- •Михайлюк в.П., Сапицька о.М. Світова історія військової справи Навчальний посібник
- •Частина і
- •Тема 1. Поява та еволюція зброї. Виникнення військової справи.
- •Тема 2. Визначення та характеристика загального розвитку військового мистецтва.
- •Тема 3. Військова справа та війни у стародавньому світі.
- •3.2. Греція, Македонія, елліністичні держави.
- •Тема 19. Екологічні аспекти війн..................................................................................................323.
- •Частина іі Хрестоматія
- •1.1. Характер первісних збройних сутичок
- •Тема 1. Поява та еволюція зброї. Виникнення військової справи
- •1.2. Еволюція зброї
- •1.3. Символіка та емблематика зброї
- •Тема 2. Визначення та характеристика загального розвитку військового мистецтва
- •2.1.Фактори виникнення війн
- •2.2. Виникнення армій
- •2.3. Загальна періодизація та класифікація війн
- •2.4. Зміст та основні складові війни
- •Тема 3. Військова справа та війни у стародавньому світі
- •3.1. Країни Стародавнього Сходу
- •3.1.1. Стародавній єгипет
- •3.1.2. Країни межиріччя
- •Шумер та Аккад
- •Вавилонське царство
- •Ассирія
- •3.1.3. Стародавній іран
- •3.1.4. Урарту та племена скіфів
- •3.1.5. Стародавня індія
- •3.1.6. Стародавній китай
- •3.2. Греція, Македонія, елліністичні держави
- •3.2.1.Стародавня греція
- •3.2.2.Суспільно-політичний устрій македонії,
- •3.2.3. Елліністичні держави
- •Східна Римська імперія у V – VI ст. Н.Е.
- •Тема 4. Розвиток військової справи у східних слов’ян
- •Тема 5. Військова справа у арабів, турків-османів та франків
- •5.1.Арабські племена та їх збройна організація
- •5.2. Збройна організація турків-османів
- •5.3. Франки та їх збройна організація
- •Тема 6. Особливості війн феодального періоду
- •Тема 7. Збройна організація та війни київської русі
- •Та її сусідів: візантії, болгар, хазар і печенігів
- •Тема 8. Збройна організація та військове мистецтво русі у хіі – хііі ст.
- •Тема 9. Військова справа у монголів
- •Тема 10. Розвиток військової справи у московській державі у XIV – XVI ст.
- •Тема 11. Розвиток військової справи та мистецтва в країнах західної європи у XIV-XVI ст.
- •Тема 12. Військова справа та мистецтво корінних народів мезоамерики, південної і північної америки, австралії та океанії
- •Тема 13. Розвиток збройних організацій країн західної європи у ході європейських війн XVII-XIX ст.
- •Тема 14. Військова справа в козацькій україні
- •Тема 15. Перша світова війна
- •Перемінні воєнні дії 1915-1916 рр.
- •Тема 16. Друга світова війна
- •Тема 17. Локальні військові конфлікти (середина хх - початок ххі ст.)
- •Тема 18. Збройні сили сучасної україни
- •18.1. Сухопутні війська Збройних Сил України
- •Механізовані і танкові війська.
- •Ракетні війська й артилерія.
- •Армійська авіація.
- •Аеромобільні війська.
- •Війська протиповітряної оборони.
- •18.2. Повітряні Сили Збройних Сил України Історія виникнення
- •У сучасних умовах
- •Бомбардувальна.
- •Штурмова.
- •Винищувальна.
- •Транспортна.
- •18.3. Військово-Морські Сили Збройних Сил України
- •Надводні сили.
- •Підводні сили.
- •Берегові ракетно-артилерійські війська.
- •18.4. Миротворчі операції Збройних Сил України
- •13.Міжнародні сили з підтримки миру в Косово, срю (кфор).
- •17. Миротворчий персонал у складі Багатонаціональних сил у Республіці Ірак. Миротворчий персонал у складі Тренувальної місії нато у Республіці Ірак.
- •18.5. Напрямки та цілі міжнародного співробітництва України у військовій сфері
- •Тема 19. Екологічні аспекти війн
- •Висновки
- •Хрестоматія
- •Військове мистецтво слов’ян.
- •Вторгнення слов’ян на територію Східної Римської імперії.
- •Стародавні германці.
- •Правління Хлодвіга. Суассонська чаша.
- •Облога і завоювання Єрусалима хрестоносцями.
- •Воєнно-феодальна організація Єрусалимського королевства.
- •Розгром Константинополя хрестоносцями.
- •Військо у Московській державі XVI ст.
- •Військо у Московській державі XVI ст.
