Витяги з документу срср-9 „Про руйнування та звірства, скоєні німецько-фашистськими загарбниками в місті Києві”

(повідомлення Надзвичайної Державної Комісії по встановленню та розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяного ними збитку громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам й установам СРСР)

(По книзі „Нюрнбергский процесс. В 7 т. Т.4. / Под общ. ред. Р.А.Руденко. – М.: Госиздат. юридической литературы, 1959.” Переклад українською О.М.Сапицької.)

Німецькі загарбники, вступивши на територію України, насамперед приступили до розгарбування народного надбання та майна мирних жителів.

Гітлерівський ставленик на Україні – рейхскомісар Еріх Кох писав: „Мова йде насамперед про те, щоб підтримати та забезпечити для німецького військового господарства та німецького командування надзвичайно великі джерела сировини та харчових продуктів цієї країни для того, щоб Німеччина і Європа могли вести війну будь-якої тривалості”.

Для проведення цих грабіжницьких планів німці намагалися встановити рабсько-кріпосний режим на Україні.

У секретному циркулярі командуючого германськими тиловими військами на Україні генерала авіації Кітцінгера від 18 липня 1942 року за № 1571/564/42 підкреслювався: „Українець був і залишиться для нас чужим. Кожен простий, довірливий прояв інтересу до українців та їх культурного існування йде на шкоду та послабляє ті істотні риси, яким Німеччина зобов'язана своєю міццю та величчю”.

У Києві орудувала зграя кривавих фашистських бандитів. Цю зграю очолювали генерал-комісар Магунія, комендант міста генерал Ебергардт, вищий керівник СС і полицей-фюрер Гальтерман, генерал поліції порядку Шеєр, оберштурмбаннфюрер Ерлінгер, штадтскомісар СА – бригаденфюрер Квітцрау. Під керівництвом цих бандитів поряд із грабежами, руйнуваннями й систематичним винищуванням населення Києва проводилася політика понімечення українського народу. Українська культура всіляко придушувалася й знищувалася, радянські люди прирікались на голод і смерть. На стінах численних магазинів, ресторанів з'явилися вивіски: „Тільки для німців”. Український оперний театр імені Шевченко, стадіон та інші громадські установи були оголошені доступними тільки для німців. Наказом за № 184 від 6 серпня 1942 року комендант міста, генерал-майор Ремер заборонив німцям запрошувати „тубільців” (українців) на стадіони та у ресторани. Історичне місце Києва – Аскольдову могилу окупанти перетворили на німецький цвинтар.

РУЙНУВАННЯ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ І КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА ТА ПОГРАБУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

Німецькі окупанти в місті Києві розграбували та вивезли у Німеччину устаткування промислових підприємств, а будинки підірвали й спалили...

Німецько-фашистські варвари за час свого хазяйнування у Києві вибухами та підпалами зовсім знищили головну вулицю – Хрещатик, а також кращі будинки на прилягаючих вулицях: Прорізний, Інститутської, Великий Васильківській...У результаті цих злодіянь більше 200 тисяч жителів Києва втратили дах.

6 жовтня 1942 року оберштурмбаннфюрер СС Шпацель опублікував розпорядження:...все золото, серебро та інші благородні метали і всі коштовні речі без виключення повинні бути вилучені...

Гітлерівці оголошували цілі райони міста „бойовою зоною”. Насильницьке переселення жителів із цієї „зони” було лише приводом для розгнузданого грабежу...

Насильницький угон мирного населення на каторгу в Німеччину прийнялв самі широкі розміри.

Комендант Києва генерал-майор Ремер після багаторазового насильницького угону радянських людей у німецьке рабство знову писав 9 жовтня 1942 року: „Місто Київ зобов'язане у найближчі дні знову надати для Німеччини мінімум 7000 робітників. Командири частин і керівники установ уже зараз повинні скласти списки, яких робітників (дівчат і бездітних жінок) у віці від 16 до 45 років вони можуть відпустити. Серйозність положення з робітниками на батьківщині вимагає, щоб всі установи тощо обмежилися невеликою кількістю тубільних робітників”.

