотні ракетні комплекси перехвату. Бортові радіолокаційні приціли, інше більш досконале обладнання за умов вмілого володіння технікою зробили авіацію всепогодною.

Починаючи з 1952 р. у війська надійшла принципово нова зброя – зенітні ракетні комплекси і системи, що дозволило до 1960 р. перетворити зенітну артилерію в новий рід військ – зенітні ракетні війська протиповітряної оборони.

Було проведено повне переозброєння частин ВССЗ (візуального спостереження, сповіщення та зв’язку) на нові радіолокаційні станції і системи. У 1954 р. вони переформовані в радіотехнічні війська, як рід військ ППО. Широко впроваджено автоматизовані системи управління. Створено частини і підрозділи радіорозвідки та перешкоди радіоелектронним засобам повітряного противника.

З 60-х рр. ХХ ст., у зв’язку з надходженням на озброєння армій закордонних держав стратегічних ракет і космічних систем різноманітного призначення, вжито заходи по захисту держави та її Збройних Сил від раптового ракетного нападу. Так, з 1954 р. для оборони найбільш важливих стратегічних напрямків і об’єктів сформовано армії ППО, в тому числі Київська, яка з березня 1960 р. стала 8 окремою армією протиповітряної оборони і виконувала бойові завдання на теренах України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]