Тема 2. Визначення та характеристика загального розвитку військового мистецтва

2.1.Фактори виникнення війн

Голландский вчений XVII ст. юрист Гуго Гроцій (1583–1645 рр.) сказав, що війна – це „є стан боротьби силою як такою”. Він також торкнувся походження цього терміну. За його думкою слово „війна” (bellum) пішло від більш древньої форми – duellum (двобій). У греків термін „війна” (рolemos) пішов від позначення „безлічі”; у стародавності в них „розбрат” був виведений зі слова „розпад”, а назва „війни” відносилася тільки до збройного зіткнення держав.

Як у минулому, так і у наш час характер початку всіх війн був досить різноманітним. Однак, у всіх випадках наступаюча сторона прагнула створити для себе певні вигоди й уміло використати їх для захоплення стратегічної ініціативи та досягнення швидкого успіху, а сторона, що оборонялася, намагалася нейтралізувати дії агресора й забезпечити можливість успішного відбиття нападу і нанесення ударів у відповідь.

Взагалі, війни можуть виникати шляхом поступового втягування в них ворогуючих сторін після попереднього мобілізаційного та стратегічного розгортання збройних сил, або шляхом раптового нападу з наступною ескалацією воєнних дій. У сучасних умовах основним способом розв’язання війни став раптовий напад, здійснюваний, насамперед, за допомогою нанесення ударів з повітря і з моря з наступним розгортанням широкомасштабних стратегічних (фронтових, флотських) операцій на театрі бойових дій (ТБД).

Фактори виникнення війни – це сукупність несприятливих об’єктивних і суб’єктивних умов та обставин, що обумовлюють розвиток і перетворення потенційних військових погроз у реальне військове зіткнення між державами.

Об’єктивні фактори – непримиренні протиріччя між суміжними державами, викликані, головним чином, зіткненням їх геополітичних та економічних інтересів у боротьбі за сфери впливу. До числа об’єктивних факторів війни також варто віднести несприятливі умови життя народу – перенаселення, що приводить до скорочення відносного життєвого простору, відсутність необхідних природних ресурсів тощо. Ці фактори в концентрованому виді виражені, як правило, у войовничій ідеології правлячих еліт (груп, кланів) держави, які своєю діяльністю посилюють мотиви агресії у суспільній свідомості. Нерідко агресія здійснюється елітою під гаслом захисту Батьківщини, відновлення історичної справедливості, завоювання для себе „життєвого простору” в умовах розв’язання у своїй країні масової шовіністичної пропаганди.

Суб’єктивні фактори – наміри й амбіції політичних лідерів, розрахунки військово-політичного керівництва на можливість реалізації своєї переваги для досягнення перемоги. У деяких випадках безпосередньою передумовою для виникнення війни є помилкова оцінка намірів і дій конфронтуючої сторони (потенційного супротивника), на яку багато в чому можуть вплинути його приховані військові підготування.

У різні часи, у різних суспільно-політичних умовах і системах влади першопричини війни носили, як правило, особистісний (рідше – клановий), а не суспільний характер: жага збагачення; прагнення відволікти суспільство зовнішньою війною від кризи влади й інших внутрішньополітичних проблем; бажання мобілізувати суспільство загостренням почуття патріотизму й нейтралізувати опозицію для зміцнення режиму особистої влади; загострене марнославство, виражене в надіях увійти в історію; ідея необхідності радикальної політичної й соціальної перебудови світу за власною схемою; релігійний фанатизм, національна нетерпимість тощо.

З моменту оголошення війни між державами (або фактичного початку воєнних дій) до її закінчення, воюючі країни знаходяться у стані війни. Він виражається у відкритій боротьбі сторін із застосуванням збройних сил, а також у припиненні дипломатичних, фінансових, торговельних, інших зв’язків, конфіскації державної власності супротивника (за винятком дипломатичних представництв), реквізиції торговельних судів, інтернування.

Про стан війни повідомляються нейтральні держави. Основною правовою формою вступу в стан війни є її офіційне оголошення (на практиці виконується не завжди); формою припинення стану війни є мирний договір, якому може передувати фактичне припинення воєнних дій, наприклад, при капітуляції однієї зі сторін, а також різного роду тимчасові угоди.

Джерела війн визначають утворення потенційних вогнищ війн, але самі по собі автоматично їх не породжують. Виникнення війн обумовлюється конкретними історичними умовами, а також поєднанням вищевказаних об’єктивних і суб’єктивних (у тому числі випадкових) обставин, що ведуть до прямого військового зіткнення.

Взагалі, джерела війни – це сукупність факторів, причин і спонукальних мотивів, що обумовлюють виникнення війни. Головні джерела війни складаються в протиріччях між державами, народами, класами, впливовими (керівними) політичними групами (кланами), урядом держави і її керівником, які в силу різних причин не були вирішені звичайними ненасильницькими політичними засобами й способами.