Витяги з попереднього мирного договору між Францією та Німеччиною

26 Лютого 1871 р. *

(Франко-прусська війна 1870-1871 рр.).

(Друкується по книзі „Хрестоматия по новой истории. В 2-х ч. Ч.2. / Под ред. А.И. Молока, В.А.Орлова. – М.: Учпедгиз, 1953”. Переклад українською О.М.Сапицької.)

Стаття 1. Франція відмовляється на користь Німецької імперії від всіх своїх прав і домагань на території, що розташовані на схід від описаного нижче кордону (слідує опис східної границі Ельзасу та Лотарингії)...

Стаття 2. Франція сплатить його величності імператору німецькому суму у п'ять мільярдів франків. Протягом 1871 р. буде мати місце сплата принаймні одного мільярда франків, сплата ж залишку повинна відбутися протягом трьох років від дня ратифікації даного договору.

Стаття 3. Евакуація французьких територій, зайнятих німецькими військами, почнеться після ратифікації Національними зборами, що засідають в Бордо, даного договору...Негайно після цієї ратифікації німецькі війська покинуть місто Париж...та у найкоротший строк...вони евакуюють (чотирнадцять департаментів)...до лівого берега Сени. Французькі війська одночасно відступлять за Луару, котру вони не можуть перейти назад до підписання остаточного мирного договору...Евакуація німецькими військами департаментів, розташованих між правим берегом Сени та східним кордоном, буде відбуватися по мірі виплати...першого півмільярда контрибуції...Після сплати двох мільярдів німецька окупація залишиться лише [у сімох східних департаментах]...,що залишаться заставою за три останні мільярди і де число німецьких військ не буде перевищувати 50 000 чоловік. Його величність імператор буде схильний замінити територіальну гарантію...гарантією фінансовою, якщо вона буде запропонована французьким урядом...

Стаття 8. Після укладання...остаточного мирного договору керування тими департаментами, що ще повинні залишатися зайнятими німецькими військами, буде передано французькій владі; але остання буде зобов'язана керуватися тими наказами, котрими командуючі німецькими військами будуть вважати за потрібне видати в інтересах безпеки, утримання та розподілу...

* 28 січня 1871 р. уряд національної оборони на чолі з генералом Трошю здав Париж німецьким військам. 26 лютого 1871 р. у Версалі був підписаний попередній мирний договір між Францією та Німеччиною.

№15

4-та Гаазька Конвенція 18 жовтня 1907 року

Про закони та звичаї сухопутної війни

(з книги Ю. Веремєєва „Анатомия армии”. Переклад українською О.М.Сапицької.)

Перелік Договірних Сторін:

Беручи до уваги, що поряд з вишукуванням засобів для збереження миру та попередження збройних сутичок між народами слід так само мати на увазі і той випадок, коли потрібно бути вдатися до зброї в силу обставин, усунення яких при всьому старанні виявилося б неможливим;

бажаючи і у цьому крайньому випадку служити справі людинолюбства та узгодитися з вимогами цивілізації, що постійно розвиваються;

визнаючи, що для цього слід піддати перегляду загальні закони та звичаї війни як з метою більш точного їх визначення, так і для того, щоб ввести до них певні обмеження, що, наскільки можливо, пом'якшили б їхню суворість;

визнали необхідним заповнити та по деяких пунктах зробити більше точними праці Першої Конференції Миру, що, надихаючись за прикладом Брюссельської Конференції 1874 року цими засадами мудрої та великодушної передбачливості, прийняла постанови, що мають предметом визначити та установити звичаї сухопутної війни.

Постанови ці, викликані бажанням зменшити нещастя війни, наскільки дозволять військові вимоги, призначаються, відповідно до видів Високих Договірних Сторін, служити загальним керівництвом для поводження воюючих (сторін) у їх відносинах один до одного та до населення.

У теперішній час виявилося, однак, неможливим дійти згоди щодо постанов, які обіймали б всі виникаючі на ділі випадки.

З іншого боку, у наміри Високих Договірних Держав не могло входити, щоб непередбачені випадки, за відсутністю письмових постанов, були надані на довільний розсуд воєначальників.

Надалі до того часу, коли представиться можливість видати більше повний звід законів війни, Високі Договірні Сторони вважають доречним засвідчити, що у випадках, не передбачених прийнятими ними постановами, населення та воюючі (сторони) залишаються під охороною та дією засад міжнародного права, оскільки вони випливають зі сталих звичаїв, утворених між народами, із законів людяності та вимог суспільної свідомості.