- •Морські походи запорожців у книзі г. Де Боплана „Опис України”.
- •Промова б.Хмельницького на Переяславській раді 1654 р.
- •Текст „Присяги або обіцянки будь-якого військового чину людям”*
- •Витяги з попереднього мирного договору між Францією та Німеччиною
- •26 Лютого 1871 р. *
- •Про закони та звичаї сухопутної війни
- •Положення про закони та звичаї сухопутної війни Відділ I. Про воюючих Глава I. Про тих, хто визнається воюючими (сторонами)
- •Глава II. Про військовополонених *
- •Глава III. Про хворих і поранених
- •Глава I. Про засоби нанесення шкоди ворогу, про облоги й бомбардування
- •Глава II. Про лазутчиків
- •Глава III. Про парламентерів
- •Глава IV. Про капітуляції
- •Глава V. Про перемир'я
- •Директива № 21. План „Барбароса”
- •I. Загальний задум
- •Іі. Передбачувані союзники і їх завдання
- •III. Проведення операцій
- •Виступ по радіо заступника Голови Ради Народних Комісарів Союзу рср, народного комісара закордонних справ срср (в.М.Молотова) від
- •22 Червня 1941 р.
- •Угода (про вступ Радянського Союзу у війну проти Японії), підписана срср, сша та Великобританією 11 лютого 1945 р. На Кримській (Ялтинській) Конференції
- •Витяги з протоколу Берлінської (Потсдамської) конференції
- •17 Липня - 2 серпня 1945 р.
- •Протокол Берлінської конференції трьох великих держав*
- •I. Про заснування ради міністрів закордонних справ
- •II. Політичні та економічні принципи, якими необхідно керуватися при поводженні з німеччиною у початковий контрольний період
- •III. Репарації з німеччини**
- •IV. Передача німецького військово-морського та
- •V. Місто кенігсберг і прилеглий до нього район
- •VI. Військові злочинці
- •VII. Про австрію
- •VIII. Польща
- •IX. Укладання мирних договорів і допущення
- •XII. Упорядковане переміщення німецького населення
- •XV. Про міжнародну зону танжеру ***
- •XVI. Чорноморські протоки
- •XXI. Переговори по військовим питанням
- •Витяги з документу срср-9 „Про руйнування та звірства, скоєні німецько-фашистськими загарбниками в місті Києві”
- •Витяги з Політичної доповіді Центрального Комітету кпрс XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу (25 лютого 1986 р.)
- •Указ Президії Верховної Ради срср
- •Статут Ордену Суворова.
- •Статут Ордену Кутузова.
- •Статут Ордену Олександра Невського.
- •Постанова Президії Верховної Ради срср
- •Статут Ордену Богдана Хмельницького і, іі та ііі ступеня
- •Указ Президії Верховної Ради срср
- •Статут Ордену Нахімова
- •Витяги з Закону України „Про державні нагороди України” від 16 березня 2000р. (зі змінами від 21.09.2006 р.).
- •Витяги з Закону України „Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 р. (зі змінами від 28.12.2007 р.).
- •Про Збройні Сили України
- •Розділ I . Загальні положення
- •Розділ II. Загальна структура, склад, організація та дислокація збройних сил україни
- •Розділ III. Керівництво збройними силами україни та забезпечення їх діяльності
- •Розділ IV. Діяльність збройних сил україни
- •Словник прийнятих умовних військових скорочень та військово-історичних термінів
- •Наприкінці XIV - на початку XV ст.
- •Додатки
- •Тактико-технічні характеристики (ттх) окремих видів зброї та військової техніки. Важкі авіаносці* вмс сша (до 1993 р.):
- •Деякі легкі авіаносці та крейсери-вертольотоносці*
- •Ттх деяких західних палубних літаків
- •Основні типи вертольотів вмс різних країн
- •Військові кораблі: ттх та військово-історичні факти
- •Ттх деяких ракетних комплексів* західних ав
- •Ттх деяких ракет та засобів їх доставки
- •Тактико-технічні характеристики деяких сучасних твердопаливних ракет
- •Найбільші промислові компанії, пов'язані зі створенням зброї та військової техніки
- •Список використаних джерел та літератури Навчальна, тематична та довідкова література
- •Публікації у періодичних виданнях
- •Ресурси мережі Internet
- •Михайлюк в.П., Сапицька о.М.
- •Світова історія військової справи
- •Навчальний посібник
18.3. Військово-Морські Сили Збройних Сил України
Військово-Морські Сили Збройних Сил України – наймолодший вид Збройних Сил України. Вони призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника у своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку.