...Два роки німецько-фашистської окупації були наповнені суцільними знущаннями над людським достоїнством радянських людей; це був час голоду та руйнування, час повного безправ'я і беззахисності.

РУЙНУВАННЯ ТА РОЗГАРБУВАННЯ КУЛЬТУРНИХ Й ІСТОРИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ МІСТА КИЄВА

Гітлерівці з перших же днів вторгнення на Україну приступили до планомірного знищення шкіл, вищих навчальних закладів, музеїв, бібліотек, клубів, театрів, лікарень і дитячих садів.

У Києві до вторгнення німців було 150 середніх і початкових шкіл. З них 77 шкіл окупанти зайняли під казарми, 9 – пристосували під склади та майстерні, у двох розмістили військові штаби та 8 шкіл використали під стайні. При відступі з Києва німецькі варвари зруйнували 140 шкіл.

Фашисти закрили всі дитячі сади, майно їх розграбували, частину будинків використали під квартири. Дитячі сади №№ 14, 107 й 217 пристосували під стайні, 27 дитячих садів спалили та 51 дитячий сад зруйнували. Вони зруйнували також 13 дитячих будинків, 4 палаци культури, будинок учителя...

Німецькі окупанти розкрали із книжкових фондів київських бібліотек понад чотири мільйони книг. З однієї тільки бібліотеки Академії наук УРСР гітлерівці вивезли у Німеччину більше 320 тисяч різних коштовних та унікальних книг, журналів і рукописів. Старший лейтенант Шміц і доктор Паульсен, що служили в частинах СС, вивезли у Німеччину з університетської бібліотеки карти, атласи, книги по географії, статистиці та економіці.

5 вересня 1943 року німці спалили й підірвали один з найстарших центрів Української культури – Київський державний університет імені Т.Г. Шевченко, заснований у 1834 р...У вогні загинули найбільші культурні цінності, що служили протягом сторіч основою науково-навчальної роботи університету; загинули матеріали історичного архіву древніх актів, що представляють виняткову цінність; загинула бібліотека з фондом понад 1300 тисяч книг; зоологічний музей університету, що мав понад 2 мільйонів екземплярів експонатів, і цілий ряд інших музеїв, як, наприклад, зоо-анатомічний, анатомічний, ботанічний, загальної біології, мінералогії, палеонтології, петрографії; загинули 20 університетських лабораторій, 18 спеціальних кабінетів і майстерень. У вересні 1943 року німецький керівник архівної справи – доктор Вінтер вивіз у Кам’янець-Подільский найдавніші документи, що зберігалися у бібліотеці університету.

Німецькі окупанти зруйнували також й інші вищі навчальні заклади Києва: індустріальний, лісогосподарський, педагогічний ім. Горького та інші інститути.

За час окупації міста фашистські варвари зруйнували, спалили та розграбували більшість медичних установ...Всі ці руйнування та грабежі зроблені при особистій участі керівника охорони здоров'я при генерал-комісаріаті міста Києва доктора Гросскопф.

Фашистські варвари спалили в Києві будинок драматичного театру Червоної Армії на 1000 місць, театральний інститут, консерваторію, у якій згоріли інструменти, найбагатша бібліотека й все устаткування; підірвали прекрасний будинок цирку на 2500 місць; спалили з усім устаткуванням Театр юного глядача імені М. Горького; знищили Єврейський театр. За розпорядженням інтенданта Брюкнера розграбовані всі склади та костюмерна театру опери й балету імені Т.Г. Шевченко.

Німецько-фашистські окупанти під керівництвом доктора Вінтера, його заступника доктора Бенцінга, доктори Розкампфа та художника Клейна зруйнували музеї і вивезли до Німеччини всі експонати, що перебували в них.