Вони повідомляють, що саме в такому змісті їх слід розуміти, зокрема, статті 1 та 2 прийнятого ними Положення.

Високі Договірні Сторони, бажаючи укласти для цього Конвенцію, призначили своїми уповноваженими: (перелік уповноважених),

які після подання своїх повноважень, визнаних складеними в належній і законній формі, погодилися про нижченаведене.

Стаття 1

Держави, що домовляються дадуть своїм сухопутним військам наказ, узгоджений із прикладеним до цієї Конвенції Положенням про закони та звичаї сухопутної війни.

Стаття 2

Постанови згаданого в статті 1 Положення, рівно як і цієї Конвенції обов'язкові лише для Договірних Держав і тільки у випадку, якщо всі воюючі (сторони) беруть участь у Конвенції.

Стаття 3 

Воююча Сторона, що порушить постанови сказаного Положення, повинна буде відшкодувати збитки, якщо до того є підстава. Вона буде відповідальна за всі дії, зроблені особами, що входять до складу її військових сил.

Стаття 4

Дана Конвенція, належним чином ратифікована, замінить у відносинах між Договірними Державами Конвенцію 29 липня 1899 року про закони та звичаї сухопутної війни. Конвенція 1899 року залишається в силі у відносинах між Державами, які її підписали і які не ратифікують так само дану Конвенцію.

Стаття 5

Дана Конвенція буде ратифікована якнайшвидше. Ратифікації будуть здані на зберігання в Гаагу. При першій здачі на зберігання ратифікацій складається протокол, що підписується Представниками Держав, які в цьому беруть участь, і Нідерландським Міністром Закордонних Справ. Наступні здачі на зберігання ратифікацій відбуваються за допомогою письмових оповіщень, що направляють Нідерландському Уряду, та супроводжуваних актами ратифікації. Засвідчена копія із протоколу про першу здачу на зберігання ратифікацій з оповіщеннями, згаданих у попередній частині статті, а рівно як з актів ратифікацій негайно передається за допомогою Нідерландського Міністра Закордонних Справ і дипломатичним шляхом Державам, запрошеним на Другу Конференцію Миру, а також іншим Державам, що приєдналися до Конвенції. У випадках, зазначених у попередній частині статті, вказаний Уряд повідомляє їм день, коли він отримав оповіщення.

Стаття 6

Державам, що не підписали дану Конвенцію, надається право приєднатися до неї. Держава, що бажає приєднатися, письмово сповіщає про свій намір Нідерландський Уряд, передаючи йому акт приєднання, що буде зберігатися в архіві зазначеного Уряду. Цей Уряд негайно передає всім іншим Державам, запрошеним на Другу Конференцію Миру, засвідчену копію оповіщення та акт приєднання, указуючи день, коли воно отримало оповіщення.

Стаття 7

Дана Конвенція набуде чинності відносно Держав, що брали участь у першій здачі на зберігання ратифікації, через шістдесят днів після дня здачі цього протоколу, а відносно Держав, які ратифікують пізніше або приєднаються, через шістдесят днів після того, як оповіщення про їх ратифікацію або про їх приєднання буде отримано Нідерландським Урядом.

Стаття 8

У випадку, коли одна з Договірних Держав побажає відмовитися від даної Конвенції, про цю відмову письмово сповіщається Нідерландський Уряд, що негайно повідомляє засвідчену копію оповіщення всім іншим Державам, повідомляючи їх про день, коли воно його отримало. Ця відмова буде дійсною лише відносно Держави, що зробила оповіщення про неї, і лише через рік після того, як оповіщення було отримано Нідерландським Урядом.

Стаття 9

Список, що складатиметься у Нідерландському Міністерстві Закордонних Справ, буде містити вказівку дня здачі на зберігання ратифікації, зробленої відповідно до статті 5, частини 3 та 4, а також днів, у які будуть отримані оповіщення про приєднання (стаття 6 частина 2) і про відмову (стаття 8, частина 1).

Кожна Договірна Держава може знайомити із цим списком і просити про видачу засвідчених копій.

На підтвердження цього уповноважені підписали дійсну Конвенцію.

Учинено в Гаазі вісімнадцятого жовтня тисяча дев'ятсот сьомого року в одному екземплярі, що буде зберігатися в архіві Нідерландського Уряду, засвідчені копії якого будуть повідомлені дипломатичним шляхом Державам, запрошеним на Другу Конференцію Миру.