Військово-Морські Сили Збройних Сил України сформовані згідно з Указами Президента України від 12.12.1991 р. № 4 „Про Збройні Сили України”; 05.04.1992 р. № 209 „Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України”; 06.04.1992 р. № 210 „Про Командуючого Військово-Морських Сил України”.
Передумовою до створення Військово-Морських Сил України стало звернення першого Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України до військовослужбовців угруповань військ, які базувалися на українській території, у якому відзначалось, що вони входять до складу Збройних Сил України, а особовому складу необхідно до 20 січня 1992 р. прийняти військову присягу на вірність народу України.
18 січня 1992 р. військовослужбовці 3-ї школи водолазів ЧФ під керівництвом капітана 3 рангу Клюєва О.В. прийняли присягу на вірність народові України. 26 січня прийняла присягу 17-та бригада кораблів охорони водного району Кримської військово-морської бази (командир – капітан 2 рангу Шалит Ю.В.), а 22 лютого – 880-й окремий батальйон морської піхоти ЧФ (командир – майор Рожманов В.Г.).
11 липня 1992 р. Військову присягу прийняли військовослужбовці 41-ої школи молодших спеціалістів зв’язку у місті Миколаєві, а 21 липня до складу ВМС увійшов сторожовий корабель СКР-112 (17-ї бригади кораблів охорони водного району Кримської ВМБ) на чолі з командиром – капітан-лейтенантом Настенко С.В.
28 липня 1992 р. було піднято Державний прапор України на першому кораблі, побудованому для ВМС України – кораблі управління „Славутич”. У червні 1993 р. розпочав ходові випробування корвет „Луцьк”, побудований на заводі „Ленінська кузня” у Києві. 14 липня 1993 р. з Керченського суднобудівного заводу „Залів” до Севастополя прибув фрегат „Гетьман Сагайдачний”. 1 липня 1993 р. під Севастополем було сформовано перший батальйон морської піхоти ВМС України.
З метою усунення військово-політичних інцидентів 3 серпня 1992 року поблизу Ялти відбулася зустріч між президентами України та Росії у ході якої була підписана Угода між Україною та Росією щодо принципів формування ВМС України та ЧФ Російської Федерації на базі Чорноморського флоту.
19 серпня 1992 р. на базі двох Севастопольських військово-морських училищ було створено Севастопольський військово-морський інститут, якому у жовтні 1999 року постановою Кабінету Міністрів України присвоєне ім’я адмірала П.С. Нахімова.
17 червня 1993 р. на зустрічі президентів України і Росії у Москві підписано Угоду про невідкладні заходи щодо формування ВМС України і ЧФ РФ на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР, у якій було сплановано розподіл останнього за принципом 50 на 50 відсотків.
3 вересня відбулася друга за 1993 рік зустріч Президентів України та Росії щодо подальшої долі Чорноморського флоту. Відповідно до Угоди ЧФ мав бути виведений зі складу об’єднаних Збройних Сил СНД і підпорядкований Президентам України і Росії. На формування флотів було відведено перехідний період до 1995 р.
Визначальним щодо створення ВМС України став 1995 рік. Так, з березня до травня 1995 р. до складу ВМС увійшли військові частини та з’єднання Ізмаїльського та Очаківського гарнізонів. 9 червня 1995 р. між Україною і Росією було підписано Угоду, яка остаточно визначила параметри розподілу Чорноморського флоту.
З 29 липня по 1 серпня 1996 р. відбулися перші оперативно-тактичні навчання Військово-Морських Сил України під прапором Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. В навчаннях прийняло участь 10 кораблів ВМС України, авіація та морська піхота. Такі навчання проводились флотом вперше. Президент України високо оцінив професіоналізм командирів та майстерність особового складу флоту і видав Указ від 17 серпня 1996 р. № 708/96 “Про День Військово-Морських Сил”, згідно з яким професійне свято військових моряків щорічно відзначається 1 серпня.
24 серпня 1996 р. з нагоди 5-ї річниці незалежності України командування ВМС України провело в Севастополі перший військовий парад Севастопольського гарнізону. В параді взяв участь особовий склад частин та кораблів ВМС, військ Протиповітряної оборони, Національної гвардії України, Прикордонних військ.
У серпні-жовтні 1996 р. загін кораблів ВМС (під командуванням першого заступника начальника штабу ВМС капітана І рангу Кузьміна В.І.) у складі фрегата „Гетьман Сагайдачний” та великого десантного корабля „Костянтин Ольшанський” з підрозділом морської піхоти на борту, здійснив перший трансатлантичний перехід до берегів США.