У музеї західноєвропейського та східного мистецтв залишилося лише кілька великих полотен, що їх грабіжники не встигли зняти із високих стін сходової клітки. З музею російського мистецтва гітлерівці разом з усіма експонатами вивезли найціннішу колекцію російських ікон. Вони розграбували музей українського мистецтва: з 41 тисячі експонатів відділу народного мистецтва цього музею залишилося тільки 1900. Гітлерівці вивезли з Києва український посуд XVIII, XIX і початку XX сторіч, у тому числі зразки робіт найбільших майстрів: Ф. Лавренюка, А. Гончара з Подолії, І. Панасюка та інших. Вони вивезли кахлі роботи гончаря Бахметюка, розграбували найбагатшу колекцію вишиванок XVIII, XIX й XX сторіч, вивезли колекцію народного одягу й найбагатшу колекцію писанок, вивезли 11420 предметів з художньо-промислового відділу, у тому числі колекцію фаянсу Києво-Межигородської фабрики 1780-1798 рр., 5384 предмети живопису, графіки, скульптури...Коштовні музейні меблі німці вивезли до Німеччини...

Гітлерівці розграбували музей імені Т.Г. Шевченко та історичний музей. Вони розграбували найбільший пам'ятник слов'янських народів – Софійський собор, з якого вивезли 14 фресок XII століття, у тому числі 4 фрески зі стін Михайлівського Золотоверхого монастиря, дорогоцінне начиння та предмети культу.

За наказом німецького командування військові частини ограбували, підірвали та зруйнували найдавніший пам'ятник культури – Києво-Печерську лавру. Рано вранці 3 листопада 1941 року німецькі жандарми виселили з лаври всіх жителів і о 2 години дня підірвали Успенський собор...

У жовтні - грудні 1941 року німці вивезли з лаври найцінніші експонати історичного музею, у тому числі весь відділ зброї, що нараховував близько 4000 предметів, серед них були унікальні речі, як, наприклад, шабля Стефана Баторія, вітрина запорізької зброї та інше; розграбували найцінніші експонати відділу історії України XV-XIX сторіч: грамоти, нумізматику, печатки, скло, порцеляну, тканини; вивезли з архіву музею акти XV-XVIII сторіч і рукописи наукових праць...

В Успенськім соборі Києво-Печерської лаври перебувало більше 20 срібних риз на іконах, срібні царські врата, срібні масивні дошки на вівтарі та жертовнику, декілька євангелій у срібних оправах, три срібні гробниці, збори тканин і парчі Києво-Печерської лаври, що нараховували більше 2000 рідких і коштовних зразків з дарчими листами царів і гетьманів. Всі ці цінності німецькі варвари розграбували та вивезли до Німеччини.

У вересні - жовтні 1943 року були вивезені до Німеччини матеріали розкопок у Пушкарях, Мезині, Кирилівській стоянці в Києві, розкопок Трипільської культури на Коломийщині, у Халеп’є та цілий ряд унікальних колекцій. З відділу Скіфії Історичного музею гітлерівські грабіжники вивезли унікальні бронзові фігурки звірів, наконечники значків і прапорів, зброю, кераміку, побутові речі; з відділу грецьких причорноморських колоній – кіпрську кераміку – близько 5000 предметів, кераміку з Ольвії; вивезли матеріали відділу „Київська Русь”, у числі їх такі унікальні речі, як запрестольний хрест X сторіччя Десятинної церкви, кахлі з гербом Рюріковичей, і інші коштовні експонати...

МАСОВЕ ВИНИЩЕННЯ МИРНИХ ГРОМАДЯН І РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Німецькі кати з перших же днів захоплення Києва проводили масове винищування населення шляхом катувань, розстрілів, повішення, отруєння газом у „душогубках”. Людей хапали прямо на вулицях, розстрілювали великими групами й поодинці...

Фашисти масами вбивали чоловіків, жінок, дітей, старих і хворих. Так, 14 жовтня 1941 року в психіатричну лікарню на чолі з німецьким гарнізонним лікарем Риковським увірвався загін есесівців. Гітлерівці загнали 300 хворих в один з будинків, у якому протримали їх без їжі й води кілька днів, а потім розстріляли в яру Кирилівського гаю. Інші хворі були винищені 7 січня, 27 березня й 17 жовтня 1942 року.

...Організаторами цих убивств були: німецький керівник охорони здоров'я при генеральному комісаріаті – Гросскопф і лікар військового лазарету – Больм.

Убивствам часто передували садистське катування. Архімандрит Валерій повідомив, що фашисти до півсмерті били хворих і слабких людей, поливали їх на морозі водою й, нарешті, пристрілювали в німецькій поліцейській катівні, що знаходилася у Києво-Печерській лаврі.

Убивали мирних громадян нібито за приналежність до радянсько-партійного активу, за зв'язок з партизанами, убивали і без усяких мотивів.

Звірствували німецькі бандити і у Дарницькому та Сирецькому таборах. Мирних радянських громадян і військовополонених змушували виконувати важкі виснажливі роботи, підвергали нечуваним знущанням й убивали...

Гітлерівські бандити зігнали 29 вересня 1941 року на розу вулиць Мельника та Доктеревскої тисячі мирних радянських громадян. Тих, що зібралися, кати повели до Бабиного Яру, відібрали у них всі цінності, а потім розстріляли...

У 1943 році, почуваючи хиткість свого положення в Києві, окупанти, прагнучи сховати сліди своїх злочинів, розкопували могили своїх жертв і спалювали їх. ...Керівниками цих робіт були офіцер СС – Топайде, співробітники жандармерії Іоганн Меркель, Фохт і командир взводу СС – Ревер.

…З доручення Надзвичайної Державної Комісії після звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників були зроблені розкопки у місцях масових винищувань радянських людей у Сирецькому таборі, у Бабиному Яру, у Дарниці та інших місцях. У розкопках взяли участь німецькі військовополонені…

Спеціальна Комісія в складі: голови М. С. Хрущова, членів Комісії: Наркомпросу УРСР академіка – П. Тичина, Секретаря Союзу радянських письменників УРСР академіка М. Рильського, кандидата біологічних наук Академії наук УРСР – Д. Марковського, за участю медичних експертів: професорів Я. І. Пивовонського, Ю. Ю. Крамаренко, А. М. Зюкова та судмедексперта, професора Н. А. Шепелевського, у присутності представника Надзвичайної Державної Комісії В. Д. Шевцова встановила, що, за неповним даними, у Києві замучено, розстріляно й отруєно в „душогубках” більше 195 тисяч радянських громадян, у тому числі:

1. У Бабиному Яру понад 100 тисяч чоловіків, жінок, дітей і літніх людей.

2. У Дарниці – понад 68 тисяч радянських військовополонених і мирних громадян.

3. У протитанковому рові біля Сирецького табору та на самій території табору – понад 25 тисяч радянських мирних громадян і військовополонених.

4. На території Кирилівської лікарні – 800 душевнохворих.

5. На території Києво-Печерської лаври – близько 500 мирних громадян.

6. На Лук’янівському цвинтарі – 400 мирних громадян.

На підставі заяв радянських громадян, протоколів опитування, показань свідків, матеріалів Спеціальної Комісії, висновків судово-медичної експертизи та особистих розслідувань, зробленим членами Надзвичайної Державної Комісії...Надзвичайна Державна Комісія постановила, що руйнування у місті Києві, пограбування населення, масові катування та вбивства мирних громадян і військовополонених відбувалося згідно вказівок німецького уряду та верховного командування...Всі вони повинні понести сувору відповідальність за жахливі злочини, скоєні перед радянським народом.

29 лютого 1944 р.

№ 22