У другій половині 1997 р. завершився розподіл Чорноморського флоту колишнього СРСР. Військово-Морським Силам України було передано 43 бойових корабля, 132 судна та катери, 12 літаків, 30 гелікоптерів, 227 берегових об‘єктів, а також велику кількість техніки, озброєння, боєприпасів та іншого майна.
Структура ВМС України динамічно розвивалась. Якщо у 1993 р. у складі ВМС було близько 30 військових частин та установ, то вже у 1997 р. було майже 300 військових частин, установ та закладів чисельністю особового складу понад 16 тисяч чоловік. На отриманих від ЧФ РФ фондах, кораблях та суднах були сформовані військові організми, які стали основою створення частин бойового, тилового і технічного забезпечення.
Починаючи з жовтня 1997 р., з метою відпрацювання миротворчих завдань, систематично відбуваються спільні навчання ВМС України і Чорноморського флоту РФ “Фарватер миру”.
Важливим етапом становлення та зміцнення флоту України стало зростання інтенсивності бойової підготовки. Вперше в новітній історії ВМС у квітні 1998 р. ракетні катери „Каховка” і „Прилуки”, дивізіон рухомих ракетних комплексів виконали спільну ракетну стрільбу крилатими ракетами по морській цілі з морського і берегового напрямків. В 1999 році були виконані бойові вправи – стрільба крилатими ракетами по морській цілі зі стаціонарного берегового ракетного комплексу, торпедна стрільба, постановка мінних загороджень, пошук та знищення мін.
У відповідності з Державною програмою реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2010 року, у травні 2001 року створено оперативно-тактичне об‘єднання ВМС – ескадру різнорідних сил (командир контр-адмірал Тенюх І.Й.), кораблі якої беруть активну участь у міжнародних військово-морських навчаннях. Починаючи з 2001 р. ВМС ЗС України приймають активну участь в діяльності “Чорноморської групи військово-морського співробітництва (БЛЕКСІФОР)” та щорічної активації з’єднання кораблів Чорноморських країн БЛЕКСІФОР.
ВМС ЗС України вирішують і спеціальні завдання. У 2001 р. кораблі провели обстеження та бойове тралення району промислової розвідки нафти та континентального шельфу в західній частині Чорного моря. А на десантному кораблі „Донецьк” готувалися екіпажі для іноземних флотів.
У 2003-2004 рр. проведено реорганізацію частин 32-го армійського корпусу в окрему бригаду берегової оборони ВМС ЗС України.
Для забезпечення висвітлювання процесу створення національного флоту в засобах масової інформації, у червні 1992 р. почав діяти прес-центр ВМС України, а 8 червня вийшов перший номер газети „Флот України” (головний редактор – капітан 1 рангу Тимощук Ю.А.).
Організаційно Військово-Морські Сили включають:
командування
ескадру різнорідних сил
дві військово-морські бази (Південна і Західна)
морську авіаційну бригаду
бригаду берегової оборони
частини та підрозділи спеціального призначення
частини і установи бойового, технічного, тилового та медичного забезпечення
Севастопольський військово-морський інститут, навчальний та науковий центри
Операційна зона ВМС ЗС України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річки Дунай, Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави.
Головна база Військово-Морських Сил – м. Севастополь. Основні пункти базування ВМС ЗС України: Одеса, Новоозерне, Саки, Севастополь.
Завдання Військово-Морських Сил Збройних Сил України:
стримування, локалізація і нейтралізація збройного конфлікту, а при необхідності - відсіч збройної агресії з моря;
підтримка стабільності в Чорноморському регіоні в рамках “BLACKSEAFOR”;
участь у боротьбі з міжнародним та внутрішнім тероризмом, піратством в усіх його проявах;
участь у запобіганні незаконному транспортуванню зброї та наркотиків морським шляхом;
боротьба з мінною небезпекою;
пошук і рятування на морі;
виконання заходів з екологічної безпеки у морському просторі;
надання допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, місцевого самоврядування у проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
участь у миротворчих і гуманітарних операціях;
участь у реалізації державної політики з питань оборони та розвитку Збройних Сил України;
здійснення заходів з реалізації кадрової політики, дотримання соціально-правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників ЗС України у ВМС ЗС України;
участь у здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану;
сприяння об'єднанням Сухопутних військ, що діють на приморському напрямку;
підтримання оперативного режиму у операційній зоні ВМС;
забезпечення безпеки морських перевезень.
Крім цього, Військово-Морські Сили, як складова Збройних Сил України, спроможні відреагувати на такі загальносвітові виклики, як поширення ядерного, хімічного і біологічної зброї, організована злочинність, нелегальна міграція, торгівля людьми та ін.
Військово-Морські Сили Збройних Сил України складаються з п'яти видів